6.

6.

За вікнами темної морської безодні снує нічна варта з недолюдинками, які запрягли акул у своє керування. Ніч охопила все навколо… Страх пронизує та занурюється у кожну клітинку людської сутності дівчини. Не знає, як поводити себе у ситуації безвиході. Назад шляху немає, а подорож віщує лише згорнутість, як голубець в капустинку, у небезпеки. Можливо, залишити як є і піддати себе самоплинності часу? Втомилася боротися… Спустошені обоє… Любомир пригортає дівча до себе, але від цього не стає легше. Що ж робити далі? Навіщо ми тільки втрутилися в перебіг цих подій? Ошаленілі від пригод, які на них звалилися. “Що робити аби вижити?” – у голові людей прокручується постійне питання невідомості. А що, якщо так і мало бути, адже ніщо у нашому житті не трапляється просто так. Мабуть, саме нам потрібне це випробування, щоб осягнути цінності, які були непримітними нещодавно.
Тим часом охорона підводного світу збилася з “ніг”, своїх хвостів, поки шукає цих двох. Кожен куточок перевірений. Кожна щілина обстежена. Здавалося, що й комар не пролетить, якби це було на суші. Але непроханих гостей ніде не має.
– І де ж вони поділися? Не могли ж покинути наш світ так швидко! Що це за безглуздя?! – гнівається Тритон на невдалі пошуки, бо власноруч звик контролювати такі справи. Бурчить собі під ніс: – Кляте пророцтво! Якийсь дурник придумав, а мені бідкатися тепер! Вся ця нісенітниця звалилася на мене через коханнячко старшого братика, грім би його побрав! Набридло бути розгрібайлом проблем після всіх! – здається, що ось-ось лусне від люті. Не хоче миритися другорядності у світі Океанії.