Глава 14

Так як в столовій було не багато людей, а площа приміщення велика, то ехо рознесло його останні слова по всьому залі та всі почули, що дроу сказав.

Аура не могла ніяк усвідомити почуте. Невже її таємничий наречений саме цей невиносимий дроу. Той кого вона відразу не злюбила. Дівчина ніби з самої першої зустрічі відчувала, що з ним щось не так. Хоча її тягнуло до нього, але вона не хотіла йти на примхи батька. Треба було саме йому бути її нареченим. А може він все вигадує, щоб їй насолити. Можливо, декан якимось чином дізнався про нареченого та вирішив над нею насміхатись. Можливо, він гадає, що вона кинеться йому на шию, так як він її наречений. Але не на ту напав. Вона міцний горішок і для неї, це заміжжя ніяк не потрібно. Вона його і все решта на тому світі бачила. Їй потрібно вивчитись і покинути батьківський дім, а ще краще відректись від роду.

Тому Аура вирішила вдати, що вона ні про що не знає. І взагалі цей дроу хворий на всю голову.

• Не розумію про що ви говорите, декане Конрі, – з вдаванем спокоєм промовила дівчина, встала за столу та направилась на вихід.

***

Адріан стояв, як ідіот та усміхався. Хоча чому як, він і був ідіотом, адже вчинив саме як відсталий. Чоловік не міг пояснити чому він так зробив. Це була хвилинна слабкість, і зараз дроу це розумів. Його вразило те, з яким спокоєм дівчина вдала, що не розуміє про що він. Він був сам в шоці від такого. Адріан гадав, що дівчина або вибіжить в сльозах, або кинеться йом на шию, але ніяк те, що Аура проігнорує його та просто піде. 

Чоловік пішов до свого столу. Спершу він відчував чужі погляди на собі, але як тільки зупинився та вирішив оглянутись, то всі опустили очі в свої тарілки.

 “А вона так і не повечеряла!” – думав декан поки сидів один за столом для викладачів та вечеряв.