Розділ 5.

Влада.

Це просто незбагненно! Нахаба, яких світ не бачив!

Я йому кажу, що він — бабій та нахаба, а Денис Юрійович цього навіть не заперечує.

Ще й руку мені поцілував!

Та як він узагалі до того додумався?

Хоча, звичайно, Нахаба Юрійович зробив цей жест дуже красиво та елегантно. Наче у фільмі.

Це було дуже несподівано. На мене лягла така хвиля паніки, коли я відчула дотик м'яких губ та колючої бороди на своїй шкірі. Не знала куди себе діти від надлишку кисню у крові. Чи то бігти від чоловіка якомога далі, чи то стояти на місці та просити його повторити це знову.

Відчуваю, як щоки знову заливаються буряковим кольором.

Трясця!

Все це той Тітов зі своїми чарами спокусника!

Натягую ковдру вище та ховаюся під нею з головою.

Здається, я занадто переоцінила власні сили у цьому протистоянні. Або, навпаки, надто недооцінила рівень майстерності спокуси у Дениса Юрійовича.

Ми ж з ним у різних вагових категоріях.

До своїх років Юрійович, певно, перепробував якщо не все на світі, то хоча б набагато більше, ніж я.

Моя любовна пригода закінчилася липким поцілунком на лавці під під’їздом власного будинку з хлопцем, якого я знала майже з пелюшок. Ми разом ходили спочатку до дитячого садка, потім почали вчитися в одній школі. Щоразу як я натикалася поглядом на хлопця, моє дівоче серце робило подвійне сальто з переворотом. Я ночами мріяла про нього, уявляла як одного разу він виділить мене серед тисяч дівчат та зізнається в коханні.

Та дочекалася свого зіркового часу. На одній зі шкільних дискотек «моя мрія» нарешті помітив мене, запросив танцювати, а потім запропонував провести додому. Такий знаменний вечір не міг закінчитись простим триманням за руки.

— Ось він той довгоочікуваний момент. Зараз станеться мій найперший поцілунок з найкрутішим хлопцем у школі. Нарешті мої мрії збуваються. Ось він момент істини, — подумала я перед тим, як хлопець присмоктався до мого рота як п'явка.

А далі власна мрія розбилася вщент. Не передати словами рівень мого розчарування, від того, що насправді все виявилося надто мокрим, бридким та занадто нетерплячим.

У першу секунду я ці негативні почуття списала на власну недосвідченість. Тому дозволила парубкові поцілувати мене ще раз. І ще… але ефект був той самий.

Жодних ласкавих переглядів очима, ніякого прискореного серцебиття, жодного бажання повторювати це коли-небудь знову.

Лише чужий язик в моєму роті. Він відчувається чужорідним, надто шорстким, надто довгим. А ще до остраху хотілося засунути настирливому кавалеру в рот м'ятну жуйку.

Загалом, замість насолоди та ейфорії моменту, я думала лише про те, коли то все закінчиться.

Зі мною того вечора сталася певно катастрофа вікового масштабу.

Виявляється, всі книжки, які описують поцілунки як щось надзвичайно інтимне та чуттєве, нахабно брешуть. Наклепують друковані літери про те, що від злиття губ чоловіків та жінок коліна підкошуються, а серце починає бігти швидше. Нічого такого!

Після того вечора мій вердикт був невтішним — я ніколи більше не цілуватимусь.

Сьогодні ж, у перший робочий день моя думка знову похитнулася на сто вісімдесят градусів.

Котру годину я лежу в ліжку та ловлю себе на тому, що поцілунок руки - це щось набагато інтимніше, ніж звичайний поцілунок вустами.

Реакції тіла у цей момент просто приголомшливі. Одна секунда, один дотик гарячих губ чоловіка до твоєї шкіри та в животі не те, що метелики… Там усі істоти, що мають крила, починають паморочитися в екстазі.

Саме такий поцілунок треба ставити «регулювальником» на перетині життєвих доріг жінки та чоловіка.

Якщо дівчина не смикає руку як ошпарена та не витирає місце поцілунку ганчіркою, то у чоловіка безперечно є всі шанси, щоб підкорити серце обраниці. А якщо перша реакція жінки «червоний» та вона миттєво висмикує руку, ховає її за спину — то прощавай, хлопче, навіки вічні. Ні за що на світі вона не підпустить тебе ані до своїх губ, ані до свого тіла. А шлях до серця обраниці для такого представника чоловічої статі закритий на сім замків.

Обережно торкаюсь пальцями того місця, де Денис Юрійович лишив поцілунок на моїй шкірі. Здається, я досі відчуваю цей дотик.

Навіть від думок про те, що сталося, по тілу, біжать гарячі мурашки.

Зубами кусаю ковдру та приречено стогну.

Права була Алла. Я теж не змогла встояти перед чарами цього Тітова. Це сталося навіть набагато раніше, ніж білявка передбачала.

— Доню, з тобою все гаразд? — у кімнату несміливо стукає тато, відчиняє двері. - Тобі погано?

Я швидко заплющую очі та прикидаюсь сплячою. Не вистачало ще татові розповідати про причини свого безсоння.

Тато підходить ближче та гладить по волоссю. Поправляє ковдру та цілує мене в маківку, як робив у дитинстві. Після чого йде тихенько до себе.