15

15.

– Фу-фу! Чому воно таке нестерпно солоне та ще й, до повного щастя, бруднюче? Так, ніби в болоті копирсаємося, їй Богу! – майже плюється дівчина.
– Ми ж припливли до Мертвого моря. Ти забула, що це за водоймище? – посміхається, дивлячись на кохану, хоч самому теж не дуже приємно бовтатися у такій водиці. Допливаючи до місця перепочинку, доповнив раніше сказане: – Розповім тобі знов чимало цікавенького про цю водяну красу. Так-так, саме красу, адже у нашій незвіданій природі усе вважається прекрасним, тільки розуміння індивідуальне.
– Із задоволенням послухаю. Енциклопедичних знань мені бракує, – посміхаючись погодилася із намірами Любчика.
Втомилися від подорожі, адже за декілька кілометрів від моря попрощалися із друзями-провідниками. У дельфінів з’явилися нагальні справи, тому на такій веселій ноті закінчили перебування разом. Далі обрані змушені долати нелегкий шлях самостійно. Добре, що мають кулон, який допомагає вказати на подолання труднощів та завчасно попереджає про небезпеку.
Сіли на перепочинок біля великих білих каменів. Таке відчуття, що скульптури вибудувані із солі і є непорушною фортецею для непроханих мандрівників.
Юнак розпочав заглиблення у світ такої науки як географія. Справжніми оповідками захоплюється так, ніби знає про все на світі. Ну, просто ходяча стоса книг в одній людині. Натхненно промовив:
– Колись, взагалі, Мертве море* називали болотом. Але попри таку славу все ж воно є дуже популярним серед туристів, а відпочинок тут коштує чимало. Цю багнюку вважають цілющою, тому, можливо, і нам з тобою, Лізусе, підфартить, хоч трішки оздоровитися від цієї бридкої та незручної шолухи й плавників. Нам ще так багато потрібно подолати, а ми уже майже русалки. Якісь не звично-гібридні, бо по-іншому просто не можу назвати. – Чи то відчай налягає на хлопця, чи просто засумував за своїм безтурботним людським життям. Що ж якщо хочеш вижити – борися навіть попри не можу. – Не встигли розпочати подорож, а уже маємо по всьому тілі болючі рани, дивись, які велетенські. Впевненість залишає.

*Мертве море – це не велике озеро між Ізраїлем і Йорданією – це насправді і є наше славнозвісне Мертве море. Отримало таку назву від грецьких та римських письменників, хоч спочатку мало чимало інших найменувань. Але його не можна назвати найсолонішим, адже уступає своє місце озеру Ассоль, що розташоване в Джибуті, і посідає друге місце за солоністю на планеті. Така властивість спровокована тим, що воно простеляється у найнижчій точці суші, тому в тому місці й найбільше скупчення солі. Має лише одне гирлище, яке слугує шляхом входу в моря. Через нього втікає вода і залишається там. У цій водоймі не відбувається ніяка циркуляція. Вода застоюється та накопичує в собі неймовірну кількість солі. Озеро-море має найвище узбережжя суходолу, тому радо місцину відвідують туристи. У давні часи частенько страждало через затоплення Середземним морем, але все ж, коли вода відступала, то знов здобувало свої властивості солоності. Дослідники навіть говорять про те, що прошарок солі у цьому морі може сягати трьох кілометрів у глибину. Воно не завжди мало такий вигляд, як зараз, адже пройшло чимало змін, перш ніж ми познайомилися з ним у такому форматі. У зв’язку із рухом літосферних плит та зміною клімату море висохло і з прісного перетворилося на солоне та набуло нинішнього обліку. Через свою солоність існування флори й фауни у ньому просто неможливе. У стародавні часи Клеопатра відкрила на цих берегах перший спа-салон, хоч це озеро-море називали “Смердючим”, через малу циркуляцію воно час від часу засмерджувалося. За своєю структурою довге: шістдесят сім кілометрів, а у ширину – лише вісімнадцять кілометрів. Насправді сіль з цього моря є гіркою і зовсім не придатна для використання в їжу. Натомість властивості морської солі й болото є корисним та лікує від багатьох хвороб, але, на жаль, ці складові діють лише дві години після контакту з повітрям суші. Окрім солі ця водиця ще має у своєму асортименті чимало інших корисних мінералів. Цікавинкою є те, що воду з цього водоймища без мила вимити неможливо. Температура водиці не опускається нижче двадцяти градусів, тому сезон купання відкрито протягом всього року, але через солоність перебування у воді для початківців має бути не більше п’ятнадцяти хвилин трьох разів на день.

