2 (частина 2).

Отже, потрібно якомога швидше здійснити пророцтво, бо іншого варіанту просто не може бути. За легендою необхідно дістати квітку-корал. Тоді ви зможете допомогти нашому світові й собі одночасно. Ви ж обрані, бо потрапили до Океанії незвичним шляхом. Про це свідчить те, що у вас немає навіть позначки на діру в спині й блідість шкіри відсутня. Усі ці ознаки є у звичайнісіньких людей-утоплеників. Це, мабуть, єдиний плюс з абсурдності усієї ситуації. А так не дуже втішні справи. – Русалія наводить аргументи щодо недоброзичливості людей і не дуже приємних наслідків перебування у цьому світі виключно для цих двох.
– То чому ж у вас такі суворі правила? Що призвело до цього? Щось я не второпаю. Тут має бути все пречудово, бо це ж тільки через людей скільки проблем, а так усе має йти як по маслу. То звідки взялися такі таємниці та розповіді в ідеальному існуванні? Чому все так? – наважилася запитати Ліза і, таким чином, перебила розповідь Русалії.
– Ой, дівчино, мені важко говорити про це, бо мого чоловіка Форкія ув’язнили через думку, що ви, люди, не такі вже й чудовиська, як тут описують. А сталося все через одну незвичайну історію. Ох, як важко мені про це розповідати. – Русалка взяла паузу, щоб зібратися з думками та, зрештою, договорити до завершення розпочате.
– То що ж, тітонько-русалонько, спонукало народ так ставитися до смертних людей? Я щось не буде вірю, що це лише через викиди, забруднення вод та вилов риби така суєта. Думаю, що причина в чомусь набагато ціннішому! – уже зацікавлено розпитує та висловлює свої домисли Любомир.
Русалія підійшла до вікна помешкання і прискіпливо обдивилася кожен закуток у видимості свого поля зору. Вирішила про всяк випадок переконатися, що ніхто не слідкує за оселею. Потім наблизилася до споруди, яку в цьому світі вінчували столом або місцем для споживання їжі, обережно вмостившись біля краєчка на камені, що слугує за стілець. Ледь чутно, боячись, що хтось зайвий може почути цю історію, заговорила:
– Я розпочну все спочатку, а потім дійду й до ваших запитань. Тільки, будь ласка, попрошу не перебивати мене, бо й без того важко. Навряд чи хто інший згодиться повідати таку зворушливу, однак жорстоку правду, що спричинила до суворих законів сучасності. – Попередила нових друзів, щоб не сміли більше переривати розповідь. Адже не знає чи випаде ще нагода розказати основну причину недолюбові до світу суші.
Хлопець із дівчиною лише кивнули головами на знак згоди. Русалія розпочала дивну історію, що сколихнула не одне серце та перевернула з ніг на голову цілий світ. І дала поштовх до ненависті людства. Можливо, якоюсь мірою, дійсно, є багато причин чинити так з обома світами.
– А творилося це давним-давно, коли у нашому всесвіті панувала епоха володарювання ще молодого Посейдона. Ну, ви вже знаєте, коли це було, тому уточнювати немає часу. У Повелителя був ще один син, старший, якого він безмежно любив та покладав на нього величезні надії щодо правління. Хотів після себе залишити гідного спадкоємця, але той не виправдав сподівань. Розчарував батька та змусив вдатися до найжорстокіших покарань, але даремно, адже Тесей не поступився принципам та почуттям і пішов проти волі батька. А це не дозволено нікому. І син Володаря не є винятком. Закони створювали для всіх і винятків із правил не буває. Володар вимушений діяти не як батько, а як правитель велетенського світу Океанії. – На декілька хвилин взяла паузу. Наказала русаленятам гратися тихіше, щоб не накликати біди на свій дім, бо уже пізня пора, а сама продовжує далі таємницю підводного буття.
– Русал закохався у звичайну дівчину. Ще тоді нашому світові можна було спілкуватися або хоча б спостерігати за людьми. Зараз це не можливо, бо там тепер вибудований бар’єр, що не дає можливості проникнути у світ суші й, таким чином, унеможливлює будь-який контакт із людьми. Звичайно, окрім випадків утоплення або перебування істот суші на території води, але навіть це суворо контролюється, щоб не було спілкування двох просторів. Володар переймається та стежить за тим, щоб не було змови між світами. Він став занадто прискіпливий після трагічної історії з сином. – Вмовкла Русалія, щоб перепочити та зібратися із думками. Помовчавши трішки продовжила:
– Так-от, дівчина біля водоймища прала килими. Це було якраз напередодні ваших Великих свят. А царевич у той час оглядав свої володіння. Для русальського світу, а тим більше всесвіту роду Володаря, закохатися у людську дівчину – рівне смерті. Тільки незалежно від заборон все ж кохання не запитує, кого кохати, а кого зневажати, тому й сталося те, що сталося. Вона настільки припала до душі юнакові, що той забув про спокій. Намагався не думати про красуню, але що не робив все даремно. Хвіст волік його самостійно кожного дня до того місця, де бачив дівча, а серце хвилювалося, що більше ніколи не зможе помилуватися її вродою, але, на щастя, роботи було чимало, тому приходила до річки частенько. Та й безмежно подобалося юнці дивитися на воду та думати свою думу. Ця блакитно-зелена рідина заспокоювала та надавала сили до подальшої праці.
Тесей познайомився з нею. Дівчину звати Віра. Ці двоє таємно зустрічалися, але про все таємне рано чи пізно дізнаються, от і цього разу не минуло добре. У кожного Володаря є свої прихильники й, навпаки – недруги. Тому, щоб насолити русалу або Повелителю, хто його знає, рознесли про ці стосунки по всьому світу. З цього й розпочалися негаразди, що й до цього часу не дають спокою жителям підводдя. Ці плітки дійшли навіть до богині Гери, вихованку якої мали видати за спадкоємця. Кажуть, що та розлютилася та вимагала від Посейдона пояснень, таким чином, змусила почувати себе не у своїй тарілці. На фоні цих подій ледь не розгорілася підводна драма. Володар був вимушений ще довго перепрошувати за розірвані домовленості. Це неабияк впливає на керівний статус.
Посейдон не міг допустити, щоб син пов’язався з простолюдинкою. Це була остання крапля у терпінні, адже чимало вибриків синочка міг стерпіти, окрім такого приниження. Через це вирішено втопити дівчину. Боротьба на його території є стовідсотково виграшною. Коли людей топлять, то вони перетворюються на таких як ми. І про повернення назад мова вже не йде, бо його просто немає.
– Тобто стають русалами? І на цьому гаплик усьому, чим жилося до цього? – озвалася Ліза. Не подобається те, що закони світу Океанії перекреслюють минуле і навіть не осмілюються дозволу запитати. Якась суцільна несправедливість довкола, в загальному, так, як і у світі суші.
– Це й справді так, але утоплені тут мають зовсім інший статус, тобто служать прислугами. Адже в тому всесвіті, людському, вони мерці, тому не мають місця. У нас високого, почесного звання теж не несуть. Через це з ними шлюб не укладають і русаленят не народжують. Вони прокляті й не мають місця ні тут, ані там.
– То це виходить, що русалки з русалами топлять, залоскочуючи людей! Без суду та слідства, просто за виграшки, позбавляють життя і їм за це нічого. Не справедливо якось. Ніхто не має права відбирати існування! – зауважив юнак. Теж своєрідний протест прокидається у думках.
– Так, ми це робимо час від часу, бо прислуги багато не буває. От деякі не чесно, такою ціною здобувають людей у рабство. Світи жорстокі, то про яку справедливість може йти мова?! – Русалія погоджується з думками гостей.
– Ми теж станемо рабами-прислугами? І залишимося тут назавжди? – запитала невпевнено дівчина.
– Ні, ви інші, бо потрапили сюди незвичним шляхом. Тому вас розшукують. Обрані. Через те, що прийшли в Океанію через портал. Але про це розповім потім. – Намагається не розпалювати вогонь страху ще більше, бо й так навалила на подорожувальників чимало неприємної інформації.
– Ну, вони дівча втопили? Це ж, навпаки, дало шанс парі залишитися разом. То чому ж це покарання? – Ліза не може зрозуміти послідовність подій, тому й розпитує русалку-господарку про незвичну історію. Вирішила не вивідувати поки що про подальше своє майбутнє. Боїться почути невтішний прогноз.
– Ви ніколи не зрозумієте. Це зовсім інше. Краще, щоб ця дівчина Віра була жива. Так у них було набагато більше шансів бути разом. Морське військо нічого не зможе зробити людині, якщо, звичайно, вона не підходить близько до води. А в цьому випадку, коли її поєднали з водою. То без проблем змогли ув’язнити й, таким чином, назавжди позбавилися від проблеми. Рішення втопити дівчину прийшло не спонтанно, бо після гучної сварки з батьком, син пригрозив здобути собі ноги й піти у світ людей. Володар дуже боявся такого перебігу подій. – Русалка спокійним, монотонним, тихим голосом оповідає легенду, щоб, не дай Боже, ніхто не підслухав.
– А що це, й справді, реально? Ви теж можете бути людьми? Такими як ми зараз? – не стримався, щоб не запитати Любомир. Здивування бере гору.
– Так, можливо, але плата занадто висока. Тим більше, якщо такий вчинок не буде виправданий, то особа, яка здобуде ноги, загине й уже точно назавжди. Своєрідні два або: або перемога у поставленій цілі, або смерть. Відмова на тризубцеві. Назад русалом стати уже не можливо. Насправді Тесей планував зробити це, бо знав, що у підводному царстві життя їм не дадуть. А батько настільки боявся втратити сина, що наважився на такий злочин, знехтувавши правами, свободою, думками, коханням цих двох. Таким чином, прирік себе на ненависть з боку сина та багатьох інших жителів підводдя.
Посейдон наказав утопити Віру. Після такого ритуалу привести її до нього. Не довіряє людям, адже забагато шкоди вони чинять. Але й сам не святий, бо теж чимало лихого коїть людському володінню. Наказ виконано на п’ятірку. Ще жодного разу не було, щоб хтось пішов проти волі правителя, окрім Тесея, який частенько завдає татусеві проблем. От і цього разу вирішив зробити таке, що й на голову здоровому не налазить. Такого Володар не зміг стерпіти. Погубив свої моральні цінності й наплював на справедливість.