Розділ 14
— Ти що зробила?! — визвірився Шаах, поглянувши на мене з перекошеним від люті обличчям, а його темні очі спалахнули чорною злістю. — Ти зовсім з глузду з'їхала, тупа ти курка! Ти на кого руку підняла?! Думаєш, тобі все дозволено, бо я прив'язав тебе до себе і граюся з тобою?! Та я тебе зараз власноручно розірву на шматки, хвойдо!
Він кричав на мене, але, як не дивно, не став кидатися на мене. Просто одним різким рухом чоловік висмикнув срібну виделку зі своєї руки і з огидою відкинув її геть убік, і вона з брязкотом впала десь на підлогу.
Я в ту ж секунду відскочила від нього до стіни їдальні, задихаючись від страху й тремтячи всім тілом, бо й сама не чекала від себе, що таке зроблю. Натомість Шаах піднявся зі стільця, ступив крок до мене, зневажливо посміхнувся і почав образливо насміхатися над моїм вчинком:
— Ну і що це було, маленька дурепо? — спитав він знущально. — Ти що, забула, з ким маєш справу? У мене вища регенерація. Всі перевертні вовки мають високу регенерацію, через кілька годин у мене і сліду не залишиться від цієї рани. А я вовк Альфа. У мене відновлення після поранень іде ще швидше.
Я жахнулася, дивлячись на його праву долоню. Тільки що там зяяла глибока кривава рана, зроблена зубцями гострої виделки, але просто на моїх очах шкіра почала стягуватися з неймовірною швидкістю, рани зросталися, і за кілька секунд від рани залишилося тільки круглі червоні рубці, покриті кіркою. Ну, і сама рука вся була обмазана кров'ю, бо її добряче витекло, коли я його поранила, кров'ю було залита скатертина на столі, посуд навколо, а також одяг Шааха, та й мій теж.
Мене затрясло від нової хвилі відчаю і злості, і я знову не стрималася і почала кричати на нього:
— Ненавиджу тебе! Ти монстр! Чому ти мене мучиш?! Я ні в чому не винна! Чуєш, я не винна! За що ти тримаєш мене тут, за що катуєш?!
— Ще нічого не доведено, Золо! Я мушу розібратися! Вбивства продовжуються, і я чую запах з місця останнього злочину на тобі. Це все не просто так! — прогарчав він у відповідь, все-таки повільно наближаючись до мене. — Ти будеш зі мною і біля мене на магічному повідку стільки, скільки мені буде треба! Доки я не з'ясую всю правду!
Було добре видно, що він страшенно розгніваний, його темна шкіра на обличчі від злості буквально почорніла, стала майже вугільною, жилки на скронях пульсували, а темні очі перетворилися на чорні вулкани, повні смертельної небезпеки…
Але раптом двері різко відчинилися, і до їдальні увійшли троє його братів, яких я вже знала. Двоє з них, блондин Теріан і рудий Руас були оголені до пояса, їхні могутні рельєфні тіла блищали від поту, вочевидь, вони щойно тренувалися на тренувальному майданчику. І лише Фурдан був повністю одягнений у свою звичну темну форму воїна, бо, судячи з усього, займався якимись іншими справами.
Вони завмерли на порозі, ошелешено переводячи погляди з розгромленого і заляпаного кров'ю столу на мене, на Шааха і його закривавлену руку, де ще секунду тому знаходилися рани й текла кров. Фурдан скептично вигнув брову і видав саркастичну репліку:
— Ого, Альфо Шааху, бачу, твоя домашня собачка виявилася з гострими зубами. І повідець не допоміг. Чи це у тебе таким чином відбувається романтичний сніданок?