Фелікс
— Нарешті це комедійне дійство під назвою «вся сімейка в зборі» закінчилося. Якось зумів це витримати. Бінго. — хлопець швидко набирає номер Андре й просить підігнати машину до чорного входу. Йому знову заборонено покидати стіни будинку. Такий собі домашній арешт, але Фелікс Заріцький істота хитра й якоюсь мірою підступна, тому охоче полоскоче нерви діда бодай ще один раз.
— Це востаннє? — задає питання сам собі. — Не можу обіцяти! — щиро відповідає його темна сторона й він заливається сміхом.
Іноді сам собі дивується. Не подумайте роздвоєнням особистості він не страждає, хоча визнає, що ще той психопат. Точніше в його душі живе якийсь такий маленький псих, який час від часу хоче погуляти без повідця. Відпускає, бо шкода «дитину». Скажете, яке хворе створіння. Може й так, але його хвороба цілком виліковна. Ніщо так не підіймає настрій як гарна дівчина поруч, а ще якщо вона з перчинкою, то це подвійний бонус. Просто Заріцький не любить простих, забитих й занадто серйозних дівчат. В коханні має бути легко, а якщо цього нема, то не допоможе ні магія від бабки-цілительки, ні використання всяких там афродизіаків, щоб швидше звабити. Фелікс звичайно ще той красунчик, але дівчата-гримзи навіть йому не по зубах. Останнє сказане ним дуже веселить й знову назовні рветься сміх. Може скластися враження, що парубка накачали якоюсь наркотичною речовиною, але під кайфом він лише тоді, коли дивиться на спокусливе жіноче тіло, бо недарма охрестили бабієм. «Яким народилося, таким і здохне». Чогось згадалися слова Полінчиної сусідки, бабці Ксенії. Ох, і неприємна жіночка. Вона б прекрасно дідові підійшла. Така ж закінчена любителька моралі почитати. Хочеться про неї багато, що розповісти, але то якось згодом.
Перервавши душевні бесіди в своїй голові він швидко підходить до дзеркала, вкладає волосся гелем, пшикається стійкими парфумами, шлейф яких зводить його з розуму. І чого дід сказав, що від нього смердить. Це він напевно так пожартував. Знову глибоко в душі він себе заспокоює й одягнувши поверх білої футболки шкіряну косуху йде до відчиненого вікна і вже через дві хвилини вдихає присмак свободи на повні груди. Андрія, свого водія й кращого друга помічає не одразу, але той споглядаючи цю всю картину мало в долоні не плеще, не вистачає лише слів «браво», бо Фелікс знову робить те, що хоче, забивши на повчання родичів-моралістів.
— По тобі Голлівуд плаче, друже. Доволі-таки переконливо. — Андрій міцно обіймає Фелікса. Він явно скучив за їх хлопчачими посиденьками. А коли Заріцький попхався до Лондона вивчати тонкощі бізнесу, то друг мало не пустив скупу чоловічу сльозу, так не хотів залишатися сам на сам в цій божевільні, де адекватних можна було на пальцях перерахувати.
— Ну, то що, Андре, готовий тусити всю ніч? Познайомлю тебе з якоюсь кралечкою, а то вже скільки років сам. Чи ти не по дівчатках? — знову його рот живе своїм життям. Якщо Андрій після почутого добряче зацідить йому по пиці, то це буде справедливо.
— Феліксе, сподіваюся нам не влетить .— Андре тягне друга до задніх дверей машини, а сам копирсається в кишені свого пальто, щоб знайти ключі. Заріцького за кермо не пускає, бо це вже шоста машина за цей рік. Інші в ремонті, але чи підлягають вони йому хлопцеві ніхто не каже. Та в принципі байдуже. Вгробить шосту, то куплять сьому. Він завжди отримую те, що хоче й тих, яких хоче.
— Поїхали, бро! — його всього починає трусити. Наручний годинник показує, що за дві хвилини настане північ, а це значить, що Леонід разом з іншими охоронцями будуть обходити периметр. Не хочеться попастися і бути кинутим до дідуся на килимок, де той знову почне молоти, який він безвідповідальний і все в цьому роді бла-бла-бла.
Чи то Бог почув його молитви, чи то він справді такий везучий, але вони без пригод дісталися до крутого столичного клубу, де Фелікс нарешті зможе відірватися. От якби ще Поліна не наярювала кожні десять хвилин. Чогось вона почала його страшенно бісити. За цих три роки, що вони разом він до неї охолонув. Але такі як Фелікс Заріцький не кидають хороших дівчаток напризволяще, особливо якщо це їм вигідно.
— Поліна, не приєднається до нас? — Андрій запитує це так раптово, що хлопець навіть не встигає придумати чергову брехню.
— Якось останнім часом вона мене напружує. Нам краще поки не бачитися. — він не хоче більше нічого казати й прямує до віп-зони, де забронював для них з Андрієм столик.
— Планую бути тут всю ніч. Піджени нам пару красивих дівчат. — Заріцький тицяє офіціанту 300 баксів. Всідається на диван й насолоджується атмосферою. Все-таки круто мати багато грошей, бо лише вони правлять світом й людьми. Правда от від назойливої настирної дівки не так просто відкупитися. І Поліна тому доказ. Вона буквально обриває його телефон дзвінками, пише тисячу повідомлень в секунду. Як у неї пальці ще досі не відвалилися стільки строчити?!
— От біда на мою голову. Знову дзвонить. Втопити цей телефон чи що? — хлопчина вмикає режим «не турбувати» й чекає, щоб прийшли дівчата.
— Поліна так просто з тебе не злізе. Вона спить і бачить як ти поведеш її до вівтаря. — Андрій простягає Феліксу келих його улюбленого віскі.
— Не доведи Господи до такого. Одне діло спати, а інше одружуватися. Я взагалі не планую мати законну дружину. Нащо воно треба? Ці всі обітниці шлюбні, ці ревнощі. Ні, дякую. Хай йде воно лісом. — він робить ковток спиртного й відчуває як тепло розливається в горлі, а потім повільно опускається до самісінького шлунку. Саме так виглядає блаженство. Зовсім не шкодує, що втік з дому.
— Це того вартує. — Фелікс починає бубоніти щось під ніс, а потім йдє танцювати, то з однією, то з іншою, а наостанок треться по кутках з темношкірою красунею, яка представляється Багірою.
— Це щось новеньке. — хлопчина шепоче їй на вушко всілякі приємні нісенітниці, а потім Андрій разом ще з одним амбалом заносять його до машини. Він провалюється у сон, бо це як виявилося останні дні, коли може спати спокійно. А далі як каже молодь на нього чекає повний крінж.
#14683 в Любовні романи
#5443 в Сучасний любовний роман
#3188 в Короткий любовний роман
не ідеальні герої, весілля не по коханню, непрості сімейні стосунки
Відредаговано: 26.11.2023