Глава 28. Справа про серце заліза

Можливість замовити будь-який артефакт у найкращого коваля-гномів перетворила «Крамницю Чудес» на поле для дебатів. Елара розгорнула сувій завдовжки з неї саму, де були перераховані її ідеї.

— Номер один: «Гаманець-самотряс», що автоматично витрушує гроші з кишень перехожих. Ні, занадто кримінально. Номер два: «Лопата-скарбошукачка», що вказує на найближчий скарб. Банально. Номер три: «Вічний пиріжок», який ніколи не закінчується! — її очі мрійливо закотилися.

— Матеріальні блага — це лише тіні на стіні печери, — заперечив Борн, який полірував Голку Долі. — Нам потрібен захист. Я пропоную «Щит Абсолютної Байдужості», що відбиває не лише стріли, а й образи та погані поради.

— А ти що думаєш, Тиміше? — запитала Елара. — Це ж твоя нагорода. Ти можеш попросити що завгодно. Меч, що робить тебе непереможним? Обладунки, що роблять тебе невразливим?

Тиміш почувався ніяково. — Я не знаю... Я ж не воїн. Мені нічого такого не потрібно.

Він стояв біля розпеченого горна, і від спеки йому стало трохи зле. Голова запаморочилася. — Мені б... водички, — пробурмотів він і, похитуючись, рушив до великої діжки з водою, в якій гноми охолоджували інструменти.

Його нога, звісно ж, зачепилася за купу металевого брухту, який Глоїн викинув у куток. Це були невдалі виливки, покручені шматки металу, які вважалися безнадійними.

Тиміш полетів уперед, розмахуючи руками. Він зачепив купу, і кілька шматків брухту з гуркотом посипалися на підлогу. Один, найпотворніший і найбезформніший шматок, схожий на застиглу краплю смутку, полетів по дузі і з гучним «ш-ш-ш-ш» впав прямо в діжку з водою, до якої йшов Тиміш.

Вода в діжці закипіла. З неї повалила густа біла пара, що пахла озоном і чистою магією. Коли пара розсіялася, усі побачили диво.

Шматок металу не просто охолонув. Він змінився. З потворного, темного уламка він перетворився на гладкий, сріблястий диск, що ідеально лежав на дні діжки. Він випромінював м'яке, спокійне світло.

Глоїн Залізорукий, який спостерігав за цим, впустив свій молот. Він повільно підійшов до діжки і тремтячими руками дістав диск. — Неймовірно... — прошепотів він. — Це ж Серце Заліза.

— Що це? — запитала Елара. — Легендарний метал, — пояснив гном, не зводячи очей з диска. — Вважається, що це перша крапля металу, що впала з неба на зорі часів. Його неможливо обробити. Будь-який удар молота перетворює його на пил. Легенди казали, що його може сформувати лише чисте, несвідоме бажання.

Він подивився на Тиміша. — Ти хотів води. Простої, чистої води. Твоє бажання, підсилене твоєю... аурою, сформувало його.

На сріблястому диску раптом з'явилася стрілка. Вона трохи посмикалася, а потім впевнено вказала на кухоль з водою, що стояв на столі.

ЗАВДЯКИ ВАШІЙ ДІЇ «ХОТІТИ ПИТИ І ВПАСТИ» (КРИТИЧНИЙ УСПІХ!), ВИ СТВОРИЛИ УНІКАЛЬНИЙ АРТЕФАКТ. ПРЕДМЕТ «БЕЗФОРМНИЙ ШМАТОК СЕРЦЯ ЗАЛІЗА» ПЕРЕТВОРИВСЯ НА «КОМПАС ІСТИННОЇ ПОТРЕБИ». КОМПАС ІСТИННОЇ ПОТРЕБИ ТИП: ЛЕГЕНДАРНИЙ АРТЕФАКТ. ЕФЕКТ: ЗАВЖДИ ВКАЗУЄ НА ТЕ, ЩО НАЙБІЛЬШЕ ПОТРІБНО ВЛАСНИКУ В ДАНИЙ МОМЕНТ, НАВІТЬ ЯКЩО ВЛАСНИК ПРО ЦЕ НЕ ЗНАЄ. ЦЕ МОЖЕ БУТИ ВОДА, ЇЖА, СХОВАНИЙ СКАРБ, ПОТРІБНА ЛЮДИНА АБО НАЙКОРОТШИЙ ШЛЯХ ДО ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ.

— Ось, — сказав Глоїн, простягаючи компас Тимішу. — Це твоє. Я не зміг би створити нічого величнішого, навіть якби працював тисячу років.

Тиміш взяв у руки гладкий, теплий диск. Стрілка в ньому тепер вказувала на вихід з кузні.

Елара дивилася на компас з сумішшю розчарування і захоплення. — Його неможливо продати, — пробурмотіла вона. — Але з його допомогою... ми можемо знайти все, що завгодно.

Борн посміхнувся. — Найбільші скарби — це не золото, а правильний шлях. Здається, тепер у нас є карта.

Тиміш дивився на свій новий артефакт. Він не просив ні сили, ні багатства. Він просто хотів пити. І Всесвіт, у своїй дивній, хаотичній манері, дав йому саме те, що було потрібно. І навіть трохи більше.