Розділ 8.

Я вже починаю звикати, що вранці в мою кімнату хтось ввалюється. Ви коли-небудь бачили незадоволеного дракона вранці? Ні? А якщо це спадкоємець престолу з неймовірною силою? Теж ні? Тоді моя порада, намагайтеся і не побачити.

Мій дорогоцінний чоловік з купою лусочок на руках і особі, тайфуном влетів в мою кімнату, і він захлинувся повітрям, вражено дивлячись на мою комірчину.

- І тобі доброго ранку мій дорогий чоловік, - пирхнула я йому.

- Доброго? - замайорів він і заметушився по кімнаті. - ТА як вони могли? Це ж пряме порушення угод, ти це розумієш?

- Що буде, якщо ти піднімеш скандал? - запитала я, крутившийся мовою питання.

- Ігри скасують і почнеться конфлікт, - я вислизнула з ліжка і наблизилася до дракону.

- Тепер розумієш, що, можливо, цього і домагаються? - він покосився на мене. - Не дивися на мене так, я може й запальна, але зіставити факти можу. Перше, напад черв'яків, нібито воїни не встигли, чого тільки коштує перенесення ігор. Друге, наше розселення і висновок на конфлікт.

- Стривай, який конфлікт? Що вони вже утнули, поки я був у лекарском корпусі? - рикнув він.

- Та нічого такого, з чим би ми з Керком не впоралися, - відмахнулася я від цього ревнивця. - Не відволікай. Тепер розумієш, що потрібно зробити вигляд, що так і треба?

- Корді...

- Що Корді? - вже обурилася я, протискуючись повз нього до умивальника. - Ти хочеш війни? Немає. Тоді чого кипятишься? Я тобі з усією відповідальністю кажу, демони ще пошкодують, що так вчинили.

- Ось цього я і боюся, не роби нічого Квіточку.

- Навіть не збиралася, - хмикнула я, сидіти склавши руки, додумала вже про себе.

Наставник, махнув на мене рукою і трохи заспокоєний вийшов з кімнати. Я усміхнулася. Швидко зібралася і пішла виловлювати напарників, я думаю сьогодні нам спробують помститися за вчорашнє уявлення. Цікаво, вони змогли зняти сміх з демона?

Зустрівши хлопців не далеко від моєї кімнати затягла їх за кут і умилилась, колоритна у нас компанія. Косичка у дракона вже не стирчала, але так і залишалася зеленою, і вовкулака вже з чистою шкірою, але його синій їжачок на голові просто розчулював.

- А мені вже подобається, - реготнув Косичка.

- Та й мені теж, - пирхнув Їжачок.

- От і чудово. Ну, що хлопці, готові до війни?

- Завжди готові, - фыркнули мої напарники.

І ось мої галантні хлопчики відкривають переді мною двері їдальні, і я входжу під недобрі погляди демоном, почулися перешіптування. За мною заходить Керк, стає трохи позаду по праву руку, а от коли заходить Сардон, і стає по ліву руку, скидає з плеча зелену косу, в залі утворюється абсолютна тиша.Боковим зором відзначаю, що на половині викладацького складу, так само вражені нашою появою, деякі навіть не донесли ложки до рота, так і застигли.  Був задоволений нашим появою тільки наш Наставник, він з апетитом поглинав сніданок, а в його очах блищали іскри сміху.

 Я роблю крок по залу і до нас на зустріч встають пару хлопців, навіть без трансформації, про як.  Зрозуміли, що своїм виглядом не лякають?  Я не змінюю курс і виходить ми йдемо прямо на них.  Зупиняюся в пару кроків від них і вішають запитально брову, так як вони перегородили нам шлях.  В повітрі стало витати напругою.  Мені в ноги полетіла рукавичка некроманта.  Це виклик на дуель, якщо підніму, якщо немає - порахують трусами.  О, хлопчики, Ви ж не знаєте на кого нариваєтеся.

Я прогибаюсь наче кішка, трохи присіла на передню ногу, і підхопила рукавичку, різко випросталася і мої волосся хльоснули демона по обличчю. Той скривився.

- Сьогодні, десять вечора, крайній полігон, - рикнув він мені.

- Причепуритися не забудь, - хмикнула я, проходячи повз і граючи демонстративно рукавичкою.

Мій настрій піднялося вище даху. Ви хлопці чого очікували? Подумки фиркнула я, спостерігаючи ошелешені обличчя студентів. Ми втрьох розташувалися навпроти викладацького складу, але на віддалі. Я непомітно підморгнула, напрягшемуся Альтаиру і взялася за їжу.

Час до дуелі ми провели з користю. Дізналися де знаходяться полігони, розім'ялися і провели кілька спарингів між собою. Я все сильніше дивувалася своїй сковородочке. Вона вела себе немов домашній вихованець, поперемінно вимагаючи до себе ласки. Так і я виглядала кумедно, з однієї сторони-Череп, а з іншого Сковорідка. І все це пишність посверкивало зеленим некромантским світлом.

Ось такі всі красиві, ми прибули на полігон за кілька хвилин до призначеного часу, і я навіть ні трішки не здивувалися повністю заповненого полігону. Та викладачів в усьому складі, тут присутній так само і наш Наставник, і ректор у повній трансформації.

- Квіточка, як думаєш, це все підлаштовано? - шепнув Їжачок.

- Однозначно, - посміхнулася я догадливості друзів.

- Мала, може хто небудь з нас туди вийде? - шепнув на інше вухо Косичка.

- Е ні, це моя розвага, - відмахнулася я від їх турботи.

Я перевела свою увагу на супротивника, той зневажливо посміхався і про те перешучивался з друзями. Ну посмійтеся хлопчики у вас є поки на це час.

- Ну що ти, готова Дитинко? - пророкотав суперник. - Дивись я одягнуся, - реготнув він, хизуючись переді мною розстебнутою сорочкою.

Тут він правий, подивитися було на що, демон був накачаний і підтягнутий. З далекого кінця полігону, почувся рик Альтаїра.

- Дорогий, - він зневажливо посміхнувся. - Не підкажеш своє ім'я?

- Тобі навіщо дитинко?

- Ну повинна ж я знати, що написати на твоїй могилі? – проворковала все так само я.

- Ну ти стерва, - здивувався він.

- Годі базікати, - кидаючи йому під ноги його ж рукавичку, фиркнула я. - Чи вирішив мене до смерті забалакати?

- Як забажаєш дитинко! - реготнув цей самогубець.

Ступивши в коло дуелі, над нами спалахнув купол, відрізуючи нас від інших у мене тут же полетіло прокляття. Дрібно дорогою, дрібно. Щити, спасибі Наставнику, я виставляю на автоматі. Тільки от чому поставила в цей раз дзеркальний сама не зрозуміла. Демон похитнувся від свого ж заклинання, але встояв. Сильний зараза.