2

СОФІ КЕРР

-Чому ти переїхала до Паялу?-запитав хлопець, імʼя якого я досі не знала. Але ж я і не мала запитувати, він навіть не мій клієнт.

Та це питання загнало мене в кут. Я не знала що відповісти, адже навіть Нік не знав, чому я посварилась з матірʼю і втікла з дому. А розповідати це чужій людині я тим більше не збиралась.

-Я завжди тут жила.-збрехала я, щоб відійти від цього питання і хлопець засміявся, від чого тіло кинуло в холодний піт.

-Кожна собака мене тут знає, тож не дури мене.-відповів хлопець і я на хвильку перервала процес, поглянувши в його зелені очі.-Що ти приховуєш, Софі?-майже пошепки запитав хлопець і я геть розгубилась.

Очевидно, що він був повʼязаний з чимсь жахливим. Весь його підкачений торс був у синцях, а кісточки на пальцях геть розбиті. Я боялась щось відповісти і боялась навіть поворухнутись від цього прокуреного голосу.

-Нічого.-майже пошепки відповіла я, сама не розуміючи, що з моїм голосом. Руки так жахливо тремтіли, що я не могла втримати в руках машинку і навести рівну лінію. Здається хлопець це помітив. Він хижо посміхнувся я була змушена покласти машинку на кушетку і відійти до полички з голками, щоб трохи заспокоїтись. Він страшенно мене лякав.

-Зберись, Софі.-насмішливо кинув він і знову дістав пачку цигарок. Його пальці вправно дістали одну і з посмішкою він вставив її між губ. Запальничка блиснула у нього в руках і трохи нахиливши голову вбік він підкурив і знову поглянув на мене холодними зеленими очима. Я вся вкрилась мурашками.

Дим піднявся до стелі і я знову почала задихатись від цього смороду. Я повинна була щось відповісти, але жодне слово не вилетіло з моїх губ.

Мене врятував телефон, який здавалось цілу вічність вібрував на столі, перериваючи абсолютну тишу.

-Маю відповісти.-пошепки сказала я і схопила мобільний, відповідаючи на дзвінок.-Привіт, Нік.-промовила я нарешті трохи заспокоїлася.

-Софі, ти ж обіцяла, що ми зустрінемось! Я вже біля твого під'їзду!-обурювався хлопець.

-Пробач, Ремі попросив забрати його клієнта.-відповіла я, повернувшись до незнайомця спиною.

-Ремі, Ремі! Ремі постійно підставляє тебе! Ти в нього ніби служниця! Мені вже набридло, що через чортів салон ти забила на відносини!-кричав він в трубку, а я мовчки слухала.

В суцільній тиші, було дуже чутно крик хлопця, хоч я і зменшила гучність динаміку.

-Пробач.-відповіла я.

-Мені не потрібні твої вибачення!-гарчав Нік.-Мені потрібно щоб ти була тут!

Я не встигла нічого відповісти. Відчула натиск чужого тіла зі спини і мій телефон забрала чужа сильна рука. Я обернулась і буквально вдарилась носом в груди хлопця. Він підняв телефон до свого обличчя і просто вимкнув його.

-Що ти робиш?-обурилась я і хотіла забрати мобільний, але просто не дотягнулась до його руки. Він був набагато вищий.

-Що це за Нік такий?-запитав він з насмішкою, певно прочитавши назву контакту перед тим як вимкнути телефон.

-Мій хлопець.-відповіла я і незнайомець кинув телефон на стіл, притискаючи мене до нього всім своїм тілом. Він знову затягнувся і поставивши обидві руки з двох сторін моєї талії, нахилився до мого вуха і випустив дим.

-Навіщо тобі хлопець, який не вміє нормально з тобою розмовляти?-прошепотів він, я прикрила очі і важко проковтнула слину.

-Це не твоя справа.-набравшись сміливості відповіла я. Шлунок зтиснувся у вузел і до горла піднялась нудота. Мене бентежило, що цей юнак стояв так близько і ще більше бентежила його самовпевненість. Він перетнув мої особисті кордони і здавалось не збирався відступати.

-Більше не кажи мені такого.-люто відповів він і мої ноги стали ватними.

-Вибач, але я не дороблюватиму тату. Приходь завтра ввечері, Ремі обов'язково тебе прийме.-сказала я і підняла руки, щоб відштовхнути від себе хлопця, але він спритно перехопив їх за запʼястя.-Відпусти!-перелякано вигукнула я.-Ти мене лякаєш.-додала я вже тихіше, зустрівшись з його холодним поглядом.

-Так і має бути.-повільно відповів він і відпустив мої руки, а потім викинув недопалок у попільничку. Зробивши кілька кроків до кушетки, сів.

Я схопила заживляючу плівку і швидкими рухами наклеїла її на тату, а потім відступила.

Хлопець взяв футболку, натягнув її на себе, блиснув хижою посмішкою і просто вийшов з підвалу.

Я полегшено зітхнула і ще кілька хвилин просто стояла, заспокоюючи серцебиття, а потім взялась прибирати перед закриттям.

______________________

КЕМЕРОН ТЕРНЕР

Якби я лишився там ще хоч на одну хвилину, Софі б лежала на кушетці, а я б нависав зверху, нещадно трахаючи її. Раніше я жодного разу не зустрічав дівчину, яка б так безжально зводила мене з розуму кожним своїм рухом. З першого погляду.

Її світле волосся, неслухняні пасма яких випадали з гульки притягували мене. Хотілось зжати їх в кулак і притягнути крихітку до себе. Пухкі червоні губи... вони заворожують. Як її тіло тремтить поряд зі мною. Вона така неймовірно чиста, що хочеться її зіпсувати.

Я підкурив вже третю цигарку за останні пів години і сунувши другу руку в кишеню, пішов темними вулицями до свого будинку, не в змозі викинути образ Софі з голови. Завернувши за ріг, я дістав з кишені телефон і набрав один з номерів у телефонній книзі.

-Привіт, чувак.-почав я.

-Кем, якого біса тебе ще нема?-запитав у відповідь хлопець.-Скоро твоя черга. Сьогодні неймовірні ставки, ми можемо заробити просто космічні гроші!-вражено кричав він.-Чорт, щойно ще один дурень поставив штуку баксів на тебе!

Мене забавляв голос друга.

-Нексі вже там?-запитав я і Шелбі голосно заволав її імʼя.

-Так, вона тут.-спокійно відповів він, почувши її голос у відповідь.

-Скажи, нехай чекає мене біля входу.-попросив я друга і той просто відключився.

Викинувши недопалок я завернув на ще одну вулицю і через кілька хвилин вже був на місці. Біля входу стояла руда дівчина в короткій блакитній сукні. Вона була затерта і однозначно стара. Її кучері спадали на плечі, блакитні очі яскраво блищали, а губи були обведені оранжевою помадою. Коліна дівчини були збиті, а на страшенно худорлявих ногах були чорні туфлі на просто велетенських підборах. В них вона була зі мною одного зросту.