10

СОФІ КЕРР

Я зробила невпевнений крок і опинилась в квартирі Кемерона. Він зачинив за мною двері і зміряв мене поглядом.

Хлопець був в одних спортивних штанах, від чого мої щоки почервоніли. Він склав руки на грудях і так само єхидно посміхався.

Мені було важко знаходитись так близько до нього. Холодний погляд Тернера викликав морозець по шкірі, тож я пройшла вперед і опинилась в кухні.

-То чого ти хочеш, Софі?-трохи насмішливо запитав він і я змусила себе зібратись до купи, аби не заплакати.

-Ти за одну ніч дізнався про мене все.-почала я, дивлячись собі під ноги.-Я подумала, що ти зможеш дізнатись кому належить один номер.-пояснила я логіку своїх дій.

Мені хотілось провалитись крізь землю. Я не знала, чи варто просити допомоги у того, хто наводить жах на весь Паял, але іншого вибору я не мала.

-І що це за номер?-запитав Кемерон і підійшов ближче до мене. Я важко зітхнула. Його натиск неможливо було витримати.

-Я не можу цього пояснити.

Брюнет зробив ще один крок до мене і тепер всім своїм тілом він вжимав мене в стільницю. Від його оголеного торсу долинав жар, а гарячий подих опаляв моє обличчя.

-Як я можу щось дізнатись, якщо ти не хочеш розповісти, в чому справа?-запитав Тернер і його рука ковзнула по моїй талії. Ще секунда і він міцно притиснув мене до себе.

Я спробувала відштовхнути Кемерона, та він без жодної емоції, взяв мене за підборіддя і підняв мою голову так, щоб наші погляди зустрілись.

-Розповідай.-наказав він.

-Цей номер відправляє мені повідомлення з погрозами.-крізь силу почала я.-Якщо за тиждень я не знайду певну суму грошей, ця людина зруйнує моє життя.

Слова дались мені дуже важко. Я немов переступила через себе і потрапила в вогняне коло, де тільки Кемерон вирішує - хто згорить, а хто лишиться живим.

-Пояснюй.-рівно, але дуже напружено наказав Тернер і я підняла на нього очі.

-Я не можу.-ледь видавила з себе я. Долоні спітніли і я поспішила витерти їх об свої джинси.

-Пояснюй, Керр.-повторив він і одна його рука опинилась на стільниці біля моєї талії, а інша в кишені спортивних штанів, які ледве тримались на його бедрах і оголювали резинку боксерів. Келвін... я знову впіймала себе на думці, що звичайний Паяльскій гангстер не може носити такі дорогі речі.

-Я справді не можу всього розказати, Кемерон.-прошепотіла я, дивлячись в підлогу.-Це...-я запнулась.-Особисте.

-Яке в біса особисте, Софі?!-несподівано закричав Тернер і я сіпнулась від несподіванки. Такий тон змусив моє тіло тремтіти.-Ти хочеш щоб я тобі допоміг та боїшся розповісти, що сталось!-він на секунду замовчав, а тоді пошепки додав.-Пояснюй або забирайся звідси.

Я майже хвилину збиралась з думками і все ж почала.

-Мій тато розлучився з матірʼю рік тому і після того мама вийшла заміж за Стіва. Він не набагато старший за мене. Йому двадцять пʼять. Одного дня, коли ми смажили барбекю біля басейну, він впіймав мене в коридорі... я була лише в купальнику. Він хотів звабити мене. Це було жахливо...

Я помітила як жувалки хлопця заграли, а рука міцніше вхопилась за стільницю.

-Стів кілька разів заходив до мене в кімнату коли я переодягалась, а потім... матір поїхала у відрядження на два дні... він ледь не згвалтував мене. Тому я втікла з дому.

Я зітхнула.

-Мама не надто переймається цим, бо ми завжди не ладнали, через Стіва. Вона вважає, що я граюсь в дорослу, тому втікла з дому. Але насправді...

Я знову запнулась. Було важко це вимовити.

-В когось є фотографії цього всього лайна. Той абонент шантажує мене. Або я знайду десять тисяч баксів і за два тижні залишу їх біля коледжу святої Марії, або ці світлини потраплять до рук журналістів. Я б звернулась по допомогу до батька, та він... ми не спілкуємось.

_____________________________

КЕМЕРОН ТЕРНЕР

Я ледве стримував себе.

Як хтось міг зробити щось подібне з цією крихіткою. Це не вкладалось в голові. Я хотів розбити голову Стіва і змусити його молити пробачення на колінах, доки він стікатиме кровʼю. А ще я хотів гарненько настукати по голові матері Софі.

Але ще більше я хотів її. Просто тут і зараз... ця блондинка буквально зводила мене з розуму кожним своїм жестом, кожним поглядом. Вона звабливо закушувала нижню губу, перебирала довгими пальцями край свого худі. Все в ній зводило мене з розуму. Я ніби відчував, що вона створена для мене. Лише для мене.

-Ти допоможеш мені?-раптом запитала блондинка, поглянувши на мене.

-Назви мені номер.-відповів я і записав його в свій телефон. Одне повідомлення до Шелбі і до ранку він дізнається все.-Треба зачекати.-повідомив я і кинув телефон на стільницю.

-Дякую.-прошепотіла Керр і я відчув полегшення у її голосі. Вона переступила з однієї ноги на іншу і хотіла піти до виходу, та я завадив.

-Куди зібралась?-запитав я, схопивши крихітку за руку.

-Додому.-відповіла Софі і я посміхнувся.

-Ти чекатимеш тут.

Я не міг її відпустити. Не міг дозволити лишатись самій, коли якийсь придурок за нею стежив. Не міг змиритись з думкою, що їй щось загрожує, а я не можу бути поруч у потрібний момент. Чорт забирай, я просто не міг...

Відчувши Керр в своїй квартирі; як це коли вона поруч зі мною ось тут - на кухні, я просто не міг залишитись сам.

-Ні, Кемерон.-відповіла дівчина.-Навіть не намагайся.

-Ти маєш дати щось взамін моєї допомоги.-нагадав я.

-Але...

-Ти лишатимешся тут, доки я вважатиму це за потрібне.-тихіше відповів я, підтягнувши блондинку ближче до себе.

-Ти не можеш цього просити, Кемерон.-злякано відповіла дівчина.

-Можу. Ти погодилась на будь-яку ставку.-це вже їй прямо в губи.

Крихітка закусила губу і я ледь не застогнав від бажання. Великим пальцем я віддягнув губу вниз, не відводячи погляду і весь мій світ перевернувся з ніг на голову.

-Не роби так більше.-прошепотів я і її блакитні очі поглянули прямо в мої.