Розділ 5

Як тільки я спустилась з літака,то одразу ж поїхала на таксі до бабусі в лікарню. Виявилось,що у неї сильно піднявся тиск. Добре,що тітка Леся була поруч. Лікар сказав,що бабусі необхідно деякий час побути в клініці. Я до самого вечора посиділа з нею,а тоді повернулась додому. В аеропорті у Варні я зв'язалася з Мартою і повідомила,що за певних обставин мені довелося повертатись додому. Вона була трохи здивована і сказала,що Макс з самого ранку мене шукав. Я відповіла їй,що їхати треба було негайно,тому я не встигла зібрати речі,а тим більше повідомити Максима. Вона погодилась привезти мої речі і я щиро їй подякувала. Зараз я лежала в себе на ліжку і плакала. Мені було так холодно і пусто. За тих декілька днів, я так звикла до Макса,що навіть не уявляю свого життя без нього. Але хіба ж він схоче бути зі мною? Тим більше,що йому потрібно одружитися з Настею. Наступного дня я приготувала сніданок і зразу поїхала в лікарню. Бабуся декілька разів питала в мене чому я не на роботі,а я просто сказала,що у відпустці. В деякій мірі це було правдою. В мене ще було два дні вихідних. Ввечері я прийшла в пусту квартиру і вкотре мені стало сумно і нудно,тому я відкрила собі пляшку червоного вина і вирішила подивитись якийсь серіал. Може хоч це зможе відволікти мене від думок про Максима. Хоча для себе я вже все вирішила. Як тільки він повернеться додому,я обов'язково поговорю з ним і поясню всю ситуацію. Якщо я хоча б трішки подобалась йому,то він просто зобов'язаний зрозуміти мене. Я відкрила ноутбук і побачила,що коли читала статті про Макса залишила вкладку відкритою. Сторінка оновилася і я помітила на світлині знайому постать і це була Настя? Що? Якого біса! Про неї ж ніколи не писали. Я почала швидко читати:
« Карпишин Анастасія з коханцем? Хто цей молодий чоловік?
Доньку відомого бізнесмена сьогодні помітили на відпочинку в компанії молодого хлопця. На даний час,молода пара відпочиває на Мальдівах. Вони поводяться досить відкрито і не приховують своїх стосунків. Нагадаємо,що за минулою інформацією дівчина має виходити заміж за найзавиднішого холостяка міста Самойленка Максима. Проте, чоловік на фотографії зовсім не подібний на її нібито «нареченого». Цікаво,хто ж все-таки цей незнайомець і як прокоментують цю ситуацію Анастасія та Максим? Ми будемо спостерігати за цією ситуацією і як тільки щось стане відомо, обов'язково вас проінформуємо». 
Я аж відкрила рот від здивування. Фотографії були не дуже чіткими. Настя переважно була спиною,або боком,але хлопця було навіть добре видно. Якщо не придивлятись,то можна дійсно подумати,що це я на фото. Стаття датувалася вчорашнім днем,якраз тоді, коли я втекла від Максима.  Тепер я впевнена,що Макс навіть слухати мене не захоче. Він тепер подумає,що я переспала з ним,одразу ж покинула його і полетіла собі на Мальдіви до іншого. Блін! Я відчула,як сльози знову почали текти по обличчі. Коли я вже трохи заспокоїлась,то вирішила подзвонити до Насті. Вона зразу підняла трубку,але дуже сильно плакала. Вже через пів години мені подзвонили в двері і на порозі стояла заплакана Настя.
— Привіт,- привіталась я, а вона просто кинулась мені в обійми,- Ну все, спокійно. Що таке? Ти через батька?
Я зразу подумала,що батько побачив ці новини і вони сильно посварились. Можливо він тепер дійсно змусить її вийти заміж за Максима. Від цих думок мені мені сильно стиснуло груди і стало дуже боляче. Невже я все життя буду закохана в чоловіка своєї найкращої подруги? А може він відмовиться? Але хтозна! Може батько теж має на нього сильний вплив і він не буде мати іншого виходу, а може взагалі Макс,коли  побачить Настю, справді в неї закохається,а те що було зі мною,то все просто так. Ох,ці кляті думки! 
— Ну все,проходь!- я завела подругу всередину і налила їй  і собі бокал вина. Настя випила до дна одразу ж і я наповнила їй ще один. 
— Що сталося?- схвильовано спитала я.
— Ми як побачили вчорашні новини,то зразу прилетіли сюди,але в аеропорту його чекала дружина! Уявляєш?- плачучи розповідала подруга,- Він був одружений та ще й з дитиною! Весь час ти говорила мені,що він використовує мене,а я просто не слухала. 
— Ну ти ж була закохана,- почала заспокоювати Настю я,- Інколи кохання робить з нами божевільні речі. Ти нічого не помічаєш і думаєш,що він той найкращий. А інколи тобі роблять боляче, або й ти сама.  Можливо не навмисно і та інша людина теж страждає, але ти не знаєш,бо тобі так боляче,що ти навіть не хочеш її вислухати. А потім вже стає пізно...
