13 (частина 2).

Кохана обережно та повільно просунула руки так, щоб не доторкнутися до щупалець сусідок Фізалії. Потім прикрила обома часточками чашечок бюстгальтера медузу та з такою самою обережністю потягнула до себе. Вчинок не з легких. Все ж, попри всі старання не потрапити під шквал жалких щупалець, від цього не вдалося уберегтися, в кінці зачепила одна з тварин. Прекрасна сусідка-подруга золотавого кольору з обкантовочкою рожевою зробила свою справу. Пронизала своїм єством руку юнки, вказуючи на те, що володарі цього озера тільки медузи й ніхто не має права порушувати їх спокій, окрім їжі, якою обрані можуть стати у будь-яку мить. Наперекір нестерпному болю все ж Ліза завершила почате. Притуливши красиву і небезпечну істоту в бюстгальтері до грудей, просунулися з хлопцем до закінчення цього дивно-красивого химерного “Озера золотих медуз”. Ще чимало болю вимушені перетерпіти, поки все ж переповзли водоймище. Але краще діяти, аніж очікувати загибелі у непривітному світі Океанії. Ось і подолана одна перешкода на шляху до повернення додому. Емоцій та вражень чимало. Адреналін не відпускав ще чимало часу. Обрані переконалися в тому, що не все втратили ще і мають великі шанси вийти переможцями із цієї подорожі.
Відпливли далеченько від першого пункту пророцтва й ось, нарешті, вирішили відпочити, адже втома бере верх. Дельфіни й надалі допомагають у мандрівці, але навіть із такими помічниками все ж огортає змучення. Не звикли бути у русалячій шкірі, от і знесилення набагато швидше приходить, аніж у їх оригінальних прототипів. Медузу помістили в целофановий пакет, який знайшли на дні океану. На превеликий жаль і сюди дісталася людська безвідповідальність та байдужість. От матінка Земля віддає явищами негоди: бурями, смерчами, ураганами, землетрусами та іншими неприємностями. Мабуть, саме так прагне сказати: “Годі! Люди! Стоп! Досить! Залиште і для інших істот, хоч частинку мене!”
– Просто красуня, – дівчина милується істотою-здобутком. – Вона дивна, бо не така, як всі інші. Хоч, говорячи відверто, я ніколи не бачила такої кількості та різновидів медуз. І, якщо зізнатися самій собі, то якби не наша з тобою, Любчику, необдумана пригода, то навряд чи за все життя коли-небудь побачила б таку кількість дивовижі та новизни. У цієї Фізалії форма просто вражає. Чи це просто мені імпонує, адже подобається усе, що переливається незвичними барвами. Фізалія чимось схожа на геометричну фігуру – трапецію. Тільки замість верхньої частини, хвилясті розплюснуті лінії. Чомусь вбачаю в ній схожість із такою стравою, як вареники. Так, ніби бабусечка огортає в тісто, якусь смачну начинку, і своїми ніжними старечими руками з тендітними пальчиками зліплює, роблячи по краях хвилястий гребінь. Ось так і наша медуза, таїть у собі попри красу ще й небезпеку. Уявляючи, куди її можна було б застосовувати, то, вона могла бути чудовою прикрасою у волоссі. Думаю, що чимало русалок використовують цю істоту саме для цього. Щупальця мають всі шанси бути чудовим доповненням до зачіски. Темно-сині кучері пружинки звисають чудернацьким хвостиком, манячи попестити їх, необачних мандрівників, щоб потім вп’ястися та уже не відпустити свою жертву.
Недорусали безмежно втомлені, з усіх усюд плоті сочиться кров. Поранені: тіло покрите царапинами та виразками. Все ж не легко було перепливти красиве озеро з медузами. Мабуть, ще чимало часу потрібно для того, щоб загоїлися спомини про небезпечну, але безмежно барвисту мандрівку. Все, що не робиться, завжди – на краще.
– Я все розумію. Ми потомилися, але потрібно вирушати в дорогу, – хлопець намагається заощадити час. – Ти, Лізочко, не дуже грайся зі своєю істотою. Фізалія – це найнебезпечніший вид медузи. Вона отруйна. Тому навіть незначний дотик до неї може бути смертельним. Зваж на це, будь ласка. Я не хочу тебе втратити, – намагається попередити про небезпеку.
– Звідки ти це все знаєш? І чому настільки впевнений у тому, про що говориш? – запитала, ніби про всяк випадок, а сама в той час зацікавлено розглядає небезпечну іграшку.
– Є за мною такий грішок. Коли був малим, то цікавився різними видами морських жителів. У тому числі й медузами. – Наважився розповісти про захоплення дитинства.
– Ти?! Ти цікавився підводними істотами? Я думала, що ти й читати толком не вмієш, а тут таке, – розсміялася юнка від здивування. Не повірила відразу, адже звикла до не дуже хороших відгуків про коханого, та й амплуа бешкетника щоразу нагадує про легковажну вдачу та помисли захопливих пригод. Хоч зауважила, подумавши, що Любомир уже далеко не такий, як був раніше. Халепа світу Океанії робить його серйознішим та навчає відповідати не тільки за своє життя. Можливо, мучить сумління через це. Хто ж його знає? Єдине, що відомо – це те, що після цієї подорожі крізь світи, уже ніхто більше з цих двох не буде таким, як раніше.
– Чого ти смієшся? Це не дотепно! – сердиться на кепкування дівчини. – Це нормально, бо одні цікавляться машинами, інші динозаврами, а я захоплювався ось таким видом діяльності. Це лише зараз, мабуть, не зумів впоратися із перехідним віком, тому закинув у далекий ящик свої хобі. Та змінив напрям руху розвитку до гулянок і алкоголю. О, до речі, я уже який день без цигарки, аж дивно! – виправдовується, даючи пізнати себе зі сторони не такого вже пропащого хлопчака, як більшість думають. Більше запевняє себе, плаваючи у згадках, аніж доводив коханій свою цінність.
Перебив діалог дзвінкий сміх Лізи. Додала весело:
– Ну ти й даєш. Тобі оце у таких перипетіях ще й про цигарки згадується?! Ха-ха-ха! – веселиться, не звертаючи увагу на глибший зміст сказаного.
– Припини! Це не смішно! Не потрібно з мене насміхатися. Бо ти ж від мене теж далеко не втекла. Бійся, сама за цигаркою готова, хоч на край світу! – ображається на Лізу, з докором пробурмотів.
– Так, ти правий. Пробач! – заспокоїлася у своєму зневажливому ставлені, бо все ж розуміє, що перегнула палицю. Пригорнулася до коханого із жалісливим поглядом, ніби кіт, який знає, що буде обов’язково покараний за збиток.
Любомир, врешті, вирішив завершити розмову на тему паління. Паління, у порівнянні з отруйною істотою – ніщо.
– Фізалія* дивовижна і водночас дуже небезпечна, звертаю на це увагу, щоб ти не так безвідповідально до неї ставилася.