Розділ 30.

Влада.

Ледве відчутний дотик гарячих чоловічих рук уздовж мого хребта витягає мене з солодких лап Морфея цього ранку.

Денис повільно водить кінчиками пальців по хребцях від попереку до потилиці. Хвилювання біжить по тілу. Повіки пручаються підйому, очі відчайдушно не хочуть відкриватися. Свідомість блукає в напівдрімоті. Тіло втомилося після ночі кохання та не вербально сигналізує про велике бажання ще трохи поспати.

Гаряче дихання, як адреналін, розганяє мені кров по судинах. Змушує прокидатися якнайшвидше. Спонтанний легкий поцілунок десь між лопатками віддає насолодою, що тягне внизу живота. Колюча борода Дениса одночасно з його м'якими губами приємно лоскоче моє тіло. Кожен новий дотик Тітова, кожні наступні пестощі неквапливо пробуджують всі чутливі ділянки на моїй спині. Навіть ті, про існування яких я й не здогадувалася.

Ще один поцілунок у шию. Хвиля позамежної ейфорії. Палко. Розплющую очі та відразу ж мружу. Осіннє сонце через нещільні штори яскравим світлом заливає всю кімнату, і мене, зокрема. Сонячні промені приємно зігрівають, попри зовсім не літню пору року.

Дотики Тітова змушують волоски на тілі вставати дибки. Легеням не вистачає кисню, дихання частішає.

Я остаточно прокидаюся. Але мене раптово охоплює диким збентеженням. Відчуваю, як моя шкіра заливається червоною фарбою по саму маківку. Вчора ввечері бути розкутою та впевненою у собі було набагато легше. Відсутність електрики у квартирі зіграла мені на руку.

Зараз я не знаю як дивитися в очі Денису. Мені здається, я згорю від сорому, якщо Тітов заговорить зі мною про те, що ми робили цієї ночі.

Не розумію, що говорити йому, як поводитись. Не уявляю як витримати його пронизливий погляд цього ранку.

А якщо він засумнівався у моїй цноті? Адже мені було зовсім не боляче. Ну, хіба що саму крапельку. Та й те було більш схоже на якийсь дискомфорт, а не жахливий нестерпний біль. Мені воскову депіляцію робити в рази болючіше.

Денис, ніби відчувши моє спантеличення, поспіхом полишає тепле ліжко. Насамкінець лише цілує мене в області шийних хребців. Насилу вдається стримати мимовільний стогін, що рветься з легень. Я лежу обличчям до вікна та не бачу, що чоловік взагалі робить. Паніка накриває із головою.

А якщо він хотів ще? Може варто розвернутися до боса обличчям? Чи покликати його назад? Можливо необхідно… Негучне клацання дверей перериває мої внутрішні муки. Денис вийшов зі своєї кімнати та залишив мене саму в ліжку.

Повільно перевертаюся на спину та дивлюся на стелю. Наді мною висить абстрактної форми люстра. Перед очима ніби на прискореному режимі проноситься весь минулий вечір та ніч. Кадр за кадром я знову проживаю те початкове хвилювання на вході в чоловічу квартиру, передчуття незбагненного вогню, чесні короткі розмови в напівтемряві на кухні. Знов чую наше збите дихання та відчуваю шкірою наші жадібні поцілунки.

Цієї ночі ми пізнавали одне одного без слів.

Кусаю припухлі губи, тру пальцями сонні повіки. Моя шкіра все ще зберігає на собі спогади про те, що сталося. Кожен сантиметр тіла ніби наелектризований закоханістю та щастям.

Я можу з впевненістю привласнити минулому побаченню звання «найкращої ночі» за все моє двадцятилітнє життя. А сьогоднішній ранок… МІЙ НАЙЩАСЛИВІШИЙ РАНОК!

Загорнувшись у біле простирадло, я встаю з ліжка. Підіймаю кинуту Денисом сорочку та притискаю до обличчя.

Незрівнянний кайф!

Біла тканина досі зберігає пряний аромат чоловічого парфуму. Хочу вигравіювати його у своїй свідомості. Хочу запам'ятати його назавжди. Хочу щоразу, я почую десь ім’я Денис у майбутньому, згадувати цей аромат. Загадую сама собі бажання: назавжди запам'ятати, як пах мій чоловік цієї знакової для мене ночі.

Досі не можу повірити, що сталося. Мій бос, якого я колись вважала нестерпним та зухвалим, став моїм першим чоловіком. Тільки моїм! Я довірилася йому, розкрилася, подарувала всю себе. Та він прийняв мене саме таку, кохав, пестив та звеличував до небес. Саме мене.

Цю ніч я запам'ятаю назавжди.

Літаючи у своїх думках, дивлячись у вікно, я втрачаю той момент, коли Тітов повертається до кімнати.

— Доброго ранку, красуня! — Денис притискається ззаду та кілька разів ніжно цілує моє оголене плече. — Як самопочуття?

Від чоловіка пахне апельсиновим гелем для душу та м'ятним ополіскувачем для рота. Його коротке волосся та борода дуже вологі, поодинокі краплі води встигають впасти мені на шкіру.

— Привіт! — від збентеження щоки зрадливо червоніють.

Мої плечі мимоволі сіпаються, хочеться відвернутися. Я страшенно хвилююся. Соромлюся. Відчуваю незручність поряд з цим красенем, що встиг освіжився в душі. Порівняно з Денисом, я відчуваю себе зараз брудною. Я не чистила зуби. Чорна туш з вій, швидше за все, чорними плямами розлізлась по  нижніх повіках. На голові, швидше за все, вороняче гніздо, замість легких локонів.

А що коли від мене погано пахне? Намагаюся відкривати рота якнайменше, стискаючи губи у пряму смужку.

— Зі мною все нормально, — голос знову сіпається, видаючи моє хвилювання. — Можна мені у ванну?