З горем пополам, зібрали думки та сили воєдино та рушили долати перешкоди. Проминувши величезні груди соляних каменів, з обережністю добралися до цілющого болота.
– Але в що його набрати? Цього разу бюстгальтер або жмені не допоможуть! – розгублено роздумує юнак, адже вони так і не знайшли потрібної місткості. Тільки поки у Лізиного обранця опускалися руки після нищівних подорожей. Дівчина підкралася до яхти відпочивальників та тихенько поцупила посудину від їжі.
– Ось уже є, у що набрати багнюки солоної! – дівча радіє зробленому. Виконати це було не зовсім то й легко, адже, по-перше, вони з Любомиром уже не люди, але й не русали й, по-друге, вода в цьому морі настільки солона, що потонути важко і взятися немає за що, оскільки тут нічого не росте. Ця вода не пристосована для життя будь-яких видів живих істот. Та ще й з цього водоймища немає ніякого виходу, бо рідина впадає у нього, але назад не повертається. Відбувається не великий колообіг циркуляції – це й супроводжується брудом. Подекуди смородом і накопиченням солей. Цікаво та незвично, але все ж цим двом тут довго залишатися не варто. Ось таку інформацію-цікавинку розповів нещодавно Любко коханій.
Мандрівники набрали потрібних інгредієнтів та без ускладнень, тим самим шляхом повернулися назад. Цього разу пощастило, що не втрапили у халепу. Хоч чаклунка й говорила про те, що все одно шлях не великий і про те, що вони швиденько віднайдуть те, що потрібно. На жаль чи на щастя, Моргана помилилася у вимірювані відстані, бо ще чимало прийшлося далечі подолати для того, щоб зазирнути за потрібною сіллю та багнюкою у це морське буття.
Уже, відпочиваючи в одному з найближчих океанів, діляться враженнями від подорожі. Втома дається в знаки, адже пливти без чиєї-небудь допомоги важкувато. Але все ж можливо.
– Оце ми круто впоралися! Виснажливо, одначе результат вартий зусиль! Ми найкращі! Ми одне ціле й нездоланне! – радісно шаленіє від вдалого вояжу дівчина. Задоволена, ніби мала дитина, якій дали бажану цукерку.
– Так, молодці, ми це зробили! І досить таки легко вдалося, у порівнянні з минулими океанічними перепонами! Хоч цього разу обійшлося без ексцесів! – юнак теж щасливий таким звершенням. Поцілував у чоло обраницю, пригорнув до себе. Милується її вроді та водночас дивується вольовій витримці й нескоримій витривалості завжди йти до мети.
Запанувала бентежна мовчанка. Мабуть, кожен думає про своє, а втім, можливо, й не має, про що мислити. Хочеться тиші, теплої, улюбленої ковдри та бабусиного смачнючого какао. Скучили за безтурботним минулим. Якби знали, куди втраплять, то навряд чи захотілося б сунути носа не в свої справи.
Через деякий час Любомир додав здивовано, розглядаючи себе та кохану:
– Ми уже не в таких великих ранах, ти помітила? А ті, що є, майже не болючі.
– Звичайно, просто потрібно було відвідати це море. Ціни не було б цьому світові Океанії, – сумно зауважила Ліза. Через декілька секунд промовила: – Усе загоїлося, тільки сили від цього не при бавилося. Любчику, я безмежно втомилася і хочу додому. Пробач мені, якщо щось робила не так. Не думала про наслідки та біль, який завдаю дорогим для мене людям. – Притиснулася якнайближче. Меланхолія володіє ситуацією.
– Все добре. І ти мене пробач. Я теж витворяв усе, що тільки бажав. А тепер каюся. Моя поведінка нестерпна. Думав, що герой і зможу все. – Нотки суму проходили по душі хлопця. Якесь своєрідне розчарування в собі набирає обертів. Не хочеться діяти. Душа прагне спокою.
– Я з тобою! – Ліза знайшла всього декілька слів для підтримки, адже більше нічого не потрібно. Зрозуміло без купи висловів.
Чи довго, чи ні відпочивали, але потрібно рухатися далі.
Знайшли вдале місце для ночівлі у дивній печері з каменів. Добре, що не була ніким заселена. Там і залишилися на всенічний відпочинок. Перекусивши водоростями сяк-так, притулилися один до одного та заснули міцним сном. Не дуже комфортно було, але це набагато краще, аніж нічого, та й небезпеки у такому місці вдалося уникнути.