5.

5.

Просить русаленят вмощуватися відпочивати, щоб, не дай Боже, не накликати військових, бо будуть покарані всі. Сама теж примостилася в мушлю-диван і продовжує історичну розповідь. Підводний світ накривала нічна небезпечна тиша. Прогнозуючи, кому спокій та приємні сновидіння, а кому – страх, неспокій та боязнь темряви у виявах жахіть.
– У вас зовсім мало часу для того, щоб здійснити пророцтво. Лише один місяць. А якщо не встигнете, допоки тіло не набуде стану русалів, то навіки залишитеся тут. Станете такими ж рабами чи прислугами, як і всі зі світу суші. Це уже як пощастить. Ось така жорстока правда. Вибір лише один із двох, але й той не дуже.
Ліза злякано вчепилася в руку Любомира та мовчки слухає монолог Русалії. Страх заповнює душу із середини, сковує дії та думки. Хочеться тільки одного: якомога швидше покинуте це темне мокре місце та повернутися додому, улягтися під теплесеньку ковдру й солодко бачити сни про щось приємне. Тоді, мабуть, ніколи більше вони не були б такими, як до цього. Бо уже зараз починають розуміти спокій та ціну людського життя.
– Допоможіть мені, будь ласка, врятувати Форкія. Він теж засуджений у тій самій в’язниці, що й син Посейдона та утоплена дівчина. Я благаю вас про допомогу. Мені більше ні до кого звернутися. Довгий час з надією очікую, допоки ви з’явитеся у світі Океанії, – сумним відчайдушним тоном просить жінка.
– А за що його? – поцікавився хлопець. Не дуже може допетрати, до чого тут ще й чоловік цієї пані, якщо нещодавно мова йшла виключно про повелительські вчинки. Чи, можливо, він щось проґавив із попередньої розмови?
– За те, що це мій чоловік розповів Тесею про те, що зробили з Вірою і хто до цього причетний. Я не знаю, хто й коли та як повідомив Володаря, що це повідав мій Форкій, його арештували. А до мене та дітей прискіпливо придивляються. Ми у влади на гачку. Якщо я чи мої діти будуть до чогось причетні, то до нас вживатимуть серйозні заходи. Боюся навіть уявити, що придумають з нами скоїти. Ви погоджуєтеся допомогти мені із визволенням коханого? Адже без вас я просто не зможу! Уже чимало часу згаяла в очікувані моменту, щоб щось змінити, але сам в полі не воїн, ну ви ж розумієте… – не чикаючи відповіді продовжує епопею страждань: – Ми маємо хоча б спробувати примирити батька з сином. Повелитель уже добуває свій термін. За морськими законами володарювати одна особина має право не більше ніж сімсот років, а час спливає ось-ось. Після припинення повноважень до правління прийде молодший син і тоді всім буде не до жартів. Якщо Тритон посяде трон, то буде лихо. Він остаточно розпалить війну між сушею та океаном. Цей русал ненавидить людей і все, що з ними пов’язане. А якщо океан вийде з берегів, то на довгі віки забере із собою під воду майже всю сушу. Нам не потрібні такі жертви, адже тоді наша нація загине у полоні людських душ. Вистачає уже того, що дехто таки приходить до світу Океанії добровільно. Якщо ваших буде тут забагато, то рано чи пізно вони знищать наших істот із середини. Молодший син Посейдона хоче створити армію з утоплеників і це у нього, безумовно, вдасться, якщо остаточно посяде місце престолу. Повелитель уже й не проти помиритися зі старшим сином, але цей Тритон постійно налаштовує батька проти брата. Ви думаєте звідки взялися заборони? Це, безперечно, за його послуги й придумалися. Він доклав руку добряче. – Русалка намагається розказати якнайбільше подробиць, щоб якомога краще увести в курс справи обраних. Адже хто ж допоможе їхньому світу, як не ці двоє? Пророцтво – це ж така річ, яку важко піддати сумнівам.
– Після арешту Тесея Посейдон занепав духом та пустив королівство у вільне плавання, так би мовити. А Тритон прилащився та взяв у підпорядкування все володіння і, таким чином, змінює закони. Для батька втрата улюбленого сина не аби який удар по почуттях. Хоч Повелитель стверджує, що сердечні справи не для нього, але все ж проти хвилювань далеко не підеш. Все лютує, що старший нащадок пішов проти волі батька. Спочатку думав, що той трохи побуде у в’язниці й сам попроситься додому, але характером Тесей вдався виключно в татуся, такий самий впертюх та ніколи не поступається принципам. І без своєї Віри навідріз відмовляється повертатися в королівство. Змирився бути в місцях позбавлення волі. Все робить так, щоб довести Посейдонові свою правоту, і вибороти шанс кохати та бути коханим. От і продовжується у світі підводному таке протистояння непокори. Але наслідки від таких дій плачевні, – сумно підсумувала думки Русалія.
Ліза та Любко не наважуються вставити свої п’ять копійок у монолог зажуреної нещасної жінки-русалки. А історія ллється річкою з її уст:
– В Океанії розпочалися нескінченні бунти, що завершуються силовими придушеннями. Ви, мабуть, здивуєтеся, але ми не безсмертні, ми можемо просто жити тисячу років, але помираємо, якщо нас убити. Так само й ваші душі утоплених мають право померти у друге і тільки тоді потрапити в існування Боже, бо вони грішні, й тільки так мають можливість викупити душу з полону не добрих вчинків, яких вони понабиралися у цих двох світах. Я не знаю, звичайно, чи доходять душі до, можливо, вигаданого божества, Бога, чи мандрують по інших просторах у пошуках каяття, бо живу лише один раз. Ось якось так все й відбувається. Ми тільки разом зможемо зупинити Тритона. Ви зі мною чи як? – Русалія дивиться на мандрівників з надією в очах. Сподівається на підтримку. Знає, що, окрім цих двох, навряд чи їй хтось допоможе.
– Але як це зробити? Ми теж хочемо Вам допомогти та повернутися додому. – Проговорив ледь чутно юнак. Навіть уявлення не має, як можна розрулити складний пазл небезпечних дій. Як повернутися додому та ще й допомогти цим нещасним? Не відомо, але потрібно щось робити, адже перспектива залишитися тут навічно не приносить радості.