— Ти впевнена,що у мене вийде?
— Інно,ти найталановитіша людина зі всіх кого я знаю. Звісно в тебе вийде!
— Те що я гарно пишу статті, зовсім не означає,що з мене вийде хороша акторка.- обурено сказала я своїй найкращій подрузі Насті,яка попросила мене зробити замість неї дещо дуже цікаве.
— Ну ти ж мені допоможеш,правда?
— Настю, може ти просто скажеш батьку, що не хочеш виходити заміж за цього Самойленка і розкажеш йому правду.
— Ти це серйозно? Він не послухає мене. Я вже стільки раз йому говорила,що не хочу виходити заміж за цього Максима.
— А якщо б ти розказала йому про Сашу?
— Ти вже зовсім з глузду з'їхала? Батько ніколи його не прийме. Він же простий менеджер.- Настя важко зітхнула.
— Але ж ти його кохаєш!- продовжувала я.
— Так, кохаю. Саме тому ти повинна мені допомогти.
— Як саме я тобі допоможу,якщо я зовсім не з вашого кола?- всяко намагалась відмовитись я.
— Та це ж величезний плюс! Все,що ти маєш зробити, так це зустрітися з цим Максимом і його батьком та зробити все,щоб вони перехотіли нашого весілля.
— І що ж я повинна робити,щоб той Максим мене зненавидів?- розгублено спитала я, коли зрозуміла,що мені не вдасться уникнути цієї авантюри.
— Ти просто поводишся, як остання стерва, можеш навіть напитися.- Настя засміялась,а я лише подивилась на неї вбивчим поглядом,- Одягаєшся, як остання...хм..дівчина легкої поведінки.
— Що? Я не буду цього робити!- закричала я на Настю. Я коротше колін, з відкритим декольте чи спиною ніколи нічого не одягала.
— Та я жартую! Коротше будеш робити все,щоб його вибісити!
— Слухай, а вони не впізнають мене?- якось трохи злякалась я.
— Ну сумніваюсь,що вони колись мене бачили. Але ми з тобою ніби трохи подібні. В тебе трішки волосся на тон світліше,- вона взяла у мене прядку і подивилась,- І очі блакитні.
— А в тебе зелені!- впевнено сказала я.
— В такому випадку ми використаємо лінзи,щоб навсяк випадок.
— Ну добре. І коли я маю зустрітись з тим Максимом і його батьком,- я закотила свої очі.
— Ем,ти маєш,- якось невпевнено почала говорити подруга,- Полетіти у Болгарію на курорт.
— Що?- я від здивування відкрила рот,- Яка Болгарія? В мене робота!
— Ти і так працюєш в тій своїй редакції без вихідних. Поїдеш собі у відпустку на море. Відпочинеш за чужий рахунок, повеселишся!
— І на скільки часу це все?
— На два тижні.
— Ти напевно жартуєш?- голосно засміялась я,- Мені на роботі відпустку дають за власний рахунок, а гроші, як ти можеш зрозуміти мені зараз дуже потрібні.
— Я заплачу тобі вдвічі більше, ніж ти заробляєш за місяць.
Одразу після закінчення університету, я пішла працювати в редакцію. Зарплата там,звичайно, невелика,але мені з бабцею вистачає. Мої батьки, на жаль, померли, коли я була маленькою і єдиною дорогою для мене людиною все життя була бабуся. Зараз вона почала трохи хворіти і грошей завжди потрібно більше,тому я стараюсь якомога більше працювати навіть без вихідних. Пропозиція Насті була дуже привабливою, адже я зможу і відпочити і отримаю значно більше грошей.
— Гаразд,- погодилась я,- А що ти будеш в цей час робити?
— Ми летимо з Сашою на Мальдіви і думаю,що він зробить мені там пропозицію.- Настя аж засвітилась від щастя.
— І за чий рахунок ви летите?- не могла не спитати я.
— За мій, звичайно. Ти ж згаєш,що в нього ще дві сестри. Він не може оплатити.
— Настю,- звернулась я до подруги і взяла її за обидві руки,- Ти впевнена,що він не використовує тебе?
— Ой, Інно, не починай будь ласка. Я знаю,що він тобі не подобається,але я кохаю його!
— Добре, як знаєш. Просто мені здається,що ти заслуговуєш кращого!
— Звідки ти взагалі це можеш знати! Ти ж ніколи нікого не кохала!- розлючено сказала до мене подруга.
— Ти ж знаєш, що я зараз можу відмовитись.- серйозно сказала я.
— Ой, ну добре, вибач мені. Просто я не люблю,коли ти починаєш повчати.
— Я ж хвилююсь за тебе.
— І я за тебе теж,- подруга обійняла мене і поцілувала в щічку.- Ну все, я побігла. В мене ще зустріч з Сашею. І, якщо батько буде питати,то я сьогодні ночувала в тебе,добре?
— Гаразд.
— Люблю тебе!- крикнула Настя вже в дверях.
— І я тебе теж.
Я ще посиділа трохи на кухні, попиваючи свою каву і думаючи про те, в що я взагалі влізла. Навіщо мені це? Жила собі спокійно, вчилася, працювала. Ні, треба ж було мені послухати Настю! А може все буде не так і погано. А хто взагалі цей Самойленко Максим? Я взяла свій ноутбук,всілася на диван і набрала в пошуку ім'я хлопця. Усі фотографії були нечіткі та розмиті, зато статей в інтернеті про нього кури не клюють. «Син відомого бізнесмена Самойлов Максим вкотре був помічений з гламурною білявкою після неймовірної ночі,яку вони провели в клубі. Обоє були сильно п'яні, а сам хлопець поводився досить агресивно...»; «Поліція вже не вперше заарештувала відомого бізнесмена Самойлова Максима. Як засвідчують очевидці, хлопець разом із своїми друзями вчинив масову бійку в нічному клубі. В одного з постраждалих лікарі виявили переломи і струс мозку. Цікаво,як швидко батько відреагує на арешт сина і як довго Макс буде перебувати у відділку поліції...»
Господи,та це жах! І це на кожному кроці такі статті про нього. Як взагалі батько його терпить? Напевно він тому і хоче,щоб блудний син одружився, надіється,що він нарешті схаменеться. Після того,що я прочитала в інтернеті, мені страшно не хотілося їхати. Але так,як я вже погодилась,то мені нічого не залишалось. Настя привезла мене в аеропорт і я вибралась з її машини.
— Ну удачі тобі,моя красотка!- сказала біля мене Настя,коли ми чекали на літак.
— Ох,вона мені знадобиться. Ти знаєш,що в інтернеті пишуть про того Максима?
— Ти читала ті статті?
— Ага! І готова була сто раз відмовитись.
— Але ти зараз тут!- радісно сказала Настя.
— Звісно я тут. Я ж пообіцяла тобі,що допоможу.
#229 в Сучасна проза
#1507 в Любовні романи
#336 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 30.08.2019