Розділ 2

Я не буду  жити з ним в одному номері!- досить голосно сказала я дівчині.
— Та це я не буду жити з цією божевільною.- обурився хлопець.
— Можете знайти мені інший номер?- спитала я в адміністратора.
— Так,знайдіть їй інший номер,- погодився цей ідіот.
— Ні!- впевнено сказала я.- Я залишаюся в цьому номері,а от він нехай собі шукає інший.
— І чого це я маю шукати інший номер. Може я тоже хочу саме цей!
Ми декілька хвилин вели війну поглядами,поки дівчина не перебила нас.
— Вибачте,але так,як зараз розпал літа,то вільних номерів немає. 
— Тобто ми змушені жити разом?- перепитала я, а хлопець важко простонав.
— Так,- вона простягнула мені ключі і я взяла їх.
— Я іду в свій номер,- нахабно сказала я до Максима,- А де будеш ночувати ти,мені зовсім не цікаво!
— Ні,- сказав цей придурок і вирвав з моїх рук ключі,- Це я іду в свій номер, а ти живи де хочеш!
— Хам!- крикнула я хлопцеві та побігла його наздоганяти.
Моя валіза була досить важка. Настя напхала туди кучу одягу і каблуків. Тому мені самій засунути її в ліфт було досить важко,особливо коли той придурок вже стояв в ньому і нахабно сміявся.
— Чого смієшся? Може допоможеш!
— Ще чого!Ти набрала туди своїх лахів і хочеш,щоб я тобі їх ніс?
— Я просто тебе нормально попросила,- ображено сказала я і тоді Макс мене здивував. Він все-таки взяв мою валізу і навіть заніс її до нашого номеру. Коли ми зайшли всередину,то одразу ж помітили посередині велике ліжко,на якому було викладено пелюстками сердечко і лебеді з рушників. Ми обоє дивилися на це широко відкривши очі.
— Це номер для молодят?- спитала я в хлопця.
— Ні. Вони просто знали,що то я приїду і виклали для мене,- Максим закотив свої очі. 
— Знаєш,що?- я взяла одного з тих лебедів і почала його бити,- Ти мене вже дістав! Як же ти мене бісиш!
— Це я тебе дістав?- він взяв другого рушника і почав теж мене бити,- Взагалі-то це ти спочатку сиділа на моєму місці в літаку,а потім виспалася в мене на плечі та ще свою слину пустила.
— Та ти можеш мені це не згадувати! Мені і так соромно.
— Тобі соромно? В мене таке відчуття,що ти отримала неймовірне задоволення,коли спала на мені!
— Що? Ти хоч чуєш,як звучить те,що ти говориш?- я відчула,що почервоніли мої щоки.
— Ох,та ти про це думала,- почав насміхатись цей придурок.
Я захотіла знову вдарити його тим лебедем з рушника, чорт би мене прибрав,але я поклала свою валізу прямо біля себе. Тільки-но я замахнулася,як зачепилась ногою через той чемодан і полетіла на саму підлогу. Я відчула різку біль в руці, а на очах вже з'явились сльози. 
— Ай,- простонала я від болю.
— Все нормально?- спитав в мене хлопець і подав свою руку,яку я навіть не могла взяти,бо трималась за своє болюче місце.
— Рука болить сильно,- я відчула як по щоці вже потекла перша сльоза. Тоді Максим взяв мене у свої сильні руки і посадив на ліжко. Сам хлопець присів біля мене і взявся оглядати мою руку.
— Боляче?
— Ай,- скрикнула я,- Ясно,що боляче! Ти так крутиш моєю рукою,ніби вона резинова! 
— Тут нема нічого страшного,- впевнено сказав хлопець,- Звичайний забій.
— Звідки знаєш?- підозріло спитала я,- Як я можу тобі довіряти?
Максим встав і пішов до міні-бару і витягнув з холодильника якусь пляшку пива.
— Щоб ти знала,- він приклав мені її до руки і я пискнула від холоду,- Я   десять років займався футболом. Повір,я вмію відрізняти простий забій від перелому.
— Хіба забій це так боляче?- спитала я і відчула,як ще одна сльоза скотилась по щоці. Я не встигла підняти здорову руку,як відчула,що хлопець простягнув свою і пальцями ніжно витер мою щоку. Я дивилась в його гарні очі і не могла зрозуміти, чого ж він такий придурок? Він забрав пляшку і приніс з аптечки еластичний бинт. Через деякий час  хлопець зробив мені перев'язку, а я кидала на нього здивовані погляди.
— Що таке?- не витримавши спитав він у мене,- Чого ти так на мене дивишся?
— Та нічого. Просто після того,що я про тебе читала мені трохи дивно,що ти піклуєшся про мене.
— Я просто тобі допоміг,а не піклуюсь про тебе! Ти читала про мене в інтернеті?
— Ой,ти ще скажи,що сам мене ніколи не шукав.
— Не шукав,- просто сказав хлопець,а мені навіть стало трохи образливо.
— Тобі навіть не було цікаво, як саме я виглядаю?
— Ні,- без вагань відповів Максим,- І якщо чесно,то твоя зовнішність не дуже то мене і вразила. 
— Ясно.
Ого! Тобто мене тількищо нормально так принизили,а я навіть нічого не можу сказати. Це ж треба так! Придурок! Зовнішність моя його не вразила. Та він навіть не уявляє скільком чоловікам я відмовила. Скільки людей сказали,що в мене прекрасні очі. Блін, в мене ж зараз лінзи! А чого це я взагалі про це турбуюсь? Нехай собі думає,що хоче! Я взагалі маю зробити так,щоб він мене ненавидів. Ну що ж,гра почалась! Ввечері ми мали зустрітись з його батьком і якимось партнерами по роботі. Я вирішила,що якщо вже моя зовнішність його не вразила,то може вдасться вбити когось наповал своїм червоним платтям і височенними каблуками. Своє довге волосся я зібрала наверх, а губи підвела яскравою червоною помадою. 
— Я почекаю тебе внизу,- сказав Максим,коли я була ще в ванній кімнаті,бо саме там мені довелося одягатись.
— Звісно! Тобі ж соромно з'явитись з нареченою,в якої не вражаюча зовнішність.
— Ти можеш хоча б колись не чіплятися до слів!?- розлючено крикнув Максим і сильно грюкнув дверима. 
Ще через п'ять хвилин я була вже готова. Я прихопила свою сумочку і побігла до ліфту. Ліфт майже закривався,як якийсь чоловік всередині зупинив його ногою і я встигла добігти.
— Дякую,- сказала я симпатичному хлопцеві десь років двадцяти п'яти.
— Будь ласка,- відповів він і усміхнувся,- Чому така приваблива дівчина прямує кудись одна?
— Просто,щоб бути гарною мені довелося сильно постаратись,але мій кавалер втомився чекати на мене і пішов сам. 
— Тоді він справжній ідіот,якщо відпустив таку жінку!
— Дякую,- я трохи засоромилась,але як дурепа продовжувала посміхатись. 
Ми говорили весь той час,що спускався ліфт і голосно сміялись. Я не думала,що ліфт прямує до самого ресторану,тому ,коли після чергового жарту я реготала,як ненормальна,то навіть не помітила,як десятки очей витріщилися на нас. Одна з них належала моєму нібито нареченому. Я побачила,що він стояв у компанії якихось чоловіків. Один з них був старший і я так зрозуміла,що це його батько, а інший був десь такий,як і Максим.
— Дякую за компанію!- усміхаючись сказала я до того хлопця з ліфту.
— Завжди будь ласка,- відповів він.
Я глибоко вдихнула і попрямувала прямо до свого нареченого.
— Добрий вечір!- привіталась я.
— Добрий вечір! Радий нарешті з вами познайомитись, Анастасія,- сказав до мене літній чоловік,- Я Петро Васильович- ваш майбутній свекор.
Я ледь стрималась,щоб не відповісти йому дещо,але я ж леді,мені не можна поводитись так. Але якщо леді потрібно зробити так,щоб її зненавиділи,то хіба ж не можна?