— Чекай, чекай,- перебила мене подруга,- Я щось пропустила? 
— Та ні,- відвернулась від її погляду я,- Все так,як і було.
— Не приховуй! Ти закохалась!- голосно пискнула Настя і її сліз,як і не було.
— Що?- обурено спитала я,- Нема нічого такого.
— Невже ти знайшла собі там якогось красеня?- з величезною усмішкою спитала дівчина.
— Не верзи дурниць!- роздратовано сказала я.
— Ну я ж бачу,що ти брешеш!
— Гаразд!- вирішила зізнатися я,бо розуміла,що Настя не відчепіться,- Я закохалася! Ясно?
— І хто цей чоловік,що зміг полонити твоє серце? Якийсь іноземець?
— Цей чоловік - Самойленко Максим.
— Що?- у подруги ледь щелепа не впала.
— Але в нас з ним нічого не вийде,тому що я покинула його вчора в ліжку, а тепер він думає нібито я полетіла на Мальдіви до іншого. Він не захоче мене слухати і спокійно одружиться на тобі,а я буду все життя страждати від нерозділеного кохання.
— Весілля не буде,- шокувала мене своєю заявою Настя.
— Як не буде?- здивовано спитала я .
— Вчора зранку, ще до тих новин подзвонив батько Максима і сказав,що я нібито образила його сина і тепер він навідріз відмовляється від весілля. Я ще подумала,яка ж ти молодець,що так добре все прокрутила. Але бачу,що для мене це добре,а для тебе - ні. 
— Значить він розлютився,що я втекла. Що ж тепер буде?
— Та ти конкретно втюрилась,- сказала мені Настя і налила ще один бокал вина,- Випий! Стане краще.
До пізньої ночі я розповідала їй про нас з Максимом,а вона все говорила,що така дурепа. Навіть сказала,що треба було їй їхати і замутити з ним. Я тоді ще навіть образилась на неї. Зранку мені було погано,тому що вночі ми випили ще одну пляшку. Цілий день я пролежала в ліжку,а потім аж ввечері пішла до бабусі в лікарню. Повернулась я знову в поганому настрої і одразу ж лягла спати. Сьогодні я проснулась сердитою,бо треба йти вже на роботу. Коли я зайшла в офіс,то секретарка повідомила,що наша начальниця чекає мене в себе. Знову мені роботу якусь знайшла.
Я постукала і коли почула дозвіл, зайшла в її кабінет.
— Доброго дня, Наталіє Миколаївна,- з усмішкою привіталась я.
— Привіт,Інночко!- жінка була трохи старша і дуже сильно мене любила. Напевно,тому що я бралась за всю роботу ,яку мені тільки давали.- Як твоя відпустка? Відпочила?
— Так. Все було неймовірно,- з награним захопленням сказала я.
— Ну що ж, рада,що тобі сподобалось. Але тепер треба братися за роботу. Сьогодні ти з Лізою візьмеш інтерв'ю в одного бізнесмена.
— В кого?
— В Петренко Ігоря.
— Добре,- з радістю погодилась я ,адже це ж той самий Ігор,що друг Макса і колишній хлопець Насті.
Він один з тих,хто знав,хто я насправді,тому я навіть рада була знову з ним побачитись.
Ми приїхали в їхню компанію,адже саме там повинне було бути інтерв'ю. Нас завели в якийсь великий кабінет. Напевно тут відбуваються усі зібрання. Ми з нетерпінням чекали,тому що Ігор запізнювався вже на пів години. Згодом двері відчинилися і зайшов...Макс? А де ж тоді Ігор? 
Хлопець сів за своє крісло,навіть не дивлячись на нас,але коли він підняв голову і побачив мене,то застиг на місці. Може він мене і не впізнає. Зараз я одягнута в звичайну футболку і джинси. Волосся зав'язане в тугий хвіст,а на обличчі зовсім нема косметики,лише туш. І очі тепер не зелені,а справжні - блакитні. Та кого я обманюю? Звісно він мене впізнав. Ліза напевно помітила,що між нами щось відбувається тому швидко заговорила:
— Вибачте,але ми чекали Ігоря Олександровича.
— Він зараз зайнятий,тому попросив мене замінити його. Я можу відповісти на всі питання,які стосуються бізнесу.- просто відповів Максим.
— Гаразд. Мене звати Ліза,а це - наш журналіст Інна,- вона вказала на мене,- Ми маємо до вас декілька запитань Максиме...
— Можна просто Максим.
Ліза почала задавати різні питання по бізнесу і час від часу кидала дивні погляди на мене. Напевно тому що я мовчала і зовсім не брала участі в їхній розмові.
— Можна ще задати вам декілька особистих питань?- напряму спитала Ліза,а я аж здивувалась.
От,що значить справжній журналіст. Прийшла,щоб поговорити про бізнес,а зайшла на особисте. Звісно, всім треба інтриг. Кому цікавий цей бізнес?
— Можна,- відповів Максим і нахабно подивився на мене,- Тільки,якщо ці питання задасть мені Інна.
