Глава 44. Справа про день, що не закінчувався

Після того, як вони спіймали невпинного злодія, у Перекотиполі нарешті запанував мир. Настільки глибокий, що вівторок тривав уже третій день поспіль.

Ніхто, окрім команди «Неймовірної Удачі», цього не помічав. Для мешканців міста кожен новий ранок був тим самим сонячним вівторком. Пекар випікав той самий хліб, глашатай оголошував ті самі новини, а король розповідав той самий несмішний анекдот.

Першим, хто запідозрив недобре, був Борн. — Цікаво, — сказав він за сніданком. — Вже третій день поспіль я досягаю однакового рівня просвітлення під час ранкової медитації. Це статистично неймовірно.

Потім Елара помітила, що купець Пузатенко щодня купує в неї однакове зілля від гикавки. Але остаточне підтвердження прийшло з найвищої вежі замку. До них прибіг головний королівський астроном, маестро Астролябій, старий ельф з бородою, що сягала колін.

— Це петля! Часова петля! — кричав він, розмахуючи зоряними картами. — Зірки не рухаються! Кожну ніч вони в тому самому положенні! Ми застрягли!

Проблема була наймасштабнішою з усіх. Вони не могли знайти клієнта, бо ніхто, крім них, не усвідомлював проблеми. — Це магія найвищого рівня, — сказала Елара, оглядаючи небо крізь «Око Історика». — Я не бачу джерела. Воно наче розчинене в самому часі.

Вони піднялися до обсерваторії Астролябія. Це була величезна кімната, заповнена телескопами, картами і великою механічною моделлю сонячної системи — Гранд Оррері. — Я перевірив усе! — бідкався ельф. — Жодних аномалій, жодних артефактів! Час просто... зламався.

Тиміш, який нічого не тямив в астрономії, відчував себе абсолютно безпорадним. Він просто стояв у кутку, намагаючись не заважати геніям думати. Раптом він відчув сильний лоскіт у носі від пилу стародавніх сувоїв. Він спробував стримати чих, але не зміг.

Він чхнув. Так сильно, що його відкинуло назад.

Він врізався спиною прямо в Гранд Оррері.

ВИ СПРОБУВАЛИ НЕ ЗАВАЖАТИ (КРИТИЧНИЙ ПРОВАЛ, ЩО ПРИЗВІВ ДО КРИТИЧНОГО УСПІХУ). АКТИВОВАНО ПАСИВНИЙ НАВИК «УДАЧА 999999+». АНАЛІЗ ХРОНО-МЕТАФІЗИЧНИХ ВІБРАЦІЙ...

Складна механічна конструкція здригнулася. Планети на її орбітах захиталися. І одна, крихітна, срібна моделька місяця, що оберталася навколо іграшкового Сатурна, відвалилася.

Вона впала на підлогу, покотилася по ідеально рівній траєкторії, знайшла єдину, ледь помітну щілину між кам'яними плитами і зникла в ній з тихим «дзеньк».

У ту ж мить усе навколо здригнулося. Світ на секунду втратив кольори, ставши чорно-білим, а потім повернувся до норми. З міської вежі пролунав дзвін, відбиваючи полудень. Астролябій кинувся до телескопа. — Рухаються! — закричав він. — Зірки рухаються! Петлю розірвано! Але як?

Борн підійшов до щілини в підлозі. — Що було під підлогою? — Старий, забутий фундамент, — відповів ельф. — Там нічого немає.

Елара дістала «Око Історика» і подивилася крізь щілину. — Нічого, окрім старого годинникового механізму, — сказала вона. — Схоже на «Хронометр Стазису». Артефакт, що мав зберігати один ідеальний момент, але зламався. А моделька місяця, — вона подивилася на Оррері, — була зроблена з темпорального металу, єдиної речовини, що може порушити його роботу.

ЗАВДЯКИ ВАШІЙ ДІЇ «ВРІЗАТИСЯ В МОДЕЛЬ ВСЕСВІТУ», ВИ ВИПАДКОВО ЗЛАМАЛИ АРТЕФАКТ, ЩО СТВОРЮВ ПЕТЛЮ ЧАСУ. ПРОБЛЕМУ ВИРІШЕНО. РЕПУТАЦІЯ У ВСЕСВІТУ: +10000 (ГОЛОВНІ САНІТАРИ ЧАСОПРОСТОРУ). В ПОДЯКУ АСТРОНОМІЧНА ГІЛЬДІЯ НАГОРОДИЛА ВАС «КИШЕНЬКОВИМ СОНЯЧНИМ ГОДИННИКОМ», ЩО ДОЗВОЛЯЄ ОДИН РАЗ НА ДЕНЬ СПОВІЛЬНИТИ ЧАС НАВКОЛО СЕБЕ НА 10 СЕКУНД.

Астролябій був у захваті. Він не лише заплатив їм, а й назвав на честь Тиміша нову, щойно відкриту комету.

Того вечора, дивлячись на захід сонця, який нарешті настав, Елара робила нотатки. — Так, — бурмотіла вона. — Новий бізнес. Ремонт часу. Дуже, дуже, дуже дорого.

Борн дивився на зорі, що повільно з'являлися на небі. — Іноді, — сказав він, — щоб змусити час рухатися вперед, потрібно просто гарненько струснути весь Всесвіт. Або хоча б його модель.