Небажана дружина

Розділ 4

Фелікс вже знудився в дорозі. Ця ідея засватати сільську дівчину така безглузда й незрозуміла. Невже в Києві не можна було влаштувати кастинг як дійшло вже до того, що змушують одружуватися з  бозна-ким. 

— Довго ще нам їхати? В мене вже п'ята точка болить сидіти на одному місці. — Заріцький переводить погляд на тітку, яку глибоко в душі бісить його нетерплячість, але вона не піддається на провокацію бо  занадто інтелегентна. До того ж їй ситуація, яка склалася все одно на руку, бо однією проблемою буде менше. Тепер хай майбутня наречена, а в подальшому дружина терпить  «тарганів» Фелікса, які оселилися в його голові. 

— Майже доїхали до Вінниці.  Ти разом з батьками залишишся в готелі. Повечеряєте в ресторані, а потім прогуляєтеся містом. Сподіваюся Вінниця тобі сподобається. Тут дуже привітні люди. Навіть дихається по-іншому. Недарма кажуть, що саме це місто вважається мальовничою перлиною Поділля. — Ірена бере в руки телефон, щоб перевірити чи немає пропущених дзвінків. Все-таки моторошно стає від думки, що вона може не вгодити свекрові, що обере не ту дівчину, бо вони зараз, що в місті, що в селі безкультурні, вульгарні та пихаті. 

— То вже б шукали ту «принцесу» у цій Вінниці. Чого пертися в якесь задрипане село. — Фелікс ніяк не може змиритися з тим, що доведеться терпіти поруч з собою якусь селючку. Хай вона буде навіть писана красуня, але село воно й в Африці село. Що він скаже друзям, коли ті спитають, де ти її знайшов. Буде на карті якусь точку з літачком показувати чи що?

Хлопець  більше не бажає слухати повчання тітки й прохання матері бути хорошим хлопчиком. Йому вони обидві вже остогидли  зі своїм «зроби це», «а дідусь сказав, що тільки так правильно» або «ти повинен, бо що ми робитемо без дідових грошей». Чесно кажучи це ниття вже в печінках сидить, але в дечому вони праві. Вони всі дійсно залежать від Корнія, бо ні дня в своєму житті ніде не працювали. Ірена в 20 вже стала вдовою, а Магдалена покинула навчання, бо вдало вискочила заміж. Про Фелікса тут нічого додати. Він в тому сімейному бізнесі нічого не тямить.

— По перше, твій дідусь теж виходець з села. І зараз ти сам того не усвідомлюючи насміхаєшся над всім нашим родом, бо початок нашої історії зароджувався в Гавришівці. Ти думаєш, що в селах всі люди живуть в халупах, палять в печі й покотом сплять на соломі? Та що ти знаєш про це життя! — Артур просить Андрія ненадовго зупинити машину. Чоловікові треба заспокоїтися, бо точно зараз зірветься й накинеться з кулаками на сина, який навмисно підливає олії у вогонь. 

— Феліксе, якщо ти думаєш, що світ завжди крутитиметься навколо тебе, то глибоко помиляєшся. Ти живеш достойно, доки у твого дідуся є статки, а в батька зв'язки. Думаю ти зрозумів, що я маю на увазі й будеш думати головою, не створюватимеш проблем. А дівчину ми з селянки перетворимо на панянку, тож за це не хвилюйся. Вона буде в надійних руках. — Ірена не соромлячись натякає, що дівчину вона сама виведе у світ, коли прийде час, а Феліксові не варто пхати носа туди, куди не просять.

Минає п'ять хвилин. Артур заспокоюється, сідає в машину й вони всі разом прибувають до Вінниці.
Чорний  джип зупиняється на вулиці Соборній, 69 біля готелю «Вінниця». Фелікс поспішно виходить з машини, а слідом за ним Магдалена й Артур, який просить Ірену бути обережною,  а  Андрія уважним на дорозі, бо це йому не Київ, де все схвачено, за все заплачено. Після цих настанов Ірена сідає на переднє сидіння поруч з Андрієм й вони їдуть до Гавришівки, де сьогодні в сільському будинку культури буде святковий концерт, присвячений дню заснування села. А на вечір заплановані гуляння на річці, куди з'їдеться багато молоді. Жінка з трепетом в душі пригадує як приїздила на такі гуляння з Алексом, але в той час це дійство було більше наближене до традиційних вечорниць. Золоті були часи. Зараз на жаль молодь вже не та .Нічого не хочуть й нічого не цінують.

— Андрію, заїдемо до Віолетти. Ми давно не бачилися. Та й вона в цьому селі не остання людина. Все про всіх знає, хто чим дихає й які гріхи за душею має. Думаю вона мені допоможе знайти підходящу дівчину на роль дружини Фелікса, бо не вірю, що прямо всі дівчата однакові. Є серед них нормальні. Просто треба вміти шукати. — жінка трохи хвилюється, бо давно не бачилися з приятелькою. Ще як була у Віолетти й Гришки на весіллі, так  більше і не давала про себе знати. Люди подумають, що загордилася, але насправді після смерті чоловіка якось закрилася в собі, не хотіла ні з ким спілкуватися. 

— Добре, пані! —  коротко відповідає  Андрій й завертає на вулицю Лесі Українки, де в будинку під номером 48 живе та сама Віолетта, яка доводиться Ірені хорошою приятелькою. 
Коли машина зупиняється біля зелених воріт Андрій подає Ірені руку й та виходить з машини. На порозі її вже чекає подруга далекої юності. 

— Скільки літ, скільки зим! — подруги стримано обіймаються і йдуть до хати. Андрію велено почекати в машині. Він не любить  цих сільських пліток. В місті з цим якось простіше, бо поговорили та забули. А в селі вже як вчепляться до одного, то не знаєш куди очі від сорому подіти. 

— То яким вітром в наші краї? — Віолетта ставить на стіл вишневу наливку й тягнеться в серванті за чарками.

— В мене дуже делікатна справа до тебе. Допоможеш? — Ірена робить малесенький ковток й відставляє чарку в сторону. 

— Допоможу чим зможу! —Віолетта уважно роздивляється вбрання подруги. Все-таки красиво жити не заборониш. 

— Корній Олександрович дав мені особливе доручення. Треба підшукати толкову дівчину для його  другого онука. Про міських панянок не бажає й чути. Сказав, щоб без невістки не поверталися. — жінка розуміє, що може сказане звучить дико, але  вона лише виконує, те що наказують. 

— Хочеш, щоб я свахою попрацювала? — Віолетта починає сміятися. Ще такого вона не чула, щоб з самої столиці приїздили дівку шукати. 

— Можна й так сказати. Ти всіх тут у селі знаєш. До того ж добру справу зробиш. Я в боргу не залишуся. — Ірена дістає гаманець й кладе перед подругою пачку зелених. 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше