Глава 1. Кармічна компенсація

Темрява не була страшною. Вона була... ніякою. Не було ані холоду, ані тепла, ані звуків, ані думок. Тиміш не відчував свого тіла, бо тіла, власне, вже й не було. Він просто існував як точка свідомості у безмежному океані нічого. Це було не так вже й погано. Вперше в житті нічого не могло піти не так.

Аж раптом прямо перед його уявними очима спалахнув текст. Яскраво-зелені літери, наче зібрані з пікселів, склалися у фразу.

ЗАВАНТАЖЕННЯ ДУШІ ЗАВЕРШЕНО. ІНІЦІАЛІЗАЦІЯ...

«Так, — подумала свідомість, що колись була Тимішем, — я, здається, таки помер і потрапив у пекло для сисадмінів».

ВІТАЄМО У МУЛЬТИСВІТІ! ЙДЕ ПЕРЕВІРКА КАРМІЧНОГО СЛІДУ... ... ... ... ПЕРЕВІРКА ЗАВЕРШЕНА. ОГО. СЕРЙОЗНО? ОЦЕ ТАК.

Останні слова з'явилися на мить, а потім швидко зникли, наче системний оператор забув вимкнути свої коментарі. Їх змінили нові, більш офіційні рядки.

ГРАВЕЦЬ: ТИМІШ ГОРОПАШКО. СТАТУС: ДУША, ЩО ОЧІКУЄ НА ПЕРЕРОЗПОДІЛ. КАРМІЧНИЙ БАЛАНС: - 4 789 254 БАЛИ (РЕКОРДНО НИЗЬКИЙ ПОКАЗНИК. НАШІ СПІВЧУТТЯ).

За правилами Всесвітнього Бюро Карми та Реінкарнації (ВБРК), душа з таким екстремальним негативним балансом, накопиченим не з власної вини, а через системний збій у розподілі удачі, має право на повну компенсацію.

«Компенсацію? — промайнула думка. — Мені що, повернуть гроші за той тост?»

АКТИВУЄТЬСЯ ПРОТОКОЛ «ЩАСЛИВИЙ КВИТОК»! ВАМ НАДАЄТЬСЯ НОВЕ ТІЛО ТА ПЕРЕРОДЖЕННЯ У СВІТІ З АКТИВОВАНОЮ СИСТЕМОЮ. ВАШ КАРМІЧНИЙ БОРГ КОНВЕРТУЄТЬСЯ В УНІКАЛЬНИЙ БОНУС!

Темрява почала вібрувати, а перед очима Тиміша розгорнулося нове вікно, знайоме кожному, хто хоч раз грав у комп'ютерні ігри.

СТВОРЕННЯ ПЕРСОНАЖА ЗАВЕРШЕНО. БАЗОВІ ХАРАКТЕРИСТИКИ:

СИЛА: 5 (ВИСТАЧИТЬ, ЩОБ ПІДНЯТИ КОШЕНЯ, АЛЕ НЕ РОЗРАХОВУЙТЕ НА БІЛЬШЕ) СПРИТНІСТЬ: 4 (БАНАНОВІ ШКІРКИ ДОСІ Є ВАШИМ СМЕРТЕЛЬНИМ ВОРОГОМ) ВИТРИВАЛІСТЬ: 3 (ПРОБІГТИ СТОМЕТРІВКУ? КРАЩЕ ВИКЛИЧТЕ ТАКСІ) ІНТЕЛЕКТ: 7 (ВИ РОЗУМІЄТЕ, ЩО СПРАВИ КЕПСЬКІ. ЦЕ ВЖЕ ЩОСЬ) МУДРІСТЬ: 6 (ВИ РОЗУМІЄТЕ, ЩО КРАЩЕ НЕ ЛІЗТИ НА РОЖЕН. ЗАЗВИЧАЙ) ХАРИЗМА: 2 (ВАШІ ЖАРТИ СМІШНІ ЛИШЕ ДЛЯ ВАС. ТА Й ТО НЕ ЗАВЖДИ) УДАЧА: 999999+ (СИСТЕМНА ПОМИЛКА. ПОКАЗНИК ПЕРЕВИЩУЄ МАКСИМАЛЬНО МОЖЛИВИЙ. ПЕРЕЗАВАНТАЖЕННЯ... ЗБІЙ. ЗАЛИШАЄМО ЯК Є. ЩАСТИ!)

Не встиг він осягнути побачене, як піксельна темрява розсипалася.

Його очі розплющилися. Перше, що він побачив — сліпучо-синє небо з двома сонцями. Повітря пахло квітами, медом і ще чимось незнайомим, пряним. Він лежав на м'якій, наче оксамитовій, траві смарагдового кольору.

Тиміш сів, оглядаючи себе. Він був одягнений у просту полотняну сорочку та штани. Руки були його, хоч і без звичної подряпини від кошеняти. Він підвівся на ноги, похитнувшись. Здавалося, все було на місці.

«Це сон? Галюцинація перед кінцем?»

Він вирішив зробити крок. Перший крок у новому світі. За звичкою він уже приготувався спіткнутися, впасти, наступити на мурашник чи принаймні просто підвернути ногу.

Але його ступня м'яко опустилася на траву. Проте вона легенько штовхнула невеликий камінчик, що лежав на її шляху. Камінчик покотився по невеликому схилу і з ледь чутним «дзеньк» вдарився об щось металеве.

З цікавості Тиміш підійшов ближче. Там, де зупинився камінь, з-під моху виглядало потерте мідне кільце. Потягнувши за нього, він без зусиль витягнув на світ божий невелику шкіряну торбинку, що явно пролежала тут не один рік.

Всередині було кілька важких золотих монет із зображенням невідомого бородатого короля і маленький скляний пухирець, наповнений рідиною, що іскрилася рідким світлом.

Перед очима знову з'явилося вікно Системи.

ВИ ЗНАЙШЛИ СКАРБ НОВАЧКА! ОТРИМАНО: ЗОЛОТО (5 ШТ.) ОТРИМАНО: МАЛИЙ ЕЛІКСИР УДАЧІ (1 ШТ.)

МАЛИЙ ЕЛІКСИР УДАЧІ: РІДКІСНЕ ЗІЛЛЯ, ЩО НА 10 ХВИЛИН ПІДВИЩУЄ ВАШУ ВДАЧУ НА 20 ПУНКТІВ. ДОПОМАГАЄ ЗНАХОДИТИ БІЛЬШЕ СКАРБІВ ТА УНИКАТИ НЕВДАЧ. СИСТЕМНА ПРИМІТКА: ДЛЯ ВАС ЦЕЙ ЕФЕКТ Є НЕСУТТЄВИМ, ОСКІЛЬКИ ВАША ВДАЧА І ТАК ПЕРЕВИЩУЄ ВСІ МОЖЛИВІ МЕЖІ. ВІТАЄМО, ВИ ЗНАЙШЛИ НАЙНЕКОРИСНІШУ ДЛЯ СЕБЕ РІЧ У СВІТІ! АЛЕ ПЛЯШЕЧКА ГАРНА.

Тиміш дивився то на золото в своїй долоні, то на непотрібний еліксир. Він стояв посеред залитої сонцем галявини у світі, де існує магія та системні повідомлення.

І вперше за все своє життя, минуле і нинішнє, він не знав, що піде не так. Це було дивне, трохи лячне, але водночас п'янке відчуття.

— І що тепер? — прошепотів він у простір.

Простір не відповів. Але десь далеко на обрії Тиміш побачив тоненьку цівку диму, що здіймалася до неба. А це означало, що там були люди.

Або орки. Або дракони.

Але з його удачею це, мабуть, були дуже привітні орки, що саме влаштовували безкоштовний бенкет на честь випадкових мандрівників.

Тиміш посміхнувся. Чому б і ні?