Тет-а-тет із Богом. Раунд 1

Знову опинившись у білій кімнаті й зустрівшись із золотими очима Даріса, я ледве стрималася, щоб його не вдарити. Точніше, спробувати вдарити, бо Боженька напевно не дозволив би всяким нерозумним авторам торкатися власної осяйної персони. Я почувала себе зрадженою, приниженою та… вкрай збудженою. Ну от як, як можна так беззастережно влазити серед інтимного процесу?!

— Чого ти мене забрав? — насіла на чоловіка, який ще й посміхався. — Адже ми збиралися...

Він погасив посмішку і виглядав тепер цілком серйозним:

— Ти ж не хочеш подарувати свою цноту першому зустрічному? Раптом тобі більше сподобається хтось із наступних кандидатів? І що ти йому запропонуєш?

Цікаве питання. Хоча…

— Але ж… Що б я не зробила в цій історії, тіла героїнь інших книг все одно незаймані! — знайшла вдалу відповіть я.

І справді, чого хвилюватись? У кожній своїй історії я можу коїти все, що мені заманеться, і це аж ніяк не позначиться на іншій книзі. Хіба ні?

Даріс зміряв мене дивним поглядом, і чомусь стало соромно за свої розпусні думки, а збудження миттю схлинуло. Мабуть, усе набагато складніше.

— Зате душа твоя буде вже не незаймана, — вагомо зауважив златоокий. — Ти не зможеш із чистою совістю подумати: «Він у мене перший!». Воно тобі треба? Це буде несправедливо стосовно вас обох. А я, якщо раптом забула, Бог Справедливості!

Чорт забирай, у його словах і справді є резон. Я вже буду іншою, не такою, як зараз… Дотики, ласки та поцілунки будуть у мене не вперше, і мої незаймані тіла будуть лише прикриттям спокушеного пристрастю нутра. Я і без того зайшла із Саламаном набагато далі, ніж могла б. Чомусь згадався Доріан Грей, гріховні вчинки якого позначалися на картині, а не на ньому самому, і ця паралель уже точно не викликала оптимізму.

Якщо дам волю собі та своїм бажанням, то, коли нарешті оберу того єдиного, з ким захочу залишитися назавжди, він отримає не чисту душу, а досвідчену спокусницю, і це справді буде по відношенню до нього підло. Ех, ну от, навіть у книгах не можна відірватися на повну і потрібно знати міру. Що ж, так тому й бути... Якщо всі мої героїні були заявлені цнотливими і недосвідченими, доведеться хоча б у цьому питанні відповідати канону.

Ну, що за несправедливість, га? Чому це шкідливе створіння пекла (яке підробляє Богом) вкотре має рацію, а я — ні?!

— Добре. Дякую, що втрутився, — видавила із себе сяку-таку подяку.

— Будь ласка, звертайся в будь-який час. А тепер… — почав він із передчуттям у голосі.

— Тепер...? — ой, щось мені не подобається цей тон.

— Настав час виконувати обіцянку! — якось надто радісно заявив Боженька.— Де там обіцяний масаж?

Ах ти… Буде тобі масаж! Надовго запам'ятаєш!

Він улаштувався на підлозі, схрестивши ноги перед собою. Я теж присіла і з силою почала м'яти і терзати крізь одяг його тіло, так що масаж більше був схожий на тортури і знущання, проте Даріс тільки посміювався моєму ентузіазму. Він що, взагалі не відчуває болю? Тоді… Як тобі це?

Тильною стороною долоні, ледь торкаючись шкіри, провела від його підборіддя до основи шиї, м'яко ковзнула під одяг, а потім швидко виринула назад. Боженька чомусь сміятися перестав і якось напружено завмер, а в мене несподівано мурашки пробіглися тілом.

— Що ти робиш?

О, не тільки в тілі, але й у голосі Даріса теж напруги хоч греблю гати.

— М-масаж...

А в мене чого голос здригнувся?

— Досить, потім завершиш, — він відсторонився. — На тебе чекає нова подорож.

— Як, уже?! — обурилася цілком справедливо. — Я ж іще після попередньої до тями не прийшла!

— Нічого, там відпочинеш. Можливо…

І, більше не слухаючи заперечень, Даріс знову запхав мене у портал.