Розділ 9

Аріна

Я втомлено видихнула та подивилася на купку речей у шафі. Всередині було дивне хвилювання, адже завтра на мене чекало побачення з Дімою. Ми з ним тепер кожного дня спілкувалися не лише наживо, але і через телефон. Здебільшого листувалися. Мені подобалося з ним спілкуватися, і я справді задумувалася про те, що хотіла б, щоб у нас з ним усе склалося. Я відкинула своє мокре волосся з плечей та взяла шукати хоча б щось, що могло підійти на побачення. Діма сказав, що ми підемо в місцевий ресторанчик неподалік від берега моря. Мене це навіть дуже приваблювало, але я уявлення не мала, що одягнути. Мій погляд зупинився на білій шовковій сукні. Я витягнула її з шафи, розглядаючи. Ні, це вже занадто. Потрібно щось простіше. Можливо, сарафан чи комбінезон? Але ж це побачення. Від цього захопливого процесу знайти хоч щось мене відірвав телефонний дзвінок. Я слабо усміхнулася, коли побачила ім'я своєї сестри.

— За останній тиждень ти телефонувала мені лише два рази! — одразу ж дорікнула Поліна.

— Вибач, — пробурмотіла я. — У мене насправді не так багато часу.

— Та невже? Ти така зайнята, що не можеш декілька хвилин виділити для того, щоб повідомити своїй старшій сестрі, що з тобою все в порядку?

— Ох, мені вже починає набридати твоя надмірна опіка. Тобі терміново потрібні діти.

— Які діти? — Поліна голосно фиркнула. — У мене поки лише одна дитина, і це — ти!

— А як же та ваша з Гордієм фішка про Тео та Вікторію? Ти ж лише місяць тому мало не пищала від думки про дитину від свого коханого чоловіка.

— Це поки лише мрії та плани. Я ще занадто молода, щоб ставати мамою.

— Тільки не кажи цього своєму чоловікові, — порадила я. — Інакше він кине тебе заради тієї, що буде готова до дітей. Знаєш, скільки пар розлучаються через те, що один з партнерів не хоче нащадків?

— Навіть знати не хочу, — різко сказала Поліна. — Годі про мене. Як там у тебе справи?

— Чудово. Вирішую, що одягнути на побачення.

На іншому кінці лінії з'явилася тиша. Я вже подумала, що якісь проблеми зі зв'язком, тому відклала телефон від вуха, щоб глянути на екран.

— Ти жартуєш? — нарешті почувся здивований голос Поліни.

— Це схоже на жарт? — перепитала я.

— З твоїх вуст — так.

Я закотила очі та продовжила перебирати руками одяг у шафі. Не могла знайти нічого, що здалося б найбільш слушним для такого романтичного вечора.

— Один з учасників експедиції запропонував мені зустрітися завтра ввечері в одному затишному ресторанчику на березі моря, — сказала я, не приховуючи свого захвату.

— Це неймовірно! — Поліна так голосно запищала, що мені аж довелося телефон відвести від вуха. — А я ж казала тобі, що варто взяти більше красивих речей! Треба таки слухати старшу сестру.

— Знаю-знаю. Так, ти мала рацію.

— Зараз я спробую згадати, що клала у твою валізу. — Поліна замовкла, задумавшись, а потім спитала: — Як щодо тієї червоної спідниці?

— Зовсім забула про неї, — пробурмотіла я. — Вона, здається, підійшла б для такого вечора.

— Це буде ідеально, Аріно! Тобі ще потрібен якийсь красивий верх.

— М-м-м-м. У мене, здається, має бути чорний мереживний топ у вигляді корсета.

Я потягнулася рукою до полички, де раніше поскладала футболки та майки. Серед них знайшла топ, а також витягнула червону спідницю. Я розклала речі на ліжку, розглядаючи.

— І що? — нетерпляче спитала Поліна.

— Це чудово підходить, — сказала я, усміхнувшись.

— Я впевнена, що він буде в захваті від тебе. Не сумніваюся у твоєму виборі. Переконана, що це якийсь хороший хлопець.

— Так, він справді хороший.

— Боже, я так рада за тебе!

— І я теж рада за Бога, — пробурмотіла я.

Поліна зітхнула, і я вже уявила, як вона закотила свої очі. Це змусило мене усміхнутися, відчуваючи безмежний сум за нею. Все-таки ми були надто близькими.

— Якщо він захоче поцілувати тебе... — почала сестра.

— Ох, перестань! — перервала я її. — Це перше побачення, Поліно.

— А якщо між вами буде така палка пристрасть, що ви не зможете втриматися? — спитала вона. — Якщо він захоче поцілувати тебе, то не втікай від нього. Знаю, що ти старомодна, але зараз цілком нормально, коли пара цілується на першому побаченні.

— Я не старомодна, — обурилася я. — Просто...

— Недосвідчена, — продовжила сестра. — У поцілунках нічого страшного нема. Тобі треба всього лише довіритися хлопцеві та піддатися своєму інстинкту. Я сподіваюся, що він класно цілується, бо не хочеться, щоб у тебе був неприємний перший досвід у поцілунках.

Я знову закотила очі, адже її поради починали мене дратувати. Так, можливо, я не надто досвідчена у цих всіх любовних штуках, але мені всього лише хотілося, щоб усе перше було з особливою людиною.

— Важливо, щоб ти не показувала йому, що невміла.

— Тобто? — перепитала я, насупившись.

— Багатьох хлопців лякають такі речі, Аріно. Якщо ти скажеш йому, що ніколи не цілувалася раніше, то він буде думати, що з тобою щось не так.

— Я впевнена, що більшість людей так і думає.

— Поводься так, наче ти усе вмієш та знаєш.

— Думаєш, він не запідозрить?

— Коли я вперше поцілувалася з хлопцем у клубі, то він сказав, що я неймовірно цілуюся. Він навіть не знав, що це був мій перший поцілунок.

— Просто ти уся така неймовірна, — сказала я, намагаючись не звучати засмучено.

— А ти ще прекрасніша, Аріно! У своєму житті я помилилася тоді, коли погодилася вийти заміж за свого колишнього. У тебе ніколи не буде такого, бо ти розумніша за мене. Тоді коли я роблю помилки на кожному кроці, ти дієш виважено та обдумано. Ти завжди робиш правильний вибір. І в цьому ти значно краща за мене.

— Не знаю.

Я почула якийсь шум на іншому кінці лінії. Віддалено розпізнала голос Гордія.

— Мені вже час бігти, — сказала Поліна. — Ми сьогодні йдемо на вечерю до дідуся Гордія, а завтра на нас чекатиме прекрасне заняття у вигляді гольфу. Щоправда, я ніколи раніше навіть ключку в руках не тримала.

— Думаю, що це буде цікаво.

— У тебе буде не менш цікавий вечір. Не хвилюйся за те побачення. Ти точно підкориш його серце. Обов'язково напиши мені, коли повернешся з побачення.

— Добре.

— Люблю тебе!

— І я тебе теж.

Вона зімітувала поцілунок, а після цього вимкнула дзвінок. Я опустила руку, все ще тримаючи телефон. Мій погляд зосередився на одязі, який я розклала на ліжку. Цей образ справді здавався ідеальним для побачення. Якщо ще зібрати волосся наверх, то буде бездоганно. Я легко усміхнулася та вийшла зі своєї кімнати.

Звук телевізора на першому поверсі привернув мою увагу. Вже було доволі пізно, але Єгор, як завжди, не спав. Останнім часом він поводився доволі дивно. Інколи здавалося, що хлопець навіть уникав мене. Та і цей тиждень нашого спільного проживання пройшов досить гладко.

Я поправила свої короткі піжамні шорти та спустилася на перший поверх. Єгор задумано дивився у вікно, не помічаючи нічого навколо.

— Ти з тих хлопців, які прикидаються поганими, а насправді полюбляють дивитися мелодрами та читати любовні романи? — спитала я, коли зупинилася неподалік від нього.

Мій погляд був спрямований  на екран, де йшов популярний серед жіночої аудиторії фільм "Звіяні вітром".

— Я не фанат таких історій, де чоловіки бігають за жінками, — пробурмотів хлопець.

— Ти щойно образив усіх прихильниць Ретта Батлера. І він не бігав за Скарлетт.

— Мені так не здалося.

Я усміхнулася та сіла на диванчик біля Єгора. Між нами була достатня відстань, щоб я почувалася розслаблено.

— Значить, ти все ж дивився цей фільм, — зробила висновок я. — Можливо, навіть книжку читав?

— І те, і інше, — відповів Єгор, глянувши на мене. — Тільки не треба, будь ласка, приписувати мене в списки любителів мелодрам та любовних романів. Це було просто для загального розвитку.

— Добре. Мені подобається, що ти читаєш. Я нечасто зустрічала хлопців, які так сильно обізнані в різноманітних жанрах. З тобою інколи буває цікаво.

— З Дімою, думаю, значно цікавіше, — буркнув він. Я трохи здивувалася такій його різкій реакції, але вирішила не надавати цьому значення. — Хвилюєшся перед побаченням?

— Трішки, — чесно зізналася я. — Це перше побачення у моєму житті.

— Це єдине, що тривожить тебе?

Єгор уважно подивився на мене. Я трохи зніяковіла від цього пильного погляду карих очей.

— Є ще дещо.

— Що саме? — зацікавлено спитав Єгор.

— Хлопцям справді не подобається, якщо у дівчини не було досвіду? — поцікавилася я, зустрічаючись поглядом з його очима.

— У сексі? — уточнив хлопець.

Я відчула, що мої щоки почервоніли та опустила голову. Не звикла обговорювати такі особисті речі.

— Ем, для початку мене цікавить досвід у поцілунках, — пробурмотіла я.

— Ти ніколи раніше не цілувалася? — спитав Єгор, все ще уважно роздивляючись моє обличчя.

— Не було нагоди, — відповіла перше, що прийшло на думку. — Ти не дуже здивований.

— Це логічно, враховуючи, що у тебе не було стосунків.

— Я могла б поцілуватися з будь-яким хлопцем десь у клубі, або ж у таємному кутку в університеті.

— Ти не схожа на таких дівчат, Аріно.

— Справді? — спитала я, стримуючи усмішку. — А на яких схожа?

— Не знаю. — Єгор знизав плечима та усміхнувся. — Я раніше не зустрічав подібних тобі.

— Таких... — я підняла на нього свій погляд та засоромлено закусила нижню губу, — особливих?

— Таких божевільних, — відповів він, нахилившись ближче до мене.

— Усі божевільні — генії.

— Дивлячись на тебе, я навіть не сумніваюся у цьому.

Не змогла стриматися, тому широко усміхнулася йому. На мить я, здається, загубилася в його темних очах. Вони, наче чорна діра, поглинали усередину. Я спіймала себе на думці, що мені б хотілося пізнати його ближче. Єгор був справді глибокою людиною, але занадто загадковою. Його важко прочитати, розгадати, вивчити. Він з тих, кого треба відкривати, як нову колоду карт. Карта за картою...

— Повернемося до того, що тебе турбує, — сказав Єгор, змушуючи мене відірватися від думок. — Ти хвилюєшся, бо він захоче поцілувати тебе?

— Не впевнена, що захоче...

— Захоче, повір! Не сумнівайся в цьому.

Єгор говорив так впевнено, що я могла б повірити йому. Та все ж всередині все ще були сумніви.

— І якщо він мене поцілує, а я злякаюся і втечу, то Діма подумає, що зі мною якісь проблеми.

— Якщо він так зробить, то цей хлопець справжній ідіот.

— Йому може не сподобатися зі мною, бо я зовсім не вмію цілуватися.

— Це не проблема, — впевненим тоном сказав Єгор. — Я навчу тебе.

Я мало не засміялася, бо подумала, що він жартує, але хлопець мав цілком серйозний вигляд. Мені чомусь це здалося не такою вже і поганою ідеєю.

— Справді? — спитала я.

— Якщо захочеш.

— Не знаю. Це ж не буде рахуватися як перший поцілунок?

— Назвемо це невеличким навчанням перед твоїм справжнім першим поцілунком. Я не хочу красти у тебе твій перший поцілунок, якщо він для тебе важливий.

— Добре, — тихо прошепотіла я.

Не очікувала, що погоджуся на таке, але мені здалося, що потренуватися у поцілунках перед побаченням — це доволі хороша ідея. Єгор, схоже, трохи здивувався. Він уважно дивився на мене, насупившись. Таке враження, наче тепер він сумнівався у правильності своєї пропозиції. Мабуть, хлопець таки не очікував, що я погоджуся.

— Ходи сюди! — пошепки сказав він і простягнув мені свою руку.

Я трохи вагалася, але все ж прийняла її. Єгор різко притягнув мене до себе, міцно тримаючи мою долоню. Я опустила погляд на наші руки та помітила, що це відчувалося аж занадто приємно. Його долоня була значно більша, аніж моя. Здавалося, наче він був горою біля мене, а я — всього лише маленька дівчинка, що жадала його турботи. Я усміхнулася своїм думкам, а тоді знову підняла погляд на Єгора. Він забрав свою руку та опустив долоні на мої плечі.

— Сядь зручно та розслабся, — сказав Єгор. — Це нічого не означає, тому ти не повинна хвилюватися.

Точно! Це нічого не означає. Мені стало трохи спокійніше від цих слів. Я зручно вмостилася на дивані, склавши ноги в позу по-турецьки. Хлопець сидів навпроти мене. Його одна нога мирно лежала на дивані, а інша — звисала до підлоги. Він підсунувся ще трохи ближче до мене.

— Не бійся, маленька! — сказав Єгор, усміхнувшись мені. — Я не буду кусатися. Принаймні, сьогодні.

Це змусило мене ще більше розслабитися. Я зацікавлено дивилася на хлопця в передчутті свого першого поцілунку. Хоча ні... Це ж всього лише урок. Це не по-справжньому.

— Можеш заплющити очі для кращих відчуттів, — почав пояснювати він. — Тут нема нічого складного. Просто довірся мені.

— Гаразд.

Єгор почав нахилятися до мене, а у моїй голові з'явився тривожний знак. Я швидко поклала свої пальці на його губи, зупиняючи. Хлопець трохи насупився.

— Без язика, будь ласка, — пошепки сказала я.

Відчула, як під моїми пальцями його губи розтягнулися в широкій усмішці. Здається, його забавляла уся ця ситуація. Я забрала свою руку, дозволяючи йому відповісти на моє прохання.

— Сьогодні без язика, — мовив Єгор, кивнувши головою.

Я хотіла спитати у нього, що він мав на увазі, коли сказав "сьогодні". Та я не зчулася, як його губи легко торкнулися моїх. Всередині усе наче завмерло у передчутті. Його губи виявилися доволі ніжними та теплими. Це відчуття навіть сподобалося мені. Він водив губами по моїх губах, допомагаючи мені максимально розслабитися. Я відчула, що він ледь зачепив ними мою нижню губу та легко потягнув її, змушуючи мене податися ближче до нього. Мені це починало подобатися ще сильніше, тому я трохи розімкнула губи, дозволяючи цьому поцілунку стати більш інтенсивним. Я навіть не зрозуміла, як почала несвідомо цілувати його у відповідь. Просто піддалася своїм інстинктам, як і говорила раніше Поліна.

— Ти можеш торкатися мене, — прошепотів Єгор напроти моїх губ.

Його дихання приємно дражнило мою шкіру. Він знову поцілував мене, а я легко підняла свою руку та поклала її йому на шию. Шкіра під пальцями була такою гарячою, що мало не обпекла мене. Його губи все ще досліджували мої, даруючи неймовірні відчуття. Це було краще, аніж я могла очікувати. Мабуть, це таки через те, що я зовсім не хвилювалася та просто дозволила собі повністю віддатися своїм відчуттям.

— У тебе часом нема температури? — спитала я поміж поцілунками. — Ти дуже гарячий.

— Прийму це як комплімент, — сказав Єгор, змушуючи мене усміхнутися.

— Твоя самооцінка дорівнює висоті Евересту. — Я розплющила очі та подивилася на нього. — Варто було б трішки опуститися нижче.

— На Макалу? — спитав він хриплим голосом.

— На дно, — буркнула я.

— Чому ми все ще розмовляємо?

— Бо ти перестав цілувати мене.

— Уже виправляюся.

Він знову поцілував мої губи, а я одразу ж потягнулася до нього у відповідь. Не знаю, скільки часу ми так цілувалися, але я чудово розуміла, що наш урок дуже сильно затягнувся. Я трохи відсторонилася, намагаючись внормувати своє дихання. Мої губи затерпли та легко припікали від поцілунків. Я глянула на Єгора, відчуваючи, що він спостерігає за мною.

— І як тобі? — спитав хлопець, не відриваючи від мене свого погляду.

— Це було непогано, — відповіла я, усміхнувшись. — Мені сподобалося. Мабуть, завтра не буду відмовляти Дімові у поцілунках.

Єгор декілька секунд уважно дивився на мене. Потім він криво посміхнувся, кивнув головою та відсунувся від мене. Хлопець спрямував свій погляд на якусь уявну точку на стіні.

— Це ж нічого не означає, так? — тихо спитала я, нагадуючи йому те, про що ми домовлялися раніше. 

— Звісно, — пробурмотів він та потер долонею своє підборіддя. — Можеш не хвилюватися за ваш з тим... За ваш поцілунок. У тебе добре виходить. Упевнений, що йому сподобається.

— А тобі сподобалося? — поцікавилася я, хоча сама не розуміла навіщо.

Єгор мигцем глянув на мене, але одразу ж відвів погляд. Його поведінка здалася мені дивною.

— Бувало краще, — відповів хлопець.

Я почала підійматися, але зупинилася та глянула на Єгора.

— Ти підеш завтра зі мною на це побачення? — спитала я.

— Вибач?

— Ну... Як спостерігач. Мені б хотілося, щоб ти подивився на нас з Дімою та проаналізував, чи ми підходимо одне одному. Зі сторони інколи видніше. 

Єгор, здається, міцно стиснув свої щелепи. Я не розуміла чому він злився, адже ми попередньо домовилися, що той поцілунок нічого не означатиме.

— Гаразд, — буркнув він.

Я з вдячністю усміхнулася йому, а тоді попрямувала до себе в кімнату. Усередині усе тремтіло в передчутті першого у моєму житті побаченні.

— Добраніч! — крикнула я зі сходів, але у відповідь не отримала нічого.