Глава 76. Справа про порожню чорнильницю

Після того, як вони повернули світові свободу вибору, «Полотно Світу» засяяло довершеною красою. Вібрація в «Серці Магії» зникла, змінившись на тихе, рівне тепло. Здавалося, їхня місія завершена. Але Компас Істинної Потреби зробив щось несподіване. Він розчинився у спалаху білого світла, залишивши після себе одну, останню дорогу — сяючий шлях, що вів у саме серце мультивсесвіту.

Фургончик полетів по цьому шляху і прибув у місце, що було не світом, а скоріше майстернею. Це був Скрипторій, місце, де народжувалися всі історії. Гігантські полиці тягнулися в нескінченність, заставлені книгами, що описували кожну реальність. Але зараз у майстерні панувала тиша.

У центрі, за величезним столом, сидів останній Писар — істота, зіткана з пергаменту і зоряного пилу. Перед ним лежала розгорнута книга, і він тримав у руці перо, але не писав. — Я не можу, — прошепотів він, коли вони підійшли. — Вона скінчилася.

Він показав на велику, кришталеву чорнильницю на столі. Вона була абсолютно порожньою. — Це Чорнило Творіння, — пояснив Писар. — Субстанція, з якої народжуються нові ідеї, нові світи, нові історії. Воно вичерпалося. Мультивсесвіт більше не може створювати нічого нового. Він приречений вічно повторювати старі сюжети, доки не вицвіте і не перетвориться на порожню сторінку.

Це була фінальна, найстрашніша проблема. Не зламана реальність, а реальність, що втратила здатність до творення.

Елара спробувала створити нове чорнило за допомогою алхімії, але воно було лише копією, позбавленою іскри новизни. Борн намагався медитувати, щоб народити нову ідею, але міг лише розмірковувати про те, що вже існує.

Тиміш дивився на порожню чорнильницю, і раптом усе зрозумів. Вони лагодили, відновлювали, гармонізували. Але вони ніколи не створювали нічого по-справжньому нового. Для цього потрібен був не порядок. Для цього потрібен був хаос.

— Дзиґа, — сказав він. — Нам потрібен Дзиґа.

Він дістав з сумки «Сферу Вибору», подаровану Опікуном. — Я знаю, що робити.

Вони викликали Міністра Веселощів. Дзиґа з'явився у вихорі конфетті, готовий до нових жартів. — Привіт, нудні! Чим займемося? Перетворимо місяць на головку сиру?

— Ні, Дзиґо, — серйозно сказав Тиміш. — Ми дамо тобі вибір.

Він простягнув духу хаосу «Сферу Вибору». Сфера засяяла і розчинилася, увійшовши в іскристу сутність Дзиґи.

І дух хаосу змінився. Його очі, що завжди горіли пустотливим вогнем, раптом наповнилися нескінченною мудрістю. Він перестав крутитися. Він подивився на порожню чорнильницю, і вперше в житті він не просто бачив об'єкт для жарту. Він бачив проблему. І він зробив свій вільний вибір.

— Гаразд, — сказав він голосом, в якому тепер звучала не лише веселість, а й творча міць. — Тримайте мене.

Він підлетів до чорнильниці. Він не намагався її наповнити. Він занурив у неї кінчик свого райдужного хвоста. І він віддав їй частинку себе — частинку чистого, непередбачуваного, нескінченного хаосу.

Чорнильниця спалахнула. Вона наповнилася не чорною, а райдужною, сяючою рідиною, в якій народжувалися і вмирали цілі галактики.

ГЛОБАЛЬНУ МІСІЮ «НАПИСАТИ ІСТОРІЮ» ЗАВЕРШЕНО. ФІНАЛЬНИЙ РОЗДІЛ: «ЯК НАГАДАТИ ВСЕСВІТУ, ЩО НАЙКРАЩІ ІСТОРІЇ НАРОДЖУЮТЬСЯ З ХАОСУ». РЕЗУЛЬТАТ: ТВОРЧИЙ ВИБУХ.

Писар з трепетом занурив перо в нове чорнило і зробив перший штрих у книзі. І в ту ж мить у мультивсесвіті народився новий, раніше не бачений колір, зазвучала нова, раніше не чувана нота, і почалася нова, абсолютно непередбачувана історія.

В подяку Писар не дав їм артефакт. Він дав їм дещо краще. Він простягнув Тимішу чисту, сяючу книгу зі шкіряною палітуркою. — Це ваша, — сказав він. — Пишіть.

Елара, Борн і Тиміш стояли в серці творіння, дивлячись на чисті сторінки. Їхня робота була завершена. Вони не просто врятували світ. Вони дали йому нескінченну кількість нових світів для порятунку.

Але це вже були історії для когось іншого.