Глава 11

Поцілунок вийшов чимось середнім між цнотливим і ураганною пристрастю, такий собі маленький ураганчик, тому що цього разу Тобіас віддав ініціативу мені, а я ще не дуже вправна. Потім, трохи відсунувшись, містер Купер окидає мене уважним поглядом.

— Ксано, ти плакала?

— Та таке… вистачило розуму зателефонувати батькові. І те, що він сказав, сильно мене поранило, — відводжу погляд. Не хочу повертатися до цієї теми, я ж тільки-но заспокоїлася.

— Поїхали, на нас чекають, — важко зітхає, бо не хоче мене змушувати розказувати все як є. Як ніяк давав слово шанувати, не ображати і з розпитуваннями не лізти. — Ксано, як тільки наш шлюб буде повністю законно оформлений, у мене з’явиться більше прав та можливостей тебе захистити. Ніхто не посміє тебе образити, ні твій батько, ні поганець, якого ти так боїшся. …Хочеш заїхати додому переодягнутися? — бере мене за руку.

— Ні, просто давай скоріше розпишемося, а що на мені надіто не важливо.

— Правильно, головне, хто поряд з тобою, — кидає напівжартома, і я посміхаюся йому у відповідь. Красунчик правий, не причепишся і навіть шпильку не вставити. Хоча…

— Оце мені пощастило. Половина наречених Бостона марила Тобіасом Купером, а він дістався саме мені. Присягаюсь ставитися до тебе дуже дбайливо, з турботою, щоб твоїх нервів та ласки вистачило надовго.

— Хм, мені подобається твоя шлюбна клятва. Узаконення шлюбу — це лише юридична процедура, пізніше у нас буде справжнє весілля, з білою сукнею, весільним тортом і подорожжю, все за класичним рецептом. Якщо ти не проти?

— Я проти, це зайва трата грошей. Для чого стільки пафосу заради фіктивного шлюбу?

— Ксано, «якщо ти не проти?» було риторичним запитанням, — посміхаючись цього разу якоюсь владною усмішкою, Тобіас відчиняє мені задні дверцята таксі. — Я мав на увазі, що класичний рецепт можна розбавити якимось екстримом чи чимось незвичайним. Весілля буде у будь-якому випадку. І наші стосунки…

— Що з нашими стосунками?

— Ну, їх вже не можна назвати фіктивними. «Обійми мене», поцілунок. І не кажи, що то була хвилина слабкості. Тому що я теж відчуваю…

— Що ти відчуваєш? — я починаю нервувати, коли він починає фразу і не закінчує її.

— Що хочу чогось більшого. З тобою. Не тільки за ручку триматися і спати в одному ліжку без… — знову замовкає, бо я злякано зиркнула на таксиста.

— Тобіасе, адже це ненормально і якось дуже дивно, спочатку оформити шлюб, а потім почати зустрічатися. А якщо нічого не вийде? Вродливий чоловік… насправді це, мабуть, дуже важко. Жінки звертають на тебе увагу, а ти на них. Я навіть не знаю… Це все через те безглузде парі? Тому що тобі потрібний первісток?

— На яке питання мені відповідати насамперед? — пирхає, красномовно загравши жовнами. — Боже, ці жінки — букет емоцій! А в тебе вони ще й особливі, яскраві, полохливі і водночас підступні, бо ти мене на них чіпляєш. А якщо в нас вийде, Ксано? Чому одразу така невіра та страх? Навіть я хочу спробувати, що на мене аж ніяк не схоже, після всього мати бажання створити справжню сім’ю — для мене це вже на межі фантастики. З тобою я себе не впізнаю, і цей новий я дуже собі подобаюся. Якщо тебе мучитимуть ревнощі, на крайній випадок я можу носити страшну маску, щоб відлякувати жінок. Парі послужило причиною, але зараз воно ні до чого. Кицю, тобі ж зі мною добре, не сперечайся, — шепоче, притискаючись до мене. — Ти себе видала. Хоча, у мене є підозри, що ти відтягуватимеш нашу близькість через купу своїх сумнівів, поки я не стану шовковим і не почну благати. Адже дівчата за своєю природою садистки. А оскільки я не почну благати, то нам треба буде з цим щось робити, шукати компроміс. Ти хоч і дражниш мене ловеласом, але в мене є почуття самоповаги, як і в тебе. Ми багато в чому схожі, і в той же час дуже різні, а значить — ідеальна пара. Просто вмій мене чути та довіряти мені, а далі почуття, якщо вони прокинуться, зроблять усе за нас.

— То це була твоя шлюбна клятва? — всміхаюсь, покусуючