Розділ 8

Єгор

Бісить... Як же вона мене бісить, дратує, злить, нервує та просто доводить ледь не до сказу. І що найголовніше — якогось біса мене хвилює її думка. Уявлення не маю звідки це взагалі взялося. "Ти насправді сильніша, аніж тобі здається". Що, вибачте? Фраза, схожа на якусь дурнувату пораду з мотиваційного журналу для дівчаток. І, бляха, я сказав їй це. Не розумію, що відбувається зі мною. Навіщо мені взагалі думати про неї? Я маю позбутися її. Ось, що справді повинно хвилювати мене.

Я підвіз її на роботу, а після цього дев'ять годин стирчав у містечку, щоб повернутися по неї. Це взагалі повне божевілля. Та все ж я переконав себе, що роблю це лише тому, що мені цікаво подивитися на розкопки. До того ж хочеться глянути на того Діму, від якого вона так у захваті. Ще один пункт, який мене нервує, хоча не мав би. Я ж згодився допомогти їй звабити того хлопця, тож маю це зробити. Зранку Аріна не захотіла, щоб я підвіз її до місця розкопок, але адреса мені була відома. Годинник уже показував шосту вечора, що означало завершення робочого дня. Я з'їхав з траси на ґрунтову дорогу та вже через декілька хвилин побачив те особливе місце розкопок. Насправді тут не було нічого цікавого. Вони просто сиділи в невеликій ямі та перебирали ґрунт, сподіваючись знайти щось особливе. Я побачив декілька чоловіків та всього лише двох дівчат. Однією з них була Аріна, а інша — жінка, якій на вигляд трохи більше ніж тридцять.

На вулиці все ще було страшенно жарко, тому я схопив лимонад з льодом, який купив двадцять хвилин тому в кафе у містечку. Я вийшов зі свого автомобіля та обійшов його. Зупинився біля капота, спершись на нього. На щастя, я додумався взяти сонцезахисні окуляри. Це дозволяло мені непомітно розглядати усіх присутніх. Я помітив, що Аріна трохи схилилася, а жінка перехилила пляшку з водою, щоб та змогла помити свої руки. Прекрасні польові умови! Не розумію, як люди погоджуються на таке? Ти фактично переносишся на декілька століть назад. Аріна випрямилася і, мабуть, відчула, що я спостерігаю за нею. Вона насупилася та впевненим кроком попрямувала в мою сторону. Я ж відвів погляд, спостерігаючи за іншими людьми. Дивно, що вони не звернули на мене своєї уваги швидше. Не думаю, що мій Мустанг так тихо їхав. Схоже, їм просто байдуже. Впевнений, що багато туристів просто зупинялися тут, щоб поспостерігати за таким "цікавим" заняттям.

— Що ти тут робиш? — спитала Аріна, склавши руки на грудях.

Я трохи спустив окуляри на переніссі, зустрічаючись поглядом з її блакитними очима, що на яскравому сонці виблискували кольором морської хвилі.

— Ніколи не бачив, як проводяться розкопки, — відповів я. — Вирішив подивитися й заодно тебе підвезти, якщо це потрібно.

Аріна дивно усміхнулася, схиливши голову вбік. Вона дещо підозріло примружила свої очі.

— А може, ти так сильно сумував за мною, що не зміг більше чекати на мене вдома та приїхав сюди? — спитала вона таким тоном, наче намагалася звабити мене.

— Звичайно, Арінко! Я усі дев'ять годин думав лише про тебе, — сказав я та фальшиво усміхнувся. — Мої думки забиті лише тобою.

— Я знала! — Аріна переможно усміхнулася, показуючи свої зуби. Вона опустила погляд на лимонад в моїй руці. — О, це мені?

Вона не дочекалася відповіді, а просто нахилилася, схопивши губами трубочку. Аріна потягнула напій, а тоді підняла на мене свій погляд. Це було максимально дивно, тому я навіть трохи розгубився. Її губи знову розтягнулися в хитрій усмішці, а вона міцно стиснула зубами трубочку.

— Взагалі-то цей лимонад був для мене, — почав я, — але тепер він твій. Можеш забирати.

— Дякую! — сказала Аріна.

Вона зробила максимально милий вираз обличчя та повільно потягнулася своєю рукою до стаканчика з напоєм. Дівчина легко схопила його та нібито зовсім випадково торкнулася моїх пальців своїми. Я підозріло подивився на неї, а вона продовжувала мило усміхатися. Аріна швидко покліпала очима, забираючи стаканчик з моєї долоні. Я не міг погляду відвести від неї, а моя рука так і зависла в повітрі.

— Ти фліртуєш зі мною? — спитав я, примруживши очі.

