Глава 47. Справа про розладнаний оркестр

Після того, як вони запалили дракона, команда вирішила, що впорається з будь-якою стихією. Але наступна проблема була не вогняною, а звуковою.

Клієнтом став головний диригент Королівського оркестру, маестро Віваче, ексцентричний чоловік, чиє волосся стояло дибки, наче від постійного удару блискавки. — Це какофонія! — кричав він, вриваючись до крамниці і затикаючи вуха. — Мої скрипки звучать, як коти, яким наступили на хвіст! Мої труби — як гуси, що подавилися! Симфонія зірок, найважливіша культурна подія року, під загрозою!

Вони прибули до концертної зали. Картина була гнітючою. Найкращі музиканти королівства намагалися налаштувати свої інструменти, але кожен звук був жахливішим за попередній.

— Це не прокляття, — сказала Елара, оглянувши скрипку Страдіварі, що видавала звук пилки по металу. — Це якась акустична аномалія.

— Можливо, інструменти втомилися грати чужу музику і тепер намагаються знайти свій власний, істинний, хоч і дисонуючий, голос, — припустив Борн.

Маестро Віваче був близький до істерики. — Мені потрібна гармонія, а не філософія!

Тиміш, який нічого не тямив у музиці, відчував себе абсолютно зайвим. Він просто стояв біля сцени, намагаючись не заважати. Він помітив, що одна з мостин на підлозі трохи виступає. Боячись, що хтось спіткнеться, він вирішив проявити ініціативу і обережно, кінчиком черевика, штовхнув її на місце.

Мостина з тихим «клац» стала на місце.

ВИ СПРОБУВАЛИ ЗАПОБІГТИ ПОТЕНЦІЙНІЙ НЕБЕЗПЕЦІ (КРИТИЧНИЙ УСПІХ, ЩО ВИГЛЯДАВ ЯК ДРІБНИЦЯ). АКТИВОВАНО ПАСИВНИЙ НАВИК «УДАЧА 999999+». АНАЛІЗ АКУСТИЧНИХ РЕЗОНАНСІВ...

Ледь помітна вібрація від його дії пробігла по підлозі сцени. Вона дійшла до великого концертного барабана, що стояв у кутку. Від вібрації крихітний гвинтик, що тримав шкіру барабана, і який був закручений на пів оберта на слабше, ніж треба, нарешті став у ідеальне положення.

Натяг шкіри став досконалим.

У цей момент з вулиці долетів звук дзвону, що відбивав полудень. Звукова хвиля увійшла в залу і вдарила в ідеально налаштований барабан.

Барабан не просто відповів. Він видав один, глибокий, ідеальний звук — ноту «До» першої октави. Ця нота була настільки чистою і потужною, що повітря в залі завібрувало.

Ідеальна звукова хвиля прокотилася по всіх інструментах. Струни на скрипках і віолончелях самі натягнулися до потрібного тону. Клапани на флейтах і кларнетах ледь чутно клацнули, стаючи на місце. Навіть трикутник у руках перкусіоніста засяяв чистим, срібним світлом.

За мить усі інструменти в залі були ідеально налаштовані.

ЗАВДЯКИ ВАШІЙ ДІЇ «ПОЛАГОДИТИ ПІДЛОГУ», ВИ ВИПАДКОВО НАЛАШТУВАЛИ ГОЛОВНИЙ РЕЗОНАТОР ЗАЛИ І ЗАПУСТИЛИ ПРОЦЕС «ГАРМОНІЧНОГО РЕЗОНАНСУ». ПРОБЛЕМУ ВИРІШЕНО. РЕПУТАЦІЯ В АКАДЕМІЇ МИСТЕЦТВ: +3000 (МАЙСТРИ АКУСТИКИ ТА ПОВЕЛИТЕЛІ ГАРМОНІЇ). В ПОДЯКУ ВАМ НАДАНО «ДИРИГЕНТСЬКУ ПАЛИЧКУ ТИШІ» — АРТЕФАКТ, ЩО ДОЗВОЛЯЄ ОДИН РАЗ НА ДЕНЬ ЗМУСИТИ ВСІХ У РАДІУСІ 10 МЕТРІВ ЗАМОВКНУТИ НА ОДНУ ХВИЛИНУ.

Маестро Віваче стояв, затамувавши подих. Він змахнув своєю паличкою, і оркестр заграв. Музика була божественною.

— Це... це диво! — прошепотів він. — Ви не просто налаштували їх, ви змусили їх співати як єдине ціле!

Елара дивилася на все це з розрахунком в очах. — Так, — промовила вона, дістаючи блокнот. — Новий бізнес. Акустичний інжиніринг. Налаштування концертних залів. За допомогою ніг.

Борн задоволено посміхнувся. — Іноді, — сказав він, — щоб налаштувати цілий оркестр, потрібна лише одна, ідеально правильна нота. Або один ідеально правильний стусан по підлозі.