Небажана дружина

Розділ 12

Стефанія прокинулася вранці. Коли вкладалася спати, то думала, що до світанку очей не зтулить після всього того, що довелося пережити. Але зрозумівши, що Бог ніколи не полишить її заспокоїлася,  відчула позаду себе незримі крила, які обійняли душу.  

Психологічна напруга потрохи покидала тіло. Дівчина без поспіху підвелася зі свого спального місця.  ЇЇ тепер вже законний чоловік ще спав. Хоча правильніше буде сказати дрих без задніх ніг.

«Добре, що спить хоч не буде витріщатися»,— подумала Стефа й тихесенько підійшла до його тумбочки, щоб знайти зарядний пристрій. 

— Ти чого? Перший день як сюди приїхала, а вже лізеш в мій телефон? —  позіхнувши Фелікс посміхається Стефанії. 

—   В мене зламався зарядний пристрій. Хотіла перевірити чи твоє не підійде. —   Стефанія показує чоловікові телефон, щоб той не думав, що вона спеціально почала нишпорити у його речах. 

—  Не підійде, принцесо. В тебе занадто застаріла модель. Невже твій не бідний батько не міг купити дочці нормальний телефон? —  Заріцький починає крутитися на ліжку. В нього занадто багато невитраченої енергії, бо на відміну від Стефи він солодко спав. 

—  Це не твоє діло, розумнику. — Стефанія відвертається й прямує до дзеркала, щоб подивитися в якому стані волосся, бо чи - то шампунь не підійшов, чи вода занадто жорстка, але  воно не виглядає таким привабливим яким було до того. 

—  Дружинонько моя, я куплю тобі все, що захочеш. Що тобі снилося, моя солодка? —  Фелікс підводиться з ліжка та встає позаду дружини. Він хоче допомогти їй розчесатися, але та навідріз відмовляється, бо не хоче, щоб до неї торкалися. 

—  Нічого мені не снилося. Я взагалі не могла довго заснути. Нам'яла собі всі бока. —  Стефанія кладе розчіску поряд з парфумами на туалетному столику та прямує до крісла. 

—  То наша Стефа балувана. Я пропонув лягти у ліжко, але ти відмовилася. —  Фелікс сідає на дивані навпроти дружини, щоб краще бачити її очі. Він готовий в них потонути, так шалено б'ється його серце в присутності дружини. 

—  І правильно зробила. —  дівчина потягується, сидячи у кріслі. 

—  То що тобі снилося? Мабуть, я? —  Заріцький знову невимушено посміхається. Його плейбойська посмішка не одну дівчину звела з розуму, але Стефа виявилася міцним горішком.

— Не дай Боже. — Стефанія починає хреститися. 

—От вже злючка. Я хотів з тобою просто потеревенити . Але нічого скоро ти зрозумієш, що таке бути дружиною Фелікса Заріцького. — хлопець бере в руки телефон. Заходить на сайт магазину «Цитрус» і проглядає останні моделі айфонів. Хоче порадувати дружину й тоді може її холодне серце розтане. 

— Дай мені терпіння, Господи. — Стефа прикриває очі. Вона дійсно погано спала вночі та відчуває себе якоюсь млявою. 

— Вставай, принцесо. Скоро підемо снідати. — Фелікс підходить до шафи. Сьогодні він обиратиме, що одягне його люба дружина. 

 — Я не їм зранку. — коротко відповідає Стефанія. Вона починає пригадувати як батько спочатку поб'є їх з сестрою, а потім змушує їсти холодний суп. 

— Хочеш не хочеш, а їсти доведеться. В цьому будинку свої порядки. З часом ти звикнеш. І до того, що я твій чоловік також. — хлопець передає дівчині сукню молочного кольору з широким пояском, щоб підкреслити й без того її тендітну талію. 

— Дай спокійно переодягнутися! — дівчина починає огризатися. Хлопець неабияк як діяв їй на нерви. 

— Добре, дружинонько. — Фелікс встає з дивану, нахиляється над Стефанією й цілує її в щічку. Нехай вона зараз хоч вдарить його, але він робитиме так як підказує йому серце. 

— Що ти робиш? Відійди від мене! — Стефанія легенько відпихає хлопця від себе та прямує до ванної кімнати, бо цей телепень не дасть їй навіть вільно дихати. 

—  Я чекатиму на тебе у вітальні, моя люба дружинонько. — Фелікс не втрачає нагоди підкреслити, що відтепер вона належить йому. 

— Я думав ви вже ніколи не спуститеся до нас. — Максим лукаво посміхається молодятам, а потім міцно стискає руку Анастасії у своїй. 

— Та ми вже давно прокинулися, але Стефані ніяк не хотіла вилазити з ліжка. — Фелікс не втрачає нагоди зробити так, щоб дружина червоніла перед його рідними. 

— Що ти кажеш таке, безсоромний? — шепоче дівчина та легенько торкає хлопця ліктем в бік. 

— Стефаніє, ти погано себе почуваєш? — запитує Ірена й просить Дарину подати всім каву, доки вони очікують на пана Заріцького. 

— Дорога тітко, турбота чоловіка швидко поставить її на ноги й будь-яку хворобу як рукою зніме. — Фелікс бере з таці чашку кави й ставить перед Стефанією. Скоро вона зрозуміє, що він бажає їй лише добра.

— Мій син дійсно подорослішав. — Магдалена не тямить себе від щастя. Нарешті її безтолковий синочок взявся за розум. Краще пізно, ніж ніколи. 

— Проходьте до столу. — у вітальню заходить Корній. Чоловік не дуже добре себе почуває. Вчора в нього знову піднявся тиск. Старість, не радість. 

— Дякую тобі, Стефаніє, за твій подарунок. Я повісив ікону на стіні біля ліжка. Тепер щоранку молитимуся й згадуватиму, які золоті руки в моєї названої онуки. — Корній доброзичливо посміхається й проходить на своє законне місце. 

— Рада, що Вам сподобалося. — Стефанія простодушно посміхається у відповідь.

Після сніданку Корній просить Стефанію зайти до нього в кабінет. Фелікс помітно напружується. Він боїться, що Стефа не витримає натиску діда та розповість про  Поліну. 

— Мамо, а якщо дідусь дізнається про те, що в мою шлюбну ніч поруч була Поліна? Я пропав. — Фелікс починає нервувати. 

— Раніше треба було про це думати. Ображена жінка, гірше чорта. — Ірена не приховує того, що солідарна зі Стефанією. Племінник занадто розпустився і тепер хай сам пояснює, чого так себе поводить будучи одруженим. 

—Заспокойся, синку. Стефа дівчина кмітлива. Вона не стане доносити на власного чоловіка. — Магдалена намагається заспокоїти сина. В цій дівчині, яку вона прийняла за дочку жінка не сумнівається. 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше