Розділ 44. Епілог

Дванадцять років потому

Вранці нас розбудив Емін, син застрибнув на наше ліжко і почав стрибати.

- Мамо, тату, вставайте! Еріка вже збирається, а ви все ще спите! Незабаром і гості приїдуть! - 
Я розліпила очі, дивлячись на нашого семирічного шибеника, він уже був у костюмі, і навіть метелика пов'язав.

Треба справді вставати, будити чоловіка та збиратися до зустрічі гостей. Сьогодні до нас приїдуть імператор з імператрицею та їхні діти. Один трохи старший за нашу Еріку, а другий ровесник Еміна. Весь тиждень ми готували маєток до зустрічі важливих гостей, і вчора дуже довго провозились, перевіряючи меню та кімнати для імператорського подружжя. Заснули під ранок, а вже й підводитися треба.

Я піднялася і поплелася до ванної кімнати, але не встигла зачинитися, і мій чоловік відразу прослизнув слідом, притискаючи мене до холодної стіни і закриваючи двері на замок:

- Іди до мене, кішечка моя, - Ельдар обійняв мене, цілуючи, а я задоволено замуркотіла. Але розслабитись нам не дали, у двері голосно застукали, і ми почули голос Еріки:

- Так, батьки, збирайтеся швидко. Незабаром приїдуть гості. Ви ж не хочете постати перед моїм майбутнім чоловіком нечесаними та неакуратними? – Голос доньки звучав серйозно, вона відповідально ставилася до приїзду імператора із сім'єю. Так стоп:

- Що означає майбутній чоловік? - До мене тільки дійшов зміст її слів.

- А то й означає. Я бачила майбутнє: Іріан будемо моїм чоловіком. Ну, ви й самі все побачите вдень. Збирайтеся якнайшвидше, гості скоро прибудуть, а мені ще треба перевірити свою сукню, чи все чудово сидить. Все ж таки там будуть мої майбутні свекор та свекруха, я повинна виглядати на всі сто. - Еріка пішла так само швидко, як і вдерлася в нашу кімнату.

А ми стояли, наче громом уражені. Невже знову її дар?

Збиралися ми спішно, і до приїзду майбутніх родичів вже були готові і чекали на вході до маєтку. Чоловіки обмінялися рукостисканнями, ми з Азалією обнялися, немов давні подруги, хоч і бачилися кілька разів на прийомах. Далі пішло представлення наших дітей. Вперед виступили принци, один зовсім дорослий серйозний хлопець, другий такий же шибеник, як і наш. І ось тут у хід пішла наша дівчинка, вона спритно винирнула з-за плеча батька і стала навпроти Іріана, старшого сина імператора:

- Ласкаво просимо до нашого маєтку, - Еріка зробила реверанс і посміхнулася імператорському спадкоємцю. І тут ми відразу ж побачили, що хлопець пропав.

Після цього ми пройшли до вітальні, де було накрито чудовий стіл. Гості були голодні з дороги, а ми ще нічого не встигли поїсти, тому всі з задоволенням поглинали смачні страви – наші кухарі розстаралися на славу.

Після сніданку молодші діти втекли розглядати іграшки Еміна, Еріка ж повела Іріана, щоб похвалитися перед ним своїми роботами - вона чудово малювала, як і я.

Ми ж залишилися з імператором та його дружиною, згадували минуле, говорили про сьогодення та будували сміливі плани на майбутнє. На обід повернулися наші діти, і Іріан виступив уперед, кланяючись нам і просячи дозвіл ходити на побачення з Ерікою. Дочка стояла і червоніла, але все ж таки вклала свою долоню в руку принца, показуючи свою згоду. Чоловік важко зітхнув, нарікаючи на те, що наша дівчинка якось швидко виросла, але відмовити парочці не зміг.

Імператор із імператрицею голосно сміялися – з'їздили, називається, в гості.

Молоде кохання таке красиве – наче квітка, що ще не розпустилася. Еріка з Іріаном обов'язково будуть щасливими, але це вже зовсім інша історія.

Кінець

Дякую всім величезне за підтримку та вашу увагу до книги. На цьому історія Христини та Ельдара завершується. А на нас чекає самостійне продовження про Еріку. Сподіваюся, їй вдасться досягти всього бажаного та знайти своє кохання. Запрошую вас до історії під назвою «Моя ідеальна помилка».