Війна ніколи не приходить зненацька, навіть якщо її перший вибух лунає у досвітній тиші. Вона завжди є наслідком тривалого системного процесу розпаду, де матеріальні статки, накопичені суспільством, стають крихкою ілюзією через повну відсутність внутрішньої міцності. Трагедія сучасної України зразка перед 2022 роком полягала не в бідності чи відсутності ресурсів. Навпаки, міста країни, і зокрема такі потужні мегаполіси як Дніпро, оперували мільярдними бюджетами, що стрімко зросли після реформи децентралізації. Проте ці кошти стали не щитом, а вітриною.
Ця книга — спроба тверезого безжального аналізу колективної недбалості. Це розмова про те, як філософія миттєвого збагачення, егоїстичного «загрібання під себе» та хронічного ігнорування майбутнього позбавили суспільство гнучності й захисту. Ми звикли шукати винних виключно ззовні, але істинна слабкість нації криється в тому, які пріоритети вона обирає у мирний час. Коли нація обирає дорогий грим замість лікування хворого організму, вона сама демонструє агресору свою внутрішню незахищеність. Ця книга про те, як мислення будівничих у Фінляндії та Швеції дозволило їм вистояти в епоху глобальних катастроф, і чому українська модель «фасадного міста» зазнала краху під першими звуками повітряної тривоги.