Розділ 3

Коли я вже готова була до поцілунку і почала теж наближатись ближче, хлопець швидко відступив і з усмішкою подивився на мене,а я продовжувала сидіти і витріщатися на нього.
— Щось ти засмутилася,- заговорив до мене Максим,- Невже ти чекала,що я тебе поцілую?
Я напевно ще декілька хвилин сиділа,як вкопана,поки до мене не дійшло, що саме він говорить.
— Звісно,що ні!- сказала я, коли намагалась злісти зі стільниці. На високих підборах і з болючою рукою зробити це було досить складно,але все ж я набралась сил і стрибнула на підлогу,і похитнулась трохи. Він одразу ж мене спіймав і пильно подивився.
— Ти в порядку?- спитав хлопець.
— Так. Все нормально,- сказала я і  відвернулась від Макса. Раптом я почала ритись в своїй сумочці. Не хотілось,щоб він бачив,як сильно у мене почервоніли щоки від цієї ситуації.
— Мені здається ти казала,що навіть, якби я був останнім чоловіком на світі,то ти не хотіла би мене,- знову заговорив Максим,- Але рівно п'ять хвилин тому ти готова була накинутись на мене.
— Ти досить привабливий чоловік,- просто сказала я,- І, звісно, я ,як і будь-яка жінка, піддалась хвилинній слабкості.
— Щось таке пригадую,що ти казала,що розчарована в моїй зовнішності.- почав цей придурок,а я все думала,коли він нарешті вийде. Щоб хоч якось відволіктись від його присутності я витягнула з сумочки помаду.
— Ну а ти казав,що в мене не вражаюча зовнішність,хоча сам цілий вечір пожирав мене очима,- сказала я ,коли почала наносити ще один шар помади. 
— Ти собі щось накрутила. Повір,мені я бачив набагато привабливіших дівчат.
— Не сумніваюсь,- ображено сказала я і вийшла в коридор. 
Я прямувала назад до столику,а Максим йшов за мною. За нашим столиком з'явились ще якийсь досить гарний  хлопець і молода дівчина. Я сіла на своє місце і через декілька хвилин прийшов мій наречений.
— Привіт,Ігоре!- радісно привітався  Макс і потиснув руку тому іншому хлопцеві,- Вітаю,Марто!- сказав він до молодої дівчини і поцілував її руку. 
Моя серце пропустило удар і мені стало якось не по собі. Я відчула укол ревності,але я розуміла,що зовсім нічого не хочу,а тим більше не маю відчувати до цього придурка.
— Це Карпишин Анастасія,- представив мене Петро Васильович,- Вона донька нашого партнера.
— Настю,це ти?- здивовано подивився на мене хлопець,якого Макс здається назвав Ігорем.
— Ем...так,- розгублено сказала я. Ще не вистачало,що тут з'явився якийсь знайомий Насті. Якого біса?
— Ми так давно не бачились! 
— Ой,- почала говорити тоненьким голосом Марта,- Це ж та дівчина з якою ти зустрічався в школі!
— Справді?- здивовано спитав Максим в Ігоря, а я ледь не подавилася своїм шампанським.
— Так. Настю ти ж пам'ятаєш?
— Звісно пам'ятаю!- надто радісно почала говорити я,- Ти ж Ігор - мій хлопець в школі. Скільки ми там ходили?- я зробила вираз обличчя такий,ніби згадую.
— Три роки!- якось ображено сказав Ігор. 
— Три роки?- здивовано перепитала я. За все своє життя я зустрічалась максимум два місяці. А тут три роки! Чорт! Він напевно знає про Настю все.
— Дивно,що ти не пам'ятаєш.
— Та ні, я пам'ятаю,- почала виправдовуватись я і винувато засміялась,- Просто скільки в мене тільки не було тих хлопців! Всіх так і не згадаєш.
— Ну я думаю,що мене ти дуже добре запам'ятала. 
— Звісно,звісно!- я надпила зі свого бокалу.
— У тебе ж зі мною був твій перший раз,- нахабно сказав Ігор,а я вже тоді по-справжньому подавилась. Я почала сильно кашляти,а Максим легенько бив мене по плечах. Я, як ідіотка витріщалась на того Ігоря і думала,якого біса,ти взагалі тут робиш? І що ти таке мелеш? Не обов'язково всім присутнім знати,що в Насті перший раз був з тобою! 
— Я зараз прийду,- сказала я і швидко побігла у вбиральню.
Я одразу ж витягнула телефон і набрала смс Насті. Я не була впевнена,що вона відповість,бо наскільки я знаю, саме зараз вона мала летіти на Мальдіви. Я написала їй хто взагалі такий цей Ігор і що я маю знати про їх стосунки,але дівчина все не відписувала. Я ходила взад і вперед по кімнаті і чекала відповіді. Коли я зрозуміла,що скоріш за все Настя не відпише,то повернулась назад за столик. Я помітила,що Марта відкрито фліртує з Максимом і це мене страшно розлютило. 