Те,як моє ім'я звучало з його вуст, змусило мене затамувати подих. Це вперше...вперше він назвав мене по-справжньому. Я відчула,як під столом мене вдарила ногою Ліза і вийшла зі свого трансу.
— Отже,- почала я і помітила як він спостерігає за мною,- Ми чули,що у вас має бути весілля з Карпишин Анастасією, що скажете з цього приводу?
— Його не буде,- просто і впевнено відповів Макс. Тоді він сперся на спинку крісла і склав руки на грудях. Та він точно отримує задоволення від мого хвилювання і розгубленості. 
— Є якась причина такого рішення? - спитала я і подивилась в його очі.
— Інша дівчина,- з легкістю відповів Максим.
— Тобто ви стверджуєте,що завидний холостяк міста закохався? - прямо запитала я. 
— Напевно,що так. Я - закохався.
— І хто ж ця дівчина,що забрала ваше серце?- з сильним хвилюванням спитала я.
— Та я і сам не знаю.
— Що ви маєте на увазі?- конкретніше спитала я,а Максим сів зручніше і поставив руки на стіл. 
— Просто, на скільки я зрозумів, то вона прикидалася іншою людиною.
— Ви знаєте,чому вона так зробила?
— Ну я думаю,що вона мені розкаже.
Ліза сидить в повному шоці,бо взагалі нічого не розуміє. Це й не дивно. Цей діалог напевно розуміємо тільки ми двоє.
— Є можливо якійсь особливі прикмети у цієї дівчини?- з невеликою надією спитала я.
— Ну в неї є прекрасне прізвисько. Я назвав її верблюдик! Хіба не мило?
Після цих слів я трохи розлютилась і вже крізь зуби сказала наступне запитання:
— Є якась важлива причина такого прекрасного прізвиська?
— Звісно! Ми з нею летіли разом і сиділи поруч. Вона трохи випила і заснула в мене на плечі,а потім я помітив в себе на футболці пляму від її слини. Це було так мило!- із задоволеною усмішкою сказав Макс,а Ліза голосно засміялась. Чого не можна було сказати про мене. Мене вже почало трохи трісти від злості. Я повільно встала і сперлась руками об стіл.
— Щось коли ми цілувались тобі не заважала моя слина!- надто голосно сказала я.
— А я хіба щось казав за наші поцілунки?- хлопець теж встав і сперся руками об стіл.
— Знаєш,- закричала я і помітила,що Ліза шоковано спостерігає за нами,- Ти ідіот! Останній придурок!
— Так, я - ідіот! Тому що закохався в дівчину,яка втекла після першої ж ночі, яку ми провели разом. 
— Упс,- ми почули голос Лізи, яка вже прямувала до виходу,- Не буду вам заважати.
— А може в мене були причини,щоб втекти,- сказала я і відчула,як сльози почали навертатись. 
— Ну тепер я хоча б знаю, що ти не була з тим придурком!
Макс обійняв мене і попросив,щоб я усе йому розповіла. Я розказала те,як послухала Настю і повинна була змусити його відмовитись від весілля,як потім закохалась, як бабуся потрапила в лікарню і як я опинилась тут.
— Мені подобаються твої очі,- сказав мені Максим, коли я сиділа в нього на колінах. 
— Справді? Чи гарніше,коли зелені?
— Ні,- чесно відповів він і ніжно погладжував мою ногу,- Ці тобі більше пасують.
— Я сумувала за тобою,- тихо сказала я і притулилася ще ближче.
— Я знаю. Я ж такий прекрасний.- самовдоволено сказав Макс,а я лише усміхнулась.
— Ти ж знаєш,що я тебе ненавиджу!
— А ти знаєш, що я тебе люблю?- спитав у мене Макс і я його ніжно поцілувала в губи. 
Ми сиділи так і цілувались,аж раптом хтось з гучним сміхом увірвався в кабінет. Це був Ігор  разом з Настею. Хм,цікаво.
— О,та я бачу ви помирилися. А ми вже почали хвилюватись.
— Чому ти завжди приходиш невчасно?- спитав у Ігоря Максим.
— Взагалі-то ти маєш мені дякувати. Ми з Настею це все вам підлаштували.
— Що?- здивовано спитала я в подруги.
— Так,так.- відповіла вона,- Коли ти вся прямо помирала від кохання, то я вирішила,що повинна тобі помогти. Так,як Максим точно б зі мною не розмовляв,я згадала,як ти мені написала,що з вами був Ігор. От я і прийшла до нього і ми придумали цей план. Як вам?
— Геніально.- пробурмотів Макс.
— Ну ми підемо,- сказав Ігор і взяв Настю за руку,- Не будемо вам заважати.
— Потім все розкажеш,- крикнула наостанок Настя.
— На чому ми там закінчили?- задумливо заговорив Макс.
— Максим, я тебе кохаю!- щиро зізналась я.
— Я теж тебе кохаю, Інно!
— Наскільки сильно?- з усмішкою спитала я.
— Дуже, дуже сильно,- відповів хлопець.
Тоді він поцілував мене,а я відчувала себе найщасливішою жінкою на планеті. Домовлялись за ненависть,а отримали кохання...