Розділ 32.

Влада.

Вперше я приходжу на роботу раніше за своїх колег. На самоті неспішно ключем відкриваю кабінет, вмикаю світло, повільно знімаю пальто та ховаю його в порожню шафу. Запускаю робочий комп'ютер та крокую до електричного чайника. Всі дії роблю на повному автопілоті. Голова гуде, повіки важко вдається тримати відкритими. Стан повністю розбитий.

Наливаю холодну воду в чайник та тисну «почати». Мені життєво необхідна велика порція міцної чорної кави, інакше я просто не зможу дотягнути до вечора. Є велика ймовірність того, що я можу заснути просто на робочому місці.

Минула ніч для мене була надважкою. Мою свідомість атакували дикі нічні жахи. На моїх очах Денис пропонував руку та серця іншій дівчині. Відразу після нашої пристрасної ночі кохання. Перед тією самою Олександрою з фотографії він ставав на одне коліно та дарував їй обручку. Тітов уві сні кидав мене в найвитонченішій манері, на очах у всіх колег. А я просто стояла та не могла нічого змінити.

Мільйон співчутливих поглядів та тисячі глузливих пересудів були спрямовані в мій бік. Від них ні втекти, ні сховатися. Я слухала ганебні перешіптування всього агентства та ледве стримувала гіркі сльози.

Коли мені таки вдалося вирватися з лап Морфея, моє тіло виявилося вкрите неприємним, липким потом. Довелося міняти мокрий одяг на сухий та намагатися заснути знову. Щоразу як мені це вдавалося, миттєво це жахливе сновидіння наздоганяло мене знову. Все повторювалося кілька разів поспіль. Ті ж погляди, ті ж слова Тітова, та сама каблучка й та сама дівчина.

Сновидіння крутилося по колу.

О четвертій ранку я більше не змогла змусити себе заснути. Просто лежала підперши рукою щоку та безцільно блукала стрічкою новин у соціальній мережі. Кілька годин поспіль я перебирала фотографії однокласників та ходила сторінками друзів моїх друзів.

Що завгодно аби не спати, аби не побачити цей болючий сон знову.

Стою біля маленької тумби та слухаю, як закипає вода в електрочайнику. Думками я десь далеко звідси. Може десь на березі бентежливого моря або в засніжених горах. Стою на краю землі та розмірковую про своє майбутнє, гадаю, що мені робити з життям далі.

Я ніби застрягла між двома світами. В одному я продовжую робити звичайні, звичні справи у вигляді гігієни, харчування, роботи, а в іншому — проживаю щоразу нашу сварку з Денисом.

Від недосипання мої очі червоні та сухі, здається, в них всипали тонну піску. Повіки опухли від пролитої кількості сліз. Всі м'язи та кістки в тілі болять так сильно, ніби я всю ніч провела на тренуванні з якогось виду східних єдиноборств, а не лежала у своєму м’якому ліжку. Лоб горить, шию крутить.

Сорок вісім годин тому я грюкнула дверима чужої квартири. Сорок вісім годин тому інша дівчина одним дзвінком змінила найщасливішу ніч у моєму житті. Омріяне щастя стало найжахливішим кошмаром.

Я випадково дізналася, що в мого, як мені здавалося, чоловіка є інша жінка. Денис має ту, за яку він переживає більше, ніж за мене. Заради рудоволосої дівчини він безсоромно жертвує нашим спільним часом. А ще Олександра записана у його телефонній книзі як «дружина».

Лише дві доби тому я всім серцем ненавиділа мого першого чоловіка та обіцяла собі ніколи його не пробачати. А вже сьогодні я дуже за ним сумую.

Черговий раз беру до рук свій мобільний телефон та пориваюся написати Денису повідомлення. Але... не наважуюсь. Я все ще не впевнена у своєму місці поряд із ним. Не розумію чи є в його серці куточок і для мене, чи я всього лише приємний короткий епізод у його насиченому житті? Може я — одна з тих, з ким йому прикольно провести час, але я — не відповідна пара, на його думку, для чогось серйознішого.

Щоб з усім цим розібратися, на жаль, я не маю достатньо досвіду. Я не знаю, як правильно має бути насправді. Може, зі старшими чоловіками все так і є? Чи може варто шукати серйозних стосунків лише зі своїми однолітками?

Я більше не розумію важливості того, що сталося між нами з Денисом. Я завжди вважала, що якщо чоловікові важлива жінка, то він завжди знайде хвилинку у своєму щільному графіку для неї. Зателефонує, напише або взагалі приїде особисто. Адже так? А якщо ви посварилися, то тим більше він не переломиться та сам набере номер коханої хоча б раз. Тому що йому також важливі ви  та стосунки з вами.

Чи це мої дурні дівчачі фантазії та так лише у фільмах буває?

Бо в моєму випадку від Дениса Юрійовича ні дзвінка, ні короткого повідомлення на мій мобільний так і не надійшло за останні сорок вісім годин.

Мене психологічно кидає з боку в бік. Я то сумую за Денисом, то подумки шлю його до біса. Моєї провини у сварці немає. Це не мені подзвонила інша, це не я кинулася їй передзвонювати.

Схоче, сам знайде. А не захоче…. То я не знаю, що мені робити далі.

На годиннику майже друга дня. Робочий день у самому розпалі, а моя частина роботи практично стоїть на місці. Я раз у раз відволікаюся на рефлексію, йду у свої думки та не помічаю при цьому, що заношую в програму. Намагаюся звичайно себе смикати, але толком нічого не виходить.

— Владо, у занесених даних знову є помилка, — вже вшосте Алла знаходить у моїй роботі серйозні недоліки.