Розділ 11.

Влада.

Інга вривається до моєї кімнати без стуку. Просто входить та з порога починає засипати питаннями:

— Владо, що відбувається? Ти де була? На годинник дивилася? Твоя робота закінчилася три години тому.

— І? — я встаю з ліжка та йду до шафи переодягатися. Знімаю джинси та одягаю не себе домашні штани та футболку.

— Що значить «І»? — Мачуха підіймає мою зелену кофту з підлоги та кидає її на стілець. — Ти маєш попереджати нас про те де ти перебуваєш і з ким.

— Мені двадцять років — це по-перше. Тобі, Інго, я взагалі нічого не винна — це по-друге. А тепер, будь ласка, вийди з моєї кімнати. Я дуже втомилася після робочого дня, хочу відпочити.

— Ти подивися на неї. Не винна вона. А якщо з тобою що станеться? Нам з батьком, що тоді накажеш робити?

— Зі мною все гаразд. Якщо ти так переживала, то могла й зателефонувати. Адже номер мій знаєш.

Я підіймаю волосся вгору та скріплюю його спеціальною шпилькою-невидимкою в гульку.

— Ти подивися на неї! Бач, самостійна яка стала. Макси-и-име, Максиме, ти чув? Чув, як твоя дочка зі мною розмовляє?

Інга розгнівано розмахує руками, наче спеціально намагається допекти. Але в моїй голові все настільки зайняте Денисом Юрійовичем, що мені абсолютно все одно, про що зараз говорить ця жінка. Я не дозволяю її крику зіпсувати один з найбільш незвичайних вечорів у моєму житті.

Не отримавши очікуваної бурхливої ​​реакції від мене, мачуха в решті решт йде геть з моєї кімнати. Я чую, як вона продовжує скаржитися на мене батькові. Ну і нехай.

Я нічого протизаконного не зробила. Подумаєш прийшла додому пізніше ніж зазвичай. Ніби я зобов'язана рівно о шостій учора повертатися додому та нікуди не ходити з хати. Як Попелюшка, трясця!

Мені ніхто не заборонить зустрічатися з друзями чи колегами. Я маю повне право гуляти та поспілкуватися з ким захочу. Що сьогодні я безпосередньо й зробила. З Денисом.

Дістаю із сумки мобільний телефон та лізу у галерею. Поки бос ходив у вбиральню, я зробила кілька інтер'єрних кадрів. Хотілося залишити собі на згадку хоч якийсь цифровий спогад про те, де я була.

На одну з фотографій із десертом навіть потрапив манжет чоловічого піджака. Наближаю знімок та рахую кількість пришитих ґудзиків на рукаві. Зараз мені здається, що будь-яка дрібничка, хоч трохи пов'язана з Денисом, робить мене ще ближче до нього аніж інших. Я особлива для нього.

Трохи правлю фотографію в редакторі, ріжу краї за шаблоном. Додаю напис «Це було смачно» та відсилаю готовий результат на свою сторінку у соціальній мережі.

Чотири темні кружечки, що йдуть один за одним — це єдине, що видно на знімку. Тепер у мене власна маленька таємниця. Тільки я знаю, з ким саме провела цей незабутній смачний вечір.

Відкладаю телефон та йду в душ. З величезним жалем змиваю з себе дотик Дениса.

— Сподіваюся, це не єдиний раз, коли ми з босом цілувалися. — Заплющую очі та вголос промовляю бажання. Просто так. Без зірки, що падає на небі, без гарних цифр на годиннику, без якихось знамень. Просто тому, що хочу цього саме зараз.

Щоразу, коли я торкаюся пальцями до власних губ, то згадую наш з босом солодкий поцілунок. Він був таким неповторним, таким чарівним. Одним словом, поцілунок був бездоганним. Саме таким, як його описують усі прочитані мною любовні романи.

Вії тремтять, дихання збивається, у животі пурхають метелики. Тіло саме подається назустріч чоловікові, руки міцно чіпляються за його плечі, вуста самі тягнуться ближче до його рота. Навіть нога згинається в коліні, а носочок витягується вгору, як у фільмі.

Якби не поява сварливого сусіда зі своїм гавкучим песиком, то можливо наше чарівне єднання з Денисом тривало б ще якийсь час.

Після душа тато пропонує мені повечеряти. Каже, що спеціально приготував смажену картоплю з грибами, яку я обожнюю. Доводиться трохи засмутити тата та відмовитися від апетитних ласощів. Посилаюсь на те, що вже пізня година для таких калорійних бенкетів та мені ж треба берегти фігуру. Не зізнаватись же ж татові, що я вечеряла в ресторані з власним начальником.

Чмокнувши понуреного батька в щоку, я обіцяю йому, що за сніданком обов'язково з'їм подвійну порцію. Якщо не просплю знову.

Заварюю чай із мелісою та повертаюся до себе в кімнату. Ставлю гарячу чашку поруч із ліжком і забираюсь під ковдру. Беру в руки телефон, знову лізу до соцмережі. Фотографія з десертом отримала за останню годину близько півсотні лайків. Ось що означає солодкий десерт проти ночі. Навіть мої селфи не настільки популярні, як кусок ананасового торта.

У дірект прилітає повідомлення від «улюбленої» сестрички, яка пише з нової сторінки.

«Де це ти була? З ким?».

Наскільки може бути дурною людина, яка вибирає для підпільної сторінки нік nevalya, ставить на аватарку свою справжню фотографію та при цьому вважає, що ніхто її не впізнає?

«Тобі яка різниця, Валю? Головне, що не з тобою.»

«Грубіянка!». «І я — не Валя!»

«Ага. Звісно. Спи спокійно, Валю». Вкотре додаю до чорного списку сторінку сестри. Що менше знає, то краще.