Розділ 10
Наступного ранку я прокинулася від того, що Нявкун, який усю ніч дрімав поруч, раптом підвівся і нашорошив вуха. Він пильно вдивлявся в двері, видаючи низьке й тривожне муркотіння-шипіння. Я теж завмерла, лежачи під ковдрою. Невже кіт почув когось, хто стоїть під моїми дверима? І тут в кімнату, навіть не постукавши, увійшла економка пані Перепетуя. В руках вона тримала тацю з чимось, що виглядало, як вчорашня каша і шматок черствого хліба. Її погляд ковзнув по мені і зупинився на коті, і жінка ледь помітно насупилась.
— Нявкуне, виходь. Ти не повинен бути тут. Геть звідси!
Кіт невдоволено нявкнув, але зістрибнув із ліжка і слухняно пішов за економкою. Перед тим як вийти, пані Перепетуя обернулась і сказала мені:
— Вельможний Шаах чекає на тебе у кабінеті через годину. Приведи себе до ладу. Вода в умивальнику. Не змушуй його чекати, дівчино, бо він сьогодні зранку геть не в дусі, — і пані Перепетуя незадоволено похитала головою, неначебто я була причиною злого настрою її господаря.
Коли вона вийшла, я опустила ноги з ліжка, щоб встати, й жахнулась, бо і простирадло, і ковдра, і мої ноги були в чорній засохлій землі, наче я вночі ходила по якомусь болоті. О боги, що це таке? Я ж не вставала і не ходила нікуди?! Спала всю ніч!
Мене охопив не просто страх, а справжній жах. Невже зі мною справді щось не те? Та ні, не може бути! Можливо, хтось був тут, поки я спала, і спеціально вимазав мені ноги?! О боги, я не знаю, що це і що зі мною відбувається!
Я кинулася до умивальника і гарячково почала обмивати ноги водою, аж поки вони не стали чистими. Простирадло і підковдру теж довелося трохи запрати, але геть мало, проте це все одно могло викликати запитання в слуг... Потім я швиденько одягнула сукню, яку знайшла у шафі, зачесалася перед дзеркалом, заплела волосся в косу, але думки, ясна річ, крутилися навколо того, що ж зі мною відбувається. І я не могла нікому нічого розказати, бо ж хто повірить бранці, дівчині, яку підозрюють у вбивстві?! Я пожувала хліба і знову почала роздумувати, що ж сталося вночі? А через пів години за мною зайшов непримітний і невисокий слуга, щоб відвести мене до кабінету Шааха.
Ненависний Шаах, якого я боялася найсильніше з усіх чотирьох братів, сидів за столом, заваленим паперами. Коли я увійшла, він підняв голову, і його очі були сповнені такою злістю, що я аж відсахнулася спочатку. Потім пройшла й зупинилася посеред кабінету, намагаючись не тремтіти. Пауза затягнулася, тому що Шаах не поспішав говорити зі мною, лише прискіпливо зміряв поглядом з ніг до голови, і це мовчання мене дуже сильно нервувало.
— Сідай, — нарешті промовив він і вказав на стілець навпроти свого столу.
Я мовчки сіла, намагаючись не дивитися на його обличчя, перевела погляд на його руки, які тримали перо.
— Сьогодні зранку ми отримали нову звістку, Зола, — нарешті заговорив перевертень, і його голос був страшенно злим, неначе він ледве стримував свій гнів. — Вбивця знову з’явилася. В іншому кінці міста. Сьогодні вночі вона вбила лорда Валверіона, радника короля і нашого рідного дядька. Його знайшли на околиці міста з випаленою п'ятірнею на грудях, майже роздертого на шматки. І я маю велику підозру, що вбила його саме ти!
Я мало не зомліла від страху.
— Але ж... Я всю ніч була тут, у вашому маєтку. Двері були замкнені! — промовила я і заперечно похила головою.
Зробила спробу підвестися з крісла, але перевертень раптом різко сам підхопився зі стільця. Ох, це було неймовірно швидко, наче стрибок хижака. Він опинився переді мною всього за мить, навис наді мною, і його обличчя було спотворене такою ненавистю, що я відсахнулася, злякавшись, і втиснулася в спинку крісла. Саме в цей момент він різко втягнув носом повітря біля мого обличчя, і його очі розширилися, а зіниці перетворилися на вузькі вертикальні щілини.
— Кілька годин тому я стояв над тілом свого дядька, і там пахло саме так, як пахнеш зараз ти! Землею! Ти ж наче була замкнена тут, нікуди не виходила, але зараз ти принесла цей запах сюди, у мій кабінет! Ти вбивця, Зола! Я впізнав цей запах. Той самий запах вологої землі та гнилої трави! Але як так може бути? Твої двері були замкнені магічним колом, яке ніхто не може відкрити без мого дозволу! Ти не могла вийти з кімнати, але запах вказує на те, що ти була на місці убивства! І логічно подумати, що ти і є убивцею! Прокляття!
— Ні! — закричала я просто в обличчя перевертня, перекошене від злості. — Я не була ні на якому місці убивства! Я взагалі нічого не знаю і не розумію! Сьогодні всю ніч я спала! Приходив твій брат Руас і також нічого не побачив у моїй голові! — в потім я раптом я згадала ще один момент, про який одразу ж розповіла. — Крім того, у моїй кімнаті був також кіт! Нявкун! Він спав зі мною на моєму ліжку!
Але Шаах не слухав. Він не бачив логіки в тому, що двері були замкнені магічно і що я не могла вибратися з будинку. Чоловік був засліплений горем і люттю, бо запах того місця, де було вбито його дядька, зараз був на мені. Звичайно ж, для перевертня відчути цей запах було дуже легко, адже навіть якщо я його змила, то якісь частинки, яких я не помітила, все одно, напевно, залишилися і відчувалися.
— Ти знущаєшся з мене? — вигукнув він. — Ти думала, що перевертень не впізнає запах смерті? Ти — вбивця членів моєї сім’ї! Я це чітко відчуваю!
Так, Шаах не вірив мені, бо був занадто розлючений смертю близької людини, щоб шукати логіку. Я зрозуміла, що для нього я знову стала не просто підозрювана, а вбивця, яка нахабно бреше йому в очі…