Небокрай мого життя

Інакше я не можу

Заримуй мої почуття кодом Морзе.
Склей мої крила. Підпали мрії.
Та я інакше не можу! Мене морозить.
Краще вже так, ніж серце зотліє.
Краще хай так! Лише все, як є...
Я не абетка, в якій є послідовність.
Я створіння, яке колись згніє.
Питання у тому, коли? Чи вже?..

Навряд чи ти мене зрозумієш,
Якщо нічого не знаєш про жертовність.
Але й навряд чи щось мені заподієш —
Я вмію робити сама із себе драже.
Навряд чи боляче зробиш! Почув?
Закопати себе власноруч і сама зможу.
А от повірити в себе?.. Мовчу.
Вірити ж можна лиш у кару Божу.

Марина Тітова

Подобається

#1467 в Різне
#319 в Поезія

У тексті є: вірші про кохання, філософія життя, вірші для душі

Відредаговано: 01.10.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись