Глава 7. Сцена 4.

Глава 7. Сцена 4.

Після телефонної розмови з розважливою господинею квартири настрій у Марти все ж відчутно зіпсувався. Намагаючись прогнати почуття тривоги, вона зручно влаштувалася на широкому дивані біля панорамного вікна, підтягнула під себе ноги й відкрила на ноутбуці популярний сайт з оголошеннями про нерухомість.

Персик одразу ж вирішив, що тепла клавіатура ноутбука — це найкраще у світі місце для післявечірнього котячого відпочинку.

- Ні, друже, — Марта м'яко, але рішуче посунула його руду тушку. — Якщо ти зараз ляжеш на клавіатуру, я випадково орендую гараж у Броварах.

Персик образливо нявкнув і, не вагаючись ні секунди, ліг... прямо на її коліна, важко притиснувшись усім своїм десятикілограмовим авторитетом.

- Ну звісно. Компроміс — це не твоя сильна сторона, — зітхнула Марта, але все ж ніжно погладила кота за вушком.

Максим, який саме повернувся з кухні з двома порцеляновими чашками гарячого трав'яного чаю, мовчки поставив одну з них на скляний столик біля Марти.

- Дякую, — дівчина підняла на нього вдячний погляд.

- Знайшли щось цікаве? — запитав він, сідаючи на протилежний край дивана й випростовуючи довгі ноги.

Марта кумедно скривилася.

- Якщо чесно, Максиме Андрійовичу... так. Варіантів ціла купа. Один «кращий» за інший.

- Це ж чудово.

- Не поспішайте радіти.

Вона розвернула до нього екран ноутбука.

- Ось, дивіться самі.

Максим нахилився ближче, вчитуючись у заголовок:

- «Затишна, світла квартира-студія з авторським плануванням у спальному районі».

- А тепер відкрийте фотогалерею, — підморгнула Марта.

Він клікнув мишкою. На екрані з'явилася кімната розміром із його гардеробну. Ліжко стояло так щільно до стіни, що з одного боку в нього можна було залізти лише, мабуть, телепортацією.

Максим кілька секунд мовчки розглядав це «архітектурне диво».

- Ну? Що скажете?

- Це... дуже компактно, — стримано підібрав він дипломатичне слово.

- Компактно?! Та там навіть чхнути страшно — стіни розійдуться! Якщо невдало розставити руки під час вдягання, опинишся в сусідньому під'їзді.

Він усміхнувся.

- Зате оренда недорога.

- За такі гроші вони ще повинні доплачувати моральну компенсацію.

Максим глянув на вказану суму й здивовано звів брову.

- Не так уже й дешево для десяти квадратних метрів...

- Саме про це я й кажу.

Вона відкрила наступне оголошення.

- А ось це взагалі шедевр.

Максим нахилився ближче.

- «Студія з ексклюзивним дизайнерським рішенням».

- Перекладаю, — сказала Марта. — Душ стоїть біля холодильника.

- Не перебільшуйте, Марто. Такого не буває.

Вона відкрила фотографії.

Максим кілька секунд уважно, з виразом глибокого шоку розглядав екран. Потім повільно підняв на неї очі.

- Душ... справді впритул до холодильника.

- А я про що?

Вона гортала сторінки далі, коментуючи кожне фото:

- Дивіться: тут кухня облаштована на балконі... Тут туалет відокремлений від вітальні прозорою шторкою для душу... А ось тут власник чесно пише: «Ідеально підійде для творчої, неординарної людини».

- Цікаво, чому саме для творчої?

- Бо тільки людина з неймовірно бурхливою фантазією зможе уявити, що це приміщення взагалі є квартирою, а не складом для інвентарю.

Максим тихо, але щиро засміявся, відкидаючись на спинку дивана.

Марта зітхнула й сперлася підборіддям на долоню, сумно дивившись на мерехтливий екран.

- Дивно якось виходить...

- Що саме?

- Виявляється, за мою місячну зарплату в цьому місті можна орендувати або тісну комору... або чиюсь дуже специфічну й бурхливу фантазію.

Максим мовчки дивився на неї. Марта продовжувала механічно гортати сторінку за сторінкою, але він уже абсолютно не помічав фотографій нерухомості.

Його погляд зафіксувався на тому, як вона нервово закушує нижню губу. Як машинально поправляє пасмо волосся, що вибилося із зачіски. Як удає, ніби всі ці невтішні пошуки її лише розважають і смішать.

«Вона справді хвилюється...» — раптом з усією чіткістю усвідомив він.

І вперше йому закортіло вирішити чиюсь особисту, життєву проблему так само швидко, чітко й безкомпромісно, як він звик вирішувати проблеми своєї компанії.

«Скажи їй прямо зараз».

«Запропонуй залишитися тут».