Глава 46. Справа про згаслий вогонь

Після того, як вони буквально зняли тягар з плечей короля, команда «Неймовірної Удачі» вирішила, що їх більше нічим не здивувати. Вони помилялися.

Новий клієнт не увійшов у двері. Він обережно просунув у них свою величезну, лускату голову. Це був молодий дракон, чия смарагдова луска виблискувала навіть у тьмяному світлі крамниці. Але його очі були сповнені сорому і відчаю. — Ви... допомагаєте? — запитав він голосом, що нагадував гуркіт каміння, але з нотками невпевненості.

— Ми є втіленням допомоги, — відповів Борн. — У чому твоя біда, могутній ящере? — Мій вогонь... він згас, — прошепотів дракон, і з його ніздрів вирвався лише клуб теплого, безпорадного диму. — Мене звати Ігніс. Я мав пройти ритуал повноліття, показати полум'я свого роду. А все, що я можу — це зігріти чай. Мене висміє вся моя зграя!

Проблема була безпрецедентною. Це було не прокляття і не хвороба. Це був психологічний блок. — Ми ніколи не займалися ремонтом драконів, — замислено сказала Елара. — Але я думаю, це можна виправити. Тобі потрібен... поштовх.

Вона зникла у своїй лабораторії і за годину повернулася з пляшкою, в якій клекотіла рідина кольору розпеченої лави. — «Есенція Пекельного Перцю», — з гордістю оголосила вона. — Один ковток — і ти будеш дихати вогнем, навіть якщо ти — сніговик.

Ігніс з острахом подивився на пляшку і відмовився її пити.

— Вогонь — це не хімія, а пристрасть, — зауважив Борн. — Ти повинен знайти свій внутрішній гнів, свою радість, те, що запалює твою душу.

— Я просто хочу дихати вогнем! — розпачливо сказав дракон.

Тиміш, який увесь цей час ховався за прилавком, відчував до дракона дивну симпатію. Він теж знав, що таке бути посміховиськом. Він вирішив, що бідоласі просто треба заспокоїтися. — Може... води? — запропонував він, згадуючи, що це вже стає його фірмовим методом вирішення проблем.

Він налив у великий металевий кухоль чистої води і, тремтячи від страху, поніс його до дракона. Він був настільки зосереджений на тому, щоб не розлити воду, що не помітив, як з його кишені вислизнув Кишеньковий Сонячний Годинник.

Він наступив на нього.

ВИ СПРОБУВАЛИ ПРИГОСТИТИ ДРАКОНА ВОДОЮ (КРИТИЧНИЙ ПРОВАЛ, ЩО ПРИЗВІВ ДО КРИТИЧНОГО УСПІХУ). АКТИВОВАНО ПАСИВНИЙ НАВИК «УДАЧА 999999+». АНАЛІЗ ВЗАЄМОДІЇ ЧАСУ, СВІТЛА І ВОДИ...

Годинник активувався. Час навколо сповільнився на долі секунди. Тиміш почав падати, а вода з кухля вилетіла в повітря, розбившись на тисячі окремих крапель.

Сонячний промінь, що падав з вікна, пройшов крізь ці застиглі в часі краплі. Кожна з них спрацювала як крихітна лінза, сфокусувавши світло в одну точку. Тисячі сонячних зайчиків зійшлися на одній-єдиній соломинці, що лежала на підлозі прямо перед носом дракона.

Соломинка миттєво задимілася і спалахнула яскравим, маленьким вогником.

Ігніс, який ніколи не бачив, щоб вогонь з'являвся з нічого, здивовано вдихнув повітря... а потім, від несподіванки, видихнув.

З його пащі вирвався потужний, ревучий стовп сліпучого полум'я, що ледь не спалив стелю.

ЗАВДЯКИ ВАШІЙ ДІЇ «СТВОРИТИ МІКРО-СОНЦЕ ЗА ДОПОМОГОЮ ВОДИ І ЧАСУ», ВИ ВИПАДКОВО ЗАПАЛИЛИ ЗГАСЛИЙ ВНУТРІШНІЙ ВОГОНЬ ДРАКОНА. ПРОБЛЕМУ ВИРІШЕНО. РЕПУТАЦІЯ У КЛАНІВ ДРАКОНІВ: +10000 (ЛЕГЕНДАРНІ ЗАПАЛЮВАЧІ). В ПОДЯКУ ДРАКОН ІГНІС ПОДАРУВАВ ВАМ «ДРАКОНОВУ СЛЬОЗУ» — КРИСТАЛ, ЩО МОЖЕ ОДИН РАЗ РОЗПЛАВИТИ БУДЬ-ЯКИЙ НЕМАГІЧНИЙ МЕТАЛ.

Дракон Ігніс був у захваті. Він дихав вогнем, випускаючи з пащі акуратні кільця диму і сміявся гучним, щасливим сміхом. — Вийшло! Дякую вам! — пророкотав він, залишив на столі сяючий кристал і вилетів у вікно, сповіщаючи світ про своє повернення.

Елара дивилася на обпалену стелю, потім на Драконову Сльозу. — Так, — промовила вона, дістаючи блокнот. — Новий бізнес. Мотиваційні тренінги для міфічних істот. З елементами піротехніки.

Борн підняв з підлоги сонячний годинник. — Іноді, — сказав він, — щоб запалити найбільше полум'я, потрібен лише один маленький, ідеально сфокусований промінь світла.