Дівчина байдуже знизала плечима та знову зробила декілька великих ковтків напою. Вона перевела погляд в іншу сторону. Я прослідкував за нею та помітив невисокого блондина, що широко усміхався, розмовляючи з якимось хлопцем.

— Тренуюся, — відповіла Аріна.

— То це і є твій об'єкт зацікавлення? — тихо пробурмотів я. — Тільки тобі міг сподобатися такий ботан.

— Принаймні, він не придурок, — сказала вона, глянувши на мене. — Як ти, наприклад.

Я хмикнув та склав руки на грудях, спостерігаючи за тим Дімою. Він був занадто худим та не дуже високим, що вже мені не сподобалося. Його волосся досягало майже до плечей, і хлопець зав'язував його у низький хвіст. Впевнений, що на нього рідко задивлялися дівчата, але Аріна... Я не міг збагнути, що у ньому привабило її. Я повернув голову в сторону дівчини, що стояла біля мене. Уся увага Аріни була зосереджена на цьому хлопцеві. Вона просто стояла і, наче заворожена, витріщалася на нього, паралельно тягнучи лимонад через трубочку. Аріна максимально зацікавлена в ньому, а це означало, що у мене все-таки є шанс позбутися її.

— Пофліртуй з ним, — сказав їй я.

— Що? Ні! — Аріна розгублено глянула в мою сторону. — Я не впевнена, що у мене вийде.

— Зі мною виходило.

— Бо це ти, Єгоре! Я не зацікавлена у тобі, тому можу дозволити собі поводитися так з тобою. З Дімою усе по-іншому.

— Що саме? — перепитав я, зацікавлено піднявши одну брову.

— Біля нього я хвилююся, — зізналася дівчина. — Мені складно підібрати слів, і я боюся, що почну говорити якісь дурниці.

Я закотив очі, а тоді забрав стаканчик з її руки. Аріна вже збиралася запротестувати, але все ж змирилася.

— Скажи йому, що тобі подобається те, як на його спітнілому тілі виглядає ця крута футболка, — серйозним тоном сказав я, а тоді додав: — Хоча насправді вона дешева та максимально огидна. Цей гірчичний колір абсолютно не личить його типу шкіри.

— Я не буду цього говорити, — обурилася Аріна. — Кому взагалі подобається спітніле тіло? 

Вона скривилася, зморщуючи свій маленький носик. Вираз її обличчя був настільки смішним, що я не зміг стриматися та все ж легко усміхнувся. Інколи ця дівчина була аж занадто милою. Вона нагадувала мені тих маленьких дівчаток з мультфільмів, які зачаровували усіх своїми великими очима та милими обличчями.

— Що таке? — спитала вона.

— Нічого.

— Ти витріщався на мене.

— Іди вже поговори з ним! — сказав я, намагаючись звучати роздратовано. — Такими темпами ти ще довго будеш самотньою.

— Я не знаю, що сказати йому! — мало не закричала Аріна.

— Скажи, що найкраща знахідка, яку він міг лише знайти під час цієї експедиції, — це ти, — пробурмотів я.

Аріна зацікавлено глянула на мене та тихо засміялася. Вона раптом легко поклала свою руку на моє плече, а на її обличчі з'явилася мила усмішка. Щось наче защемило в грудях, віддаючи дивним струмом у тілі. Дідько! Мені не подобалося те, що в цей момент відбувалося у мене всередині. Її погляд був таким глибоким, ніби вона здогадувалася, як діє на мене саме в цю мить.

— Якби ти сказав мені це в нашу першу зустріч, то зараз я б намагалася спокусити тебе, — сказала Аріна жартома. — Гаразд! Спробую зацікавити його.

Вона забрала руку з мого плеча та відкинула назад своє світле волосся. Воно легкими хвилями впало по спині дівчини. Чомусь згадав, яким м'яким було її волосся, коли я зранку торкався його. Ці думки починати надто сильно дратувати мене. Потрібно якнайшвидше вибити Аріну зі своєї голови. Мій погляд мимовільно опустився до зап'ястя, де досі була її гумка для волосся. Я закотив очі та втомлено видихнув. Варто взяти себе в руки.

Я перевів погляд на Аріну, що захопливо розмовляла з тим ідіотом. Не знаю, але чомусь мені здавалося, що цей хлопець зовсім не підходить їй. Та все ж вона була зацікавлена у ньому. Аріна усміхалася, розповідаючи йому щось. Він же зовсім її не слухав. У цьому я був певний. Погляд хлопця блукав по її обличчі, зупиняючись на губах дівчини. Потім він начебто непомітно глянув униз, зупиняючись на її невеликих грудях. І хоч вона була у футболці, випуклі контури все ж можна було побачити. Цей придурок усміхнувся, знову глянувши на обличчя Аріни, а потім стиснув губи в пряму лінію, розглядаючи її з ніг до голови. Він просто таки витріщався на неї, а вона навіть не помічала цього, бо так сильно була захоплена своєю розповіддю. Неважко було прочитати його непристойні думки. Я чудово розумів, про що думав цей Діма, дивлячись таким голодним поглядом на Аріну. Вона подобалася йому та цікавила його не менше, аніж він її. Я мав би радіти цьому, але насправді мене це чомусь страшенно злило. На мить мені захотілося підійти до них та сказати йому, що очі Аріни трохи вище, аніж те, на що зараз спрямований його погляд.

Я роздратовано похитав головою, щоб викинути цей весь непотріб з моєї голови. Це зовсім не має хвилювати мене! Мені більше не хотілося спостерігати за ними, тому я просто обійшов автомобіль та сів за кермо. З'явилося дике бажання втекти звідси просто зараз в якесь тихе місце, щоб розібратися у собі, подумати...

— Можеш мене похвалити, — радісно сказала Аріна, коли сіла в мій автомобіль. — Ми з Дімою обмінялися номерами телефонів.

— Ви вже два тижні працюєте разом і лише зараз зробили це? — здивувався я.

— Ну... Ми раніше не говорити так відверто.

Я кивнув головою та завів автомобіль. Коли ми рушили з місця, я задумано спрямував свій погляд на дорогу.

"Не питай цього! Не смій питати про це", — говорив мій внутрішній голос. Я намагався слухатися його. Мені не варто показувати Аріні свого надмірного зацікавлення.

— Що ти йому розповідала? — все ж здався я, бо не міг не думати про це.

Аріна розслаблено поклала руки на свої коліна та усміхнулася. Я краєм ока спостерігав за нею, паралельно слідкуючи за дорогою.

— Ми говорили про фільм, — відповіла Аріна. — Я переказувала йому сюжет історії, де двоє археологів познайомилися в Африці під час експедиції та закохалися одне в одного. Потім вони випадково відбилися від групи археологів і разом намагалися вибратися з пустелі.

— І він повівся на це? — спитав я, стримуючи себе, щоб не скривитися від однієї лише згадки про того Діму.

— Він сказав, що хотів би подивитися цей фільм зі мною.

— А що це за фільм? — поцікавився я, хоча мені насправді мало б бути байдуже. — Люблю пригодницькі фільми.

— О, такого фільму нема! Це я придумала, щоб зацікавити Діму.

— Ти могла б не робити цього, бо він і так зацікавлений у тобі.

— Думаєш? — Аріна пильно подивилася на мене.

— Скажу зі своїх спостережень, що ти подобаєшся йому. Він погляду не міг відвести від тебе.

— Ну, хоч хтось вважає мене красивою, — сказала вона, не приховуючи своєї задоволеної усмішки.

Мені хотілося сказати їй, що вона таки дуже красива, і я справді так думаю, але все ж стримав себе. Це вже було б занадто. Нехай краще Аріна думає, що я вважаю її страшною та дратівливою сусідкою. Мені тепер треба зробити усе, щоб побороти у собі цю зацікавленість у ній.

— Що з тобою сьогодні? — спитала Аріна, коли ми вийшли з мого автомобіля.

— Нічого, — відповів я. — А щось не так?

— Не знаю. Ти трохи дивний.

— В якому сенсі?

Ми підійшли до будинку, а я витягнув ключі з кишені, щоб відімкнути двері.

— Думала, що ти викинеш мене десь по дорозі. Це швидше у твоєму стилі, аніж поводитися зі мною нормально.

— Можливо, наступного разу, якщо я вирішу підвезти тебе на роботу, то таки зроблю це, — пробурмотів я.

— Можливо, я більше не сяду з тобою в одну автівку.

— Можливо, тобі доведеться.

— Можливо... — почала вона, але її перервав звук вхідного сповіщення на телефон. Вона витягнула свій смартфон та почала широко усміхатися. — Діма написав. Відчуваю, що на мене сьогодні чекає захоплива ніч листування з цим неймовірним хлопцем.

Я відімкнув двері, а Аріна першою проскочила вперед, біжучи до своєї кімнати. Вона справді мала надто щасливий та радісний вигляд. Як в цей вечір, так і в усі наступні. Кожного дня вона приходила з роботи, усміхаючись. Аріна не випускала телефона зі своїх рук. Моментами мене це злило. Особливо, коли вона починала сміятися з того, що їй написав той "неймовірний" хлопець. Я терпів це та намагався не зважати, аж доки однієї миті вона не прибігла на радощах до мене, заявляючи, що збирається на побачення з Дімою. І, як не дивно, їй тепер нібито потрібна моя допомога. Дідько! У що я вв'язався?