Розділ 2.

Влада.

Під строгим наглядом нової начальниці, знімаю з себе брудне пальто та обережно вішаю його в порожній кут шафи.

— Уявляєте, якийсь лихач промчав повз зупинку та обкоптив усіх із калюжі. —  Трохи прибріхую, але то для діла. —  Ви не хвилюйтеся, я акуратно його повісила. На обідній перерві збігаю в туалет і спробую привести його до ладу.

—  Ага, —  невдоволено погоджується зі мною начальниця та простягає мені стос паперів. — До десяти треба внести дані з перших десяти сторінок до комп'ютера.

Я мовчки погоджуюсь та сідаю за свій стіл. Поки завантажується система робочого комп'ютера, з цікавістю розглядаю кабінет, у якому тепер доведеться працювати. Тут є три робочі місця, дві зариті шафи та етажерка з купою однакових чорних тек. За центральним столом сидить безпосередньо головний бухгалтер, за третім – я. А ось хто ж сидить за другим столом поки що незрозуміло. На стільниці є багато власних речей, але ніхто так і не прийшов. Хоча робочий день уже п'ятнадцять хвилин як розпочався. Може людина на лікарняному?

Що ж, настав час приступати до дорученої справи. Перегортаю завдання. Начебто нічого хибного, але з кожним наступним листом чисел стає дедалі більше, а шрифт менший. За годину з таким просто неможливо впоратися.

—  А сканера випадково в офісі немає? — обережно питаю я, підводячи голову до головбуха.

Галина Сергіївна виглядає з-за свого монітора та закочує очі.

—  Є. У приймальні головного директора. Підеш?

—  Та ні. Мені тут нормально. Я просто так запитала. З цікавості, —  все тихіше і тихіше відповідаю я, ховаючись за монітор. Але енергетика Галини Сергіївни давить навіть крізь нього.

—  Сподіваюся, вона хоч екселем користуватись вміє, – ледве чутно долинає до мого вуха.

Роблю глибокий вдих. Подумки повторюю, що це все пройде та ми, зрештою, порозуміємося з головбухом. Бо не хочеться втрачати таке рибне місце. Мало того, що вони єдині взяли мене без досвіду роботи зі спеціальності, то ще й зарплату обіцяють пристойного розміру.

Раптом у кабінет без стуку влітає довгонога білявка у жовтому плащі.

— Галино Сергіївно, доброго ранку! Ви не повірите, що я щойно дізналася. Була в Олени, секретарки головного. Уявляєте, Олег Юрійович вирішив передати нас іншому керівнику. А сам зосередить усю увагу на дитячому спорткомплексі.

— І тобі доброго ранку, Алло. Ти на годинник дивилася? Знову прийшла на пів години пізніше.

— Галино Сергіївно, я ж для справи то. — Білявка Алла скидає верхній одяг у шафу та займає той порожній стіл. Цифри від нас нікуди не подінуться, а от гарний шеф може. Раптом новий бос виявиться тираном?

— Алло, ти роби нормально свою роботу та ніякий бос тобі й слова не скаже. Хоч тиран, хоч зайчик. — Стверджено проголошує начальниця дівчині не підіймаючи голови, щось переглядаючи у комп'ютері. — За мене це буде четверта зміна керівництва. І що? А я все одно сиджу на своєму місці.

— Бо ви — головний бухгалтер. Хто ж вас вижене? — виривається з мого рота, змушуючи всіх привернути до себе увагу.

—  О, а це хто? Привіт! Я — Алла! — з доброзичливою посмішкою вітає мене дівчина.

—  Влада.

 — Влада — мій новий помічник.

— О, тоді спрацюємось, — дівчина підморгує та пропонує всім зробити каву.

Галина Сергіївна задля виду бурчить, що зовсім не хочемо нормально працювати, але все ж таки дістає свою чашку з ящика та простягає її Аллі.

—  Ти чашку з собою брала?

—  Ні. А треба?

— Якщо хочеш затриматись у нас довше, то обов'язково. — Алла дістає з шафки електрочайник, вмикає його в розетку. Звідти ж бере додаткову чашку для мене та засипає каву.

Коли на столі крім гарячого напою з'являється ще й солодке печиво, мій живіт оживає.

— Вибачте, — зніяковію я.

Алла ніяк не реагує на те, що трапилося, мовляв, з ким не буває. А ось Галина Сергіївна навпаки м'яким голосом дає пораду:

— Снідати треба обов'язково. Інакше шлунок зіпсуєш, як я свого часу. Молода ж дівка та ще й  худа. Нащо тобі ці дієти?

— Ні, я просто запізнювалася на автобус, тож…

Телефонує робочий телефон на столі начальниці й вона негайно бере трубку.

—  Ага. Зрозуміла. О десятій у конференц-залі. — Завершивши дзвінок Галина Сергіївна з невдоволеною усмішкою вимовляє: — Ну, що, дівчатка, йдемо на уклін? Начальство збирає всіх на позачергові збори. Схоже, Олена цього разу таки не збрехала. Новий бос справді в нас буде.