Глава 1. Сердечний біль чи кохання з першого погляду?

Глава 1. Сердечний біль чи кохання з першого погляду?

Ксенія

– Лікарю, ну, що там? – питаю молодого чоловіка, до якого прийшла на прийом.

Ще одразу, як тільки зайшла до кабінету, зрозуміла, що лікар – симпатичний хлопець. Високий, дужий, чорнявий, має міцну статуру й широкі плечі. Я навіть забула, чого прийшла до його кабінету. Все з голови вилетіло. І зубний біль, і скарги, і останній тиждень, що не можу ні їсти, ні пити. Лиш одна думка майоріла в голові: «Він просто красунчик». Однак, чи самотній цей красунчик? Проте не змогла помітити, чи є у нього обручка на пальці – він швидко одягнув рукавички, захисну маску та почав мене оглядати.

Чоловік довго возився інструментами в моєму роті, робив огляд та ще деякі маніпуляції. А потім зняв захисні рукавички, маску та сів у своє крісло. Взяв ручку й почав щось писати. Проте весь час мовчить. А мені аж занадто вже цікаво, що відбувається з тим зубом, і чому я не можу їсти й пити. Проте ще цікавішим для моєї фантазії є сам голос лікаря. Чоловік аж надто низьким тембром володіє, говорить спокійно, врівноважено й виважено, що слухаєш його і не можеш наслухатися.

– В зубі спостерігається невелика тріщина, а тому ви відчуваєте його чутливість, коли п'єте занадто гарячі або холодні напої, – спокійно відповів, продовжуючи виводити букви своєю мужньою рукою.

Я задивилася на чоловіка. Спочатку довго дивилася на його руку, що вкрита густим шаром чорного волосся. На його пальці правої руки, якою він щось писав у блокноті, було помітно, що немає обручки. Отже, самотній? А чому такий симпатичний і молодий хлопець без обручки? Хоча, в нього може бути дівчина… Тож, Ксюш, не спіши розпускати слину. Підбери язика і заховай свої мрії в довгий ящик.

– І що робити? 

– Треба пломбу ставити, – відповідає, не дивлячись на мене. 

– А це боляче? 

Він підняв на мене свої глибокі, чорні очі і я вмить почервоніла. До цього я безсовісно розглядала його обличчя. Правильні риси, широкі вилиці, повні губи, гарно підстрижена борідка, чорні густі брови й великий ніс. Кажуть, що якщо у чоловіка великий ніс, то й великий… кхм… теж. Ну, ви мене зрозуміли. 

Я вмить почервоніла під його довгим поглядом. Ох, якби він ще знав, про що я думаю. Гадаю, червоніла б не тільки я.

– Для цього є анестезія, – відповів і продовжив писати. 

– А це боляче?

Стоматолог знову зупинився і перевів погляд на здивовану мене. Під таким його пильним поглядом і розплавитися, як морозиво на сонечку, недовго. Ох, ну, чому він такий гарний?

– Дівчино, якщо ви будете ставити подібні запитання, можете більше не приходити.

– Що? Чому це? 

– Тому що все, що стосується роботи з зубами – все боляче. Але якщо ви боїтеся чи не можете витримати біль за низького больового порогу, то йдіть, будь ласка, додому й продовжуйте мучитися із чутливістю зуба.

– Що? – мене здивувала його спокійна відповідь. 

Та я, чесно кажучи, шокована! Всі лікарі хапаються за своїх пацієнтів, щоб побільше заробити на них. Інколи навіть спеціальні методи й засоби використовують, аби людина дістала більше грошей із кишені. А цей… м'яко кажучи, симпатяга абсолютно протилежний усім іншим. Він готовий відпустити пацієнта, якщо останньому не комфортно? Це не з розділу фантастики, випадково?

– А як же ваша лікарська етика? 

– До чого тут це? – пише, не дивлячись.

– Ви ж давали клятву Гіппократа. Ви ж обіцяли завжди допомагати людям та рятувати їх від біди. Але зараз ви відпускаєте мене додому, бо я боюсь болі?

Я спеціально провокую чоловіка. Але мені так хочеться, щоб він знову на мене кинув свій зацікавлений погляд глибоких карих очей…

Стоматолог підняв голову та мило всміхнувся лиш кутиками вуст. Якщо можна закохатися в чоловіка лише через одну посмішку, то я вже закохана. Моє серце неспроста кульбіти робить, коли лікар на мене дивиться. Воно навіть починає боліти, коли він опускає голову. Безмовно просить його подивитися на мене ще раз.

– Ксеніє Станіславівно…

– Можна просто Ксенія.

– Ксеніє Станіславівно, – навмисно повторює моє ім'я та по-батькові, не бажаючи переходити на «ти», – через тиждень вам стане гірше, і ви прибіжите до мене ще й будете просити, аби я вас прийняв та поставив пломбу, – він так впевнено це сказав, що я зрозуміла лиш одне – чоловік переконаний у тому, що я дійсно його пацієнтка.

Витончені пальці продовжили писати. Та що ж він там пише так довго? Ніби роман якийсь. 

– Володимире… 

– Олександровичу, – доповнив моє звернення.

– Володимире Олександровичу, але ж я ще ні разу не мала проблем із зубами. За двадцять п'ять років я жодного разу до лікаря не ходила. 

– В тому то й проблема. Огляд ротової порожнини та зубів треба робити два рази на рік, щоб бути впевненим, що в вас немає жодних проблем, або ж для профілактики різноманітних захворювань. Як часто ви відчуваєте біль?

– Щодня.

– Біль пульсуючий чи ниючий?