Розділ 6

Після тієї визначної розмови син господарів Талік взяв наді мною своєрідне шефство. Парубок із завзяттям, я б сказала навіть з деяким фанатизмом, взявся за моє навчання аби всіма можливими способами допомогти адаптуватися у новій для мене реальності. Тож досить швидко він з'ясував, що у мене не виникає проблем з розумінням усного мовлення та читанням надрукованих текстів, а от з читанням письмового тексту, написанням та говорінням виникли труднощі. До того ж проблема із запаленням моїх  голосових зв’язок у всьому цьому була найменшою. Адже мені складно було, як кажуть, скласти язик таким чином, щоб виник необхідний звук. Мені здавалося у мові Савангу було багато шиплячих звуків, а деякі звичні для мене були зовсім відсутні. І тим дивніше на фоні цієї проблеми було те, що я розуміла прочитане. З огляду на це Талік, як мій наставник (так він полюбляв себе називати, та в принципі я була і не проти, адже саме така роль була йому відведена у цій історії) вирішив, що я буду максимально здобувати знання через читання друкованих текстів. Паралельно з цим вчитися писанню, щоб потім зуміти спілкуватися з оточенням шляхом написання того, що я хотіла сказати. І саме такий формат спілкування у подальшому житті міг значно полегшити моє існування. Ну, це на випадок якщо моє вимовляння так і буде незрозуміле для оточення. Тож, кожну вільну хвилину я приділяла тому, щоб якомога більше прочитати матеріалів. І дякуючи господарям, у моєму повному розпорядженні були усі наявні у будинку книжки по історії, законодавству, етикету і навіть основ магії. Щовечора, по кілька годин Талік займався зі мною писанням. Письмові символи цього світу були досить складними, та й до всього існувала проблема мого "лікарського" почерку. Тож доводилося буквально перевчати себе писати неспішно та чітко, аби в оточення надалі не виникало труднощів з читанням мого написання. Сама ж я намагалася при читанні промовляти слова, адже пам'ятала, що якщо не тренувати м'язи, то вони швидко атрофуються і потім можуть зовсім не відновитися. Тож щоразу перемагаючи біль та дискомфорт я при читанні вперто, майже шепочучи, проговорювала кожне слово.

Так у процесі свого навчання дізналася, що світ в який я потрапила мав назву Саванг. Він був здебільшого магічним. Чому здебільшого? Тому, що усі основні життєтворчі процеси та й самі його мешканці мали залежність від магії, та й в принципі розвивалися виключно завдяки їй.  Але після випадку з пошкодженням магічних каналів світу, поняття "стабільність магії" було досить відносне. Тож усіх розумних істот можна було умовно розділити на два види: ті хто має дві іпостасі й ті хто мають лише одну іпостась. Чому умовно? Тому, що усе було хитке і не можна було впевнено говорити про те, що будь-якої миті магічна істота не втратить свою магію. Доволі часто можна було спостерігати різку зміну стану речей і перебігу подій. Ось зараз перед тобою стоїть магічно сильна істота, а за мить трапляється якась непередбачувана подія і ця істота втрачає власну магію. Втрата магії по-різному впливає на подальше існування. Якщо істоти, що мали одну іпостась втрачають магію, то вони стають значно слабше у фізичному плані, але майже завжди зберігають своє життя. В той самий час варто лише істоті, що має дві іпостасі втратити магію, як її спіткає загибель. Здебільшого істота гине миттєво, коли втрата магії сталася в момент перебування в іпостасі звіра. Адже втративши свого звіра людська половина істоти теж гине. Якщо ж істота перебуваючи у людській іпостасі якимось чином втратила магічну складову, то процес згасання триває доти, поки фізичне тіло людини не припинить своє існування. Та зазвичай цей процес досить болючий та неприємний.

У світі Саванг можна було зустріти такі раси як: дракони, ірлінги, перевертні, ельфи, орки, маги та не магічні істоти. І як уже стало зрозуміло не магічною істотою міг стати будь-хто та у будь-який момент. Орієнтуючись на описи та характеристики рас зробила висновок, що Талунг та його родина приналежні до раси орків.

Дракони та ірлінги надавали перевагу жити в гірських місцевостях, перевертні та ельфи у лісах, а орки, маги та не магічні істоти у долинах. Відкритих конфліктів не було, оскільки кожен намагався зберегти основне місце проживання у місцевості, яка найбільше відповідає їх потребам. Та якщо все ж ставалося, що істота вимушено переміщувалася в іншу місцевість, то вона виконувала правила встановлені там, а не підлаштовувала усе під себе.

– Отже, про принцип “у чужий монастир зі своїм уставом не ходять” чули й тут — подумалось одразу ж — не погано, мені вже подобається.

Що ж стосується світоустрою, то у світі існував лише один материк. Уся територія якого входила у склад єдиної імперії, з апаратом влади в центральній його частині. Решта території була поділена на близько двох десятків герцогств, на чолі яких стояли намісники, звісно ж з титулами герцогів. Вони певним чином виконували роль посередників між імператором та народом. Керування світом здійснювалося імператором та радою намісників. Але у ключових питаннях вирішальним голосом завжди було слово імператора. Усі силові структури імперії підпорядкувалися Таємній канцелярії, яку очолював найсильніший серед магів з даром менталіста. Крім основних завдань на голову Таємної канцелярії покладається контроль за потраплянцями, що прийшли у цей світ вратами переходу. Взаємовідносини між потраплянцем та головою Таємної канцелярії, у книзі що потрапила мені до рук, були описані у загальних рисах. А це змушувало мене більше нервувати аніж видихнути з полегшенням.

Магічні здібності не можна якось отримати, з ними народжуються: вони або є, або ж їх немає. І це стосується будь-якої істоти. А ось позбавити когось магії можна зумисне. Якщо говорити про випадки у рамках закону, то позбавлення магії було найвищою мірою покарання за здійсненні злочини. А якщо розглядати можливості поза законом, то існують заборонені ритуали, які дозволяють збільшити рівень власної магії. Але цілком зрозуміло, що для цього її треба буквально "викачати" в іншої магічної істоти. Яка звичайно ж після проведення такого ритуалу гинула.