Розділ 7

Розділ 7

Вночі, ближче до ранку, сталося те, про що я ще кілька годин тому й уявити не могла: я опинилася в королівському палаці. Його Величність король Мелетіс сидів на своєму високому троні, і від того, як похмуро й гнівно він свердлив мене поглядом, я не чекала нічого доброго. Я ж стояла посеред пишної тронної зали боса, з синцями та подряпинами від грубих лап Шааха, який ще тоді, у в'язниці, схопив мене страшними своїми пазурами і потягнув назад у камеру. Від моєї сукні залишилося одне лахміття, адже я виривалася, ошаленіла від страху, бо з дитинства боюся собак. Тут стояло також кілька вартових, що застигли, як кам’яні статуї по обидва боки від трону та біля входу до тронної зали, і Шаах із двома своїми братами, магом Теріаном та воїном Фурданом, що знаходилися віддалік на шанобливій відстані.

Шаах же мав право знаходитися до короля найближче, тому й схилився зараз у поклоні перед Його Величністю, серйозний та зібраний, але я бачила, як на його обличчі нервово ходять жовна, як він стискає кулаки й нервується. Ох, він і досі не міг вгамувати звіра, що бушував у його крові!

— Ну, і навіщо ти це все мені розповідаєш?! — запитав у перевертня король, котрий був страшенно незадоволений, і від його обурення всіх навколо аж хилило від королівської владної магії, а в мене по спині пробіглися мурашки страху. Хоча який страх? Я вже втомилася боятися, але тіло все одно реагувало на загрози.

— Де обіцяна вбивця? Ти привіз мені якусь нещасну жебрачеу! І це все, на що спромоглася твоя найкраща Таємна служба?

Шаах схилив голову ще нижче, шанобливо відповідаючи. 

— Мій королю, я був упевнений, що це вбивця, вона має таке ж обличчя, що й злочинниця в ментальному відбитку. Але ми не впевнені остаточно. Мій брат Теріан — найкращий у королівстві маг-перевертень, але він нічого не знайшов у її голові, там порожньо. За всіма законами нашого королівства, я мав би  відпустити її, бо вину не доведено ні доказово, ні магічно-ментально. Але ця жінка нині є єдиною ниточкою, яка в нас залишилася. Тому що її зовнішність і є останнє, на що я спираюсь. Я вже говорив вам, що підозрюю, що в її голові стоїть сильний магічний блок, котрий не дозволяє нам розгледіти правду, не дає зазирнути в її спогади. Тому я не можу її ні відпустити, ні стратити…

Його Величність король Мелетіс повільно підвівся, спустився до нас по сходинках зі свого підвищення і зупинився так близько, що я бачила кожну зморшку на його обличчі і шалений гнів в синіх очах. Він придивився до мене пильніше й скривився.

— Розслідування тягнеться дуже довго, — кинув він, навіть не озирнувшись на Шааха і наближаючись до мене. — У столиці вже говорять про безпорадність моїх королівських детективів. Народ обурюється і боїться. Адже кожен перевертень під загрозою. Та Чорнорука, крім того, мене вже теж почала дратувати! Шааху, ти повинен розібратися швидко і бажано до кінця місяця, до святкування і королівського балу. Якщо ти не знайдеш убивцю Суора до того дня, то я знайду нового начальника Таємної служби. Твої вороги давно чекають на твою відставку, чи ж тобі про це не знати? — король обійшов мене по колу, розглядаючи, як дивовижну тваринку, в потім поглянув на Шааха. І цього разу його голос трохи пом'якшав. — Я знаю, що ти дуже чесний і принциповий, і ніколи не покараєш невинного, завжди маєш залізні докази для всіх злочинців. Саме це й дратує твоїх недоброзичливців, але саме це я й ціную в тобі. Мені не потрібні страти і покарання, аби просто були, мені потрібна справедливість і правда. Шааху, ця справа повинна бути завершена швидко. Крім того, це стосується твоєї зграї, твоєї сім'ї…

— Даю вам слово, Ваша Величносте, що до королівського балу я точно знатиму ім'я вбивці і вона чекатиме страти, — присягнувся Шаах, і в його голосі прозвучала величезна відданість і повага. — Або я знайду справжню злочинницю, або заговорить ця таверниця, і я доведу, що вбивства чинила вона, але матиму вже точні докази.

Король кивнув у мій бік, оскалившись презирливо.

— Вона не повинна знаходитись у в'язниці, але й відпустити її неможливо, бо вона єдина зачіпка у нашій справі. Тому вези її у свій маєток. Ви з братами четверо точно виб'єте чи випитаєте в неї правду рано чи пізно, бо найкращі й найрозумніші у всьому. Якщо ця дівчина лише чиясь маріонетка і справді не знає нічого, то її хазяїн чи той, хто керує нею таємно, хто стер чи заблокував її пам'ять, обов’язково рано чи пізно проявить себе, вилізе зі своєї нори, спробує знову вплинути на неї, і ви будете поруч, щоб схопити того покидька. А якщо все-таки убивцею є вона, то.., — король похитав головою і рушив до виходу із тронного залу, —  ви триматимете її завжди на очах, будете за нею стежити, будете поруч і не дозволите скоїти ще злочинів, а також і доведете, що ця дівчина точно заслуговує на страту. А поки що прискорюйся, Шааху! Я потребую результату! Ти ж найкращий детектив і мисливець у цьому королівстві, доведи це!

І король Мелетіс вийшов із тронного залу, і всі охоронці пішли за ним...

У тронній залі залишилося троє братів перевертнів та я. Шаах схопив мене за лікоть і теж потягнув до виходу, говорячи на ходу роздратовано й швидко. 

— Ти чула, що сказав король? — шипів він мені в самісіньке вухо, поки тягнув порожніми коридорами палацу, бо була ще ніч і всі придворні спали. Король прийняв братів негайно і серед ночі, а це значило, що він і справді хвилюється через ту вбивцю перевертнів. — Поїдемо в мій маєток. Теріане, Фурдане, — звернувся він до своїх братів, які поспішали за нами слідом, — ви теж тимчасово переїдете до мене. Повідомте також Руасу. Він, як завжди, поза справами, але не цього разу! Це наказ Альфи! — ошкірився Шаах, і я побачила, як блиснули в світлі факелів білі ікла в його роті.  Він знову повернувся до мене. — І ми більше не будемо гратися з тобою. На моїй території ти мені заспіваєш так, як я захочу! Розкажеш все, рано чи пізно!