Неонова

Я вбиваю себе ж собою

В мені плаває стільки злості, стільки болю і стільки образ,
Що ще мить, ще єдине слово — і я просто втону за раз.
Захлинусь поміж стогоном, криком, і пластом кану аж на дно.
Я втомилась та хочу додому. Най під градами — вже все одно.
Вже байдуже сама чи з кимось — мене тягне холодний неон.
Я втомилась від цьої ненависті, що штовхає у мене патрон.
Що пускає між груди кулі і вбиває в мені все людське.
Роздирає легені до крові та дихання робить важке.
В мені плаває стільки злості, що я стала подібна на дим.
Я вбиваю себе ж собою, щоб розтанути потім же з ним.

Юлія Богута

Подобається

#149 в Різне
#1 в Поезія

У тексті є: війна, вірші, кохання

Відредаговано: 16.07.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись