Небокрай мого життя

Якщо мене спитають

Картати й карати себе більше мені несила.
Більше нема снаги чіплятись за вже минуле.
Якщо мене спитають колись, чи я любила —
Я спитаю натомість, чому про це не турбувались кулі?

Чому про це не переймались ні люди, ні Бог?
Чому доля вирішила, що я все переживу?

Я гублюся між багатоповерхівок, вдихаю смог
І для мені справді ніщо вже немає значення.
Я залюбки б перейшла вже межу,
Але, щоб пам'ятати про своє кохання — і досі живу
Й для мене ваші питання є необачними.

Марина Тітова

Подобається

#1468 в Різне
#319 в Поезія

У тексті є: вірші про кохання, філософія життя, вірші для душі

Відредаговано: 01.10.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись