12

12.

Лізка радіє, немов дитина, якій вперше показали цих чарівних диво-друзів:
– Які ж вони прекрасні! Обожнюю рибок! – пестить одного з них.
Любко теж задоволений, що це не якісь там хижі рибини, а навпаки, ці тваринки можуть їм допомогти у подолані декількох сотень підводних кілометрів, адже самі вони уже неабияк втомилися і навряд чи зможуть впоратися без чиєї-небудь допомоги. Вирішив розповісти коханій, що ж це за вид ссавців:
– Я знаю чимало про цих тваринок. Вони дуже приязні. Це дельфіни білобокі*. Всього виокремлюють тільки два види.
– Вони чудові. А забарвлення теж цікаве. У твого ось спинка темна, а черево сіре, а у мого черево біле. Дивовижно! – розглядаючи пестить нових товаришів. Забула про втому і біди, що звалилися на них за такий короткий час.

*Дельфіни білобокі – розмірами бувають від сто шістдесяти до двісті шістдесяти сантиметрів. А водяться практично у всіх водах, але найбільше полюбляють жити при температурі від десяти до двадцяти п’яти градусів Цельсія. Харчується, зазвичай, маленькою рибкою та молюсками й полюбляють плавати у відкритих водах.

– Ці красені припливли нам у поміч. – Юнак намагається відірвати від неприємних думок.
Дівчина наблизилася до Любчика та поцілувала у щічку. Поцілунок доповнила словами:
– Ти мій розумничок! – дякує обранцю за інформацію і намагається підбадьорити.
– Я тебе теж кохаю! Разом ми подужаємо будь-які труднощі! – торкається своїми руками її обличчя. – Дякую за підтримку! – ніжно чмокнув у губи, ніби доторкнувся до пелюстинок троянди.
Радіє, що знайшлися істоти, які зможуть їм, хоч якось допомогти. Тому, щоб не гаяти час, ще трохи перепочили та уже зверху на дельфінах-білобочках рушили до озера з медузами.