— Ну це ми ще побачимо. 
— Щось сталось?- зі хвилюванням спитав чоловік і помітив мою забинтовану руку.- Максим тобі щось зробив?
— Так,- впевнено сказала я,- Він не хотів нести мою валізу і коли я намагалась підняти її знизу,то вона впала мені на руку.
— Максим!- крізь зуби процідив Петро Васильович.
— І от!- я підняла свою руку,- Забій! Максим звісно,як джентельмен забинтував мені руку,але якщо чесно,то я розчарована!
— Чому? Що вам не сподобалося?
— Зовнішність в нього не дуже!
— Що?- хлопець витріщився на мене.
— І репутація погана!- я пильно подивилась на Петра Васильовича,який вже майже побілів.- Так що не знаю,чи схочу я за нього заміж.
— А ти весела!- сказав біля мене хлопець,який увесь цей час сміявся ,- Мене Артур звати. Я найкращий друг Макса.
— Настя,дуже приємно,- я потиснула йому руку. Можу сказати,що виглядає він дуже привабливо. Може ну його того Максима?
— Давайте присядемо,- сказав Петро Васильович і повів нас до столику.
Максим увесь цей час тримав мене за руку і я відчула поколювання,яке віддавало до самих п'яток. Що це за відчуття таке? Потім він відсунув мені крісло і сів біля мене. 
— Вам сподобався мій сюрприз?- спитав нас батько Макса.
— Який сюрприз?
— Ну сидіння в літаку і спільний номер.
— Це ви все придумали?
— Звісно,ми хотіли з твоїм татом,щоб ви познайомились самі,без нашої присутності.
— Ви дуже гарно придумали,- почала я ,- Але те,що ви замовили мені квиток не біля вікна мене сильно образило. Я так хотіла подивитись на ті всі краєвиди, а ваш син всадився і не захотів зі мною мінятись. Він ще й потім собі купив алкоголь і заснув в мене на плечі, уявляєте? 
— Серйозно?- спитав у мене крізь сміх Артур. 
— Так,дійсно. Він ще й сорочку мою забруднив своєю слиною.
Я відчула,як чиясь нога вдарила мене під столом. 
— Ви знаєте,- Максим подивився на мене,- Я як її побачив,то ледь не впав від її красоти. Але вона така егоїстична стерва. Сама ледь не збила мене своєю валізою,а потім ще й накричала. Я з горя випив трошки,а вона потім назвала мене верблюдом,бо я поспав собі на ній. А в номері взагалі побила мене рушником.
— Сину,- звернувся до хлопця батько,- Ти як мала дитина.
— Погоджуюсь,- крикнула я і підняла свій бокал,- В нього поведінка,як в садочку,чесне слово.
Я випила бокал і відчула,як чиясь рука гладить мою ногу. Я помітила,що це Макс і намагалась забрати його руку,але він тільки сильніше стиснув мою ногу і почав рухатись все вище. Я відчула,що мені стало важко дихати і я швидко встала.
— Вибачте,- звернулась я до всіх присутніх,- Я на одну хвилинку відійду.
Я пішла в сторону туалету,щоб хоча б якось освіжити свої думки,але не встигла я закрити двері,як всередину ввірвався Макс і зачинив двері на ключ. 
— Що ти робиш?- налякано спитала я.
Він нічого не відповідав,лише підходив ближче, і ближче. Коли він був в декількох сантиметрах від мого тіла,то різко взяв мене за талію, підняв і посадив мене на стільницю біля умивальника. Я так здивувалась,що не могла ні слова вимовити. Сам хлопець розсунув мої коліна і встав між ними. Таким чином наші обличчя були на рівні і я постійно дивилась в його очі. Тоді він ніжно погладив мене по шиї та поцілував у містечко за вухом.
— Ну як тобі така поведінка малої дитини?- тихо прошепотів він мені на вухо.
— Макс?- спитала я коли він знову дивився в мої очі,- Що ти робиш?
— Я не знаю.
Він наблизився ще ближче і ось наші губи в міліметрах один від одного. Невже саме зараз? Невже це станеться?