— Настю, можна мені з тобою поговорити,- звернувся до мене Ігор,але я одразу ж повернулась до Максима,ніби питаючи дозволу. Блін,та ми вже поводитись почали,як пара! 
— Звісно,- без вагань погодилась я і ми відійшли в коридор.
— Ти не Настя!- прямо сказав до мене хлопець.
— Що?- обурилась я - Звідки ти це взагалі взяв?
— Я помітив це одразу. Все-таки ми ти роки були разом. Не розумію,чому ти прикидаєшся нею,але усі,хто хоча б трохи її знає зразу помітять,що ти - не вона.
— Це настільки помітно,що я не з цього кола?- ображено спитала я.
— Ні. Ти гарно поводишся, в тебе красива зовнішність і як співрозмовниця теж непогана. Просто Настя інша.
— Та я знаю,що ми з нею різні. 
— Чому ти це робиш?- допитливо спитав у мене Ігор.
— Батько Насті хоче,щоб вона вийшла заміж за Максима,а дівчина категорично проти. В неї просто вже є інший хлопець. Тому вона попросила мене поїхати замість неї та зробити все,щоб відмовити Макса і його батька. От, я і погодилась.
— Як тебе звати?
— Інна.
— Дуже приємно, Інно!
— Невже було так помітно,що я не Настя?
— Ти знаєш,спочатку я дійсно повірив,що це ти. Зелені очі, світле волосся,але,коли ти мене не впізнала,то я засумнівався.
— Чому? Може в неї було багато тих Ігорів.
— Ми з нею не дуже добре розійшлися. Думаю,вона б навіть сидіти за одним столом зі мною не схотіла. Тоді я вирішив тебе перевірити, і сказав,що її перший раз був зі мною. 
— А насправді?
— Насправді ми навіть не спали разом. Але твоя реакція довела,що це не Настя. 
Ми ще трохи поговорили і захотіли повернутися до нашого столику,але,коли ми підійшли,то нікого вже не було. Дивно... Через деякий час ми пішли в ліфт і розійшлися по номерах. Коли я зайшла всередину,то побачила Макса, який стояв біля панорамного вікна і пив якусь рідину в склянці. Наскільки я зрозуміла,то це було віскі. 
— Поговорила зі своїм колишнім?- спитав у мене хлопець навіть не повернувшись в мою сторону.
— Так, ми трішки поспілкувались,згадали минуле.
— Мабуть були зайняті обговоренням вашої спільної ночі.- роздратовано сказав Макс і подивився на мене. Яка взагалі йому різниця? 
— Так,- лукаво сказала я,- Згадували про все в подробицях! Можу і тобі розповісти, цікаво?
— Звичайно! Розкажи мені, будь ласка,я з величезним задоволенням послухаю.
— Боже,ти останній придурок!- закричала голосно я,- Та з тобою взагалі неможливо нормально розмовляти!
— А тебе взагалі хтось змушує говорити зі мною?- розлючено крикнув Максим.
— Я не те що говорити,я ще й жити зобов'язана з таким ідіотом!
— Невже я настільки тобі противний?- дещо ображено спитав у мене Макс.
— А ти як думаєш?- крикнула я.
— Ти неможлива!- роздратовано сказав хлопець, схопив свій піджак і кудись пішов сильно гримнувши дверима. Я трохи посиділа в кімнаті на ліжку і постійно думала,що можливо я не права? Так,я повинна була зробити все щоб він мене ненавидів,але чому мені тоді так хочеться,щоб Макс мене покохав? Не Настю, а мене - Інну! Не довго думаючи, я швидко встала і побігла за ним,навіть не знаю куди. Спочатку я подумала,що він пішов до Марти. І моя ревність здивувала навіть мене,але коли я побачила, як в коридорі сміялися Артур і та сама Марта,то одразу ж заспокоїлась. Схоже скоро з'явиться нова парочка. Я швиденько пройшла попри них,але вони були так сильно зайняті розмовою,що навіть мене не помітили. Я вийшла з готелю на холодне повітря і навіть не знала, куди мені йти. Спочатку я просто прогулювалась,а потім сіла на ближню лавочку. Було досить холодно і я охопила себе обома руками. Через деякий час я відчула,як хтось накинув мені щось на плечі,а сам сів біля мене. Мені навіть не треба було піднімати голову,щоб зрозуміти хто це,бо цей п'янкий аромат його парфумів заполонив моє серце. 
— Що ти тут робиш?- тихо спитав хлопець.
— Тебе шукала.
— Навіщо?- він пильно подивився на мене.
— Макс...- почала я і опустила голову,- Ти вибач мені. Може я дійсно трохи перегнула палку. Але ти мене розлютив.
— Ти теж мене бісиш!- різко сказав хлопець.
— Знаєш,що!- я швидко піднялась на ноги,- Я вирішила,що варто вибачитись,бо справді погано почувалась через те,що сказала. Але як я бачу,то ти зовсім цього не цінуєш. І ніколи не будеш цінувати людей,які до тебе не байдужі, ясно?
— Що?- здивовано перепитав хлопець. 
Невже я правда сказала ці останні слова. Блін,та я просто зізналась у своїх почуттях! Ото буде мати з чого посміятися.
— У тебе є до мене почуття?- спитав Максим і встав навпроти мене.
— Може і є!- сердито і дещо засоромлено відповіла я, а хлопець просто почав сміятися мені прямо в лице.
— Чого ти смієшся?
— Я вже давно помітив,що ти запала на мене!- самовдоволено відповів хлопець і нахабно подивився на мене. Він продовжував сміятись,а я вже відчула,як підступають сльози. Я швидко відступила і пішла в сторону готелю. Та не встигла я зробити пару кроків,як Макс схопив мене за здорову руку і розвернув до себе.
— Відпусти мене!- крикнула я і з очима повними сліз подивилася на нього,- Мало посміявся? Розкажи тепер ти щось смішне, разом посміємось!
— Ти мені подобаєшся!- просто сказав хлопець,а я істерично засміялась.
— Ти знущаєшся з мене?
— Ні,це правда.- серйозно сказав Макс,але я знову засміялась. Тоді він зробив те,на що я чекала цілий вечір,але аж ніяк не очікувала. Він накрив мої губи своїми і ніжно поцілував. Спочатку я хотіла його відштовхнути,але згодом і сама відповіла на його поцілунок. Починалося все мило і ніжно,але потім нас обох накрила пристрасть. Ми цілувались, і цілувались, навіть не знаю скільки часу,але ніяк не могли зупинитись. Потім він перервав поцілунок і трохи відступив. Я відчула,що мені почала крутитись голова і ледь не впала,але Макс притримав мене. Коли ми обоє віддихались і моє серцебиття внормувалося, я подивилась на нього і не могла повірити,що це справді відбулось. Потім я почала сміятись.
— Що таке?- спитав у мене Макс.
— Нічого,- я підійшла ближче і почала витирати його лице,- Просто ти весь в помаді.
— Ну поки ще не весь,- нахабно сказав хлопець,- Але ми можемо це виправити.
Максим взяв мене на руки,а я скрикнула від здивування. 
— Що ти робиш? Відпусти мене!
— Ніколи,- сказав хлопець,а я широко усміхнулась.
Ми повторили наш палкі поцілунки в ліфті, а до нашого номеру він знову відніс мене на руках. 
— Значить,так,- сказала я, коли ми вже зайшли в нашу кімнату,- Я сплю на ліжку,а ти - на підлозі!
— Що?- здивувався Максим,- Я ж так старався,щоб отримати сьогодні ліжко. Навіть на руках тебе носив! Поцілунками осипав! 
— Ей,- я легенько його вдарила,- Я тебе не просила. 
Тоді я пішла у ванну кімнату і переодягнулась. Коли я вийшла,то помітила Макса лише в одних шортах. Я деякий час розглядала його тіло і коли зрозуміла,що нагло витріщаюсь, лягла в ліжко. Десь через пів години хлопець влігся на підлогу,а мені стало його навіть трохи шкода.
— Настю, солодкий снів!- ніжно сказав Макс, а мені навернулись сльози.
— І тобі!- тихо прошепотіла я і відчула,як покотилась сльоза.
Він назвав мене Настею. Дійсно,вона ж може йому подобатись. Красива,розкішна,дочка багатого бізнесмена. Не те,що я! Бідна, звичайна журналістка,яка по домовленості захотіла щастя. Може мені зізнатись йому? Сказати,що насправді я інша дівчина і не маю нічого спільного з їх бізнесом. Але що тоді? Невже він надасть перевагу такій дівчині,як я,коли в нього їх сотні? Я мушу зробити те,про що мене попросила Настя. Якщо я буду нещасна,то може хоч вона знайде своє кохання. 
— Ти плачеш?- спитав у мене Макс.
— Ні,- схлипуючи відповіла я.
— Ну я ж чую,- сказав хлопець і швидко встав.
Він підійшов до ліжка і ліг біля мене. Максим міцно обійняв мене,а я притулилася до його грудей. Це так добре. Лежати і відчувати його запах, тепло його тіла,ніжне і легке дихання. Мені так легко і спокійно. Я ще дужче притулилася до нього і поринула в прекрасні сни...