Глава 14:

Ранок*
Проснулася я одна і дуже сильно боліла голова. В університет мені зовсім не хотілося йти, але все таки я була змушена.

Сьогодні я одягнула чорні джинси та чорну кофту. Намалювала стрілки та яскраву червону помаду. Я випрямила волосся та пішла на кухню за таблетками.

-О Сонь ти вже встала? Дати тобі таблетку?- спитала Аня, я нічого не говорила і просто кивнула. 
-Може ти розкажеш чому ти тепер тут живеш...- сказав Єгор
-А тобі шкода, щоб я тут по жила?Чи тебе Настінька накрутила? Тільки ти міг вибрати дівчину, а не рідну сестру. І я розумію нормальну дівчину, ну не Настю яка мені зіпсувала життя. Я б зараз явно не тут сиділа, а була на змаганнях , ти думаєш якщо кар'єра для мене закінчилася то я не слідкую за новинами? Я знаю, що вона забрала всі твої гроші і поїхала...
-Сонь тобі треба остити- втрутилася Аня.
-Мені, ти серйозно? Теж мені подруга...
-Ви знайомі?
-Так, вона була моєю найкращою подругою.
-Була?-перепитала Аня.
-Так була... А знаєте ви один одному ідеально підходите, ви двоє кинули мене в момент коли мені була потрібна ваша підтримка. От ти - я показала на Єгора- я завжди мріяла про нормальні відносини з братом, завжди хотіла з тобою гуляти та суть навіть не в тому, я просто хотіла твоєї підтримки. Я з батьками ніколи не могла всім поділитися, і ділилися завжди з тобою, а ти взяв і поїхав, ну тут я тебе ще розумію, а що ти почав зустрічатися з Настею і мені нічого не сказав це нормально?- я просто ридала- Ти мені ніколи нічого не розповідав про себе. Я взагалі тебе не знаю...
-А тепер поговоримо про Аню... Коли мене не було в Україні ти до мене сама хоч раз зателефонувала?
-Коли це тебе не було в Україні?- спитав брат на що я усміхнулася крізь сльози.
-А тоді коли наші батьки повезли мене за кордон і там хотіли видати заміж, а самі хотіли вбили людину, яку я напевно що кохала... А знаєте в моєму житті все не так, в мене немає людини яка підтримає. Найкраща подруга тепер з моїм братом якому пофіг на мене, людина яку я кохаю поїхала за кордон і може бути так, що він не вернеться, батьки вбивці. І де ти хочеш, щоб я після цього всього жила? Де?!- я просто взяла куртку та вибігла з квартири.

Чому життя таке не справедливе? Чим я так провинилася, що забирають від мене всіх кого я люблю, чому всі вони такі егоїсти?

Я швидко витягнула люстерко та салфетками все повитирала. Нажаль тоналка змилася, але в мене є з собою, вій я намалювала водостійкою тушшю, як відчувала, та стрілки теж не стерлися. Я зайшла в університет та пішла в туалет, щоб нанести тон.  Коли я закінчила я подивилася в свій телефон та навітьне помітила, що мені написав Андрій: "Мала привіт! Зі мною все добре, я нормально долетів , зараз в готелі. Кохаю тебе💖" на очі навернулися сльози, але я стримала їх і вирішила відписати "Я теж тебе кохаю і буду завжди кохати❤️".

Я зайшла в аудиторію та побачила, що біля Ані вільно, але все таки всіла сама.
Пройшли пари які я ледве висідила. І тут я почала думати куди мені йти . До Єгора я сьогодні точно не піду, в свою квартиру теж. Тому я просто йшла по вулиці. Я одягнула наушники та поринула у свої спогади та думки ...

Вже була 23:00 і телефон просто розривався від дзвінків весь час телефонують Єгор та Аня, але трубки я від них сьогодні точно не візьму. Я всіла на лавочку і тут мені подзвонив Андрій.
-Привіт- сказала я 
-Привіт сонце, як ти?
-Мені тебе дуже не вистачає, а ти як?
-Я нормально, але було б ідеально якщо б була поряд ти. А ти зараз де?
-Вийшла прогулятися....
-Соня я все знаю, мені вже дзвонила Аня.
-Я до них не вернуся, можна я в твоїй квартирі переночую?
-По-перше ця квартира не моя, а наша, а по-друге там небезпечно знаходитися, так що йти додому.
-Ну Андрій ....
-Соня! Ти мене почула?
-Почула, почула... 
-Як будеш вдома обов'язково мені напиши.
-Добре, люблю тебе, бувай.
-І я тебе, папа)

Я зайшла в квартиру та зразу пішла в свою кімнату і я дуже здивувалася коли на моєму ліжку сидів Єгор.
-Йти звідси! Я хочу побути одна...
-Чому ти не брала трубку? Я але думав ти щось з собою зробила.
-А тобі, що до того? Так би кімната б звільнилася.
-Не говори дурниць, всядь будь ласка- я зробила так як він сказав.

Він просто обійняв мене і почав говорити.
-Я тебе дуже люблю і дорожу тобою, ти одна з найрідніших мені людей. Я не ділився, бо думав, що тобі твоїх проблем хватає. Ти найкраща сестра, поки тебе тільки що не було я з глузду не з'їхав. І насправді Настя ніякі гроші не крала, я її вигнав... Бо знав, що ти її ніколи не приймеш. 
-Ти її ще кохаєш?
-Ні, я кохаю Аню, а Аня дуже любить тебе і тобі потрібно з нею помиритися. Вона так хвилювалася за тебе...
-Лягай сьогодні зі мною, як в дитинстві!
-Добре

Ми лягнули та я відчула як нас накрила ковдрою Аня.

Ранок*
Проснулася я одна, я вирішила сходити в душ та одягнула Андрієву футболку. Вона так пахла його парфумами. Коли я зайшла на кухню я була приємно здивована.
До мене підійшов брат та обійняв.
-Добрий ранок!
-Добрий!
-Сідай їсти

До Ані я не віталася, бо ми ще не помилилися. Я поснідала та пішла одягатися. Сьогодні я одягнула спортивні ласіни та кроп топ. Мейк я зробила легкий та випрямила волосся.

-Тебе підвезти?- спитав Єгор, а я просто кивнула.

Їхали ми троє, і Єгор з Анею про щось розмовляли, а я просто дивилася в вікно і думала про своє .

***
На першій парі мені задзвонив телефон і я попросила вийти.
-Ало- сказала я бодро.
-Доброго дня ! Софіє це адвокат телефонує.
-Який адвокат? І навіщо?
-А ви не в курсі?
-В курсі чого?
-Мені дуже шкода, але Андрія вбили, коли ви закінчили з ним розмовляти на нього напали.- по моїх щоках полилися гарячі сльози...
-Вбили?
-Так, я вам дуже співчуваю.
-Ні, цього не може бути...
-Я вам перетелефоную.

Я впала на коліна та закрила обличчя руками.
-Не покидай мене, прошу... - на мій крик з аудиторії вилетів викладач.
-Василенко че що таке?
-Сонь, що сталося?
-Ань його більше немає, я тепер одна...- я почала ще гіркіше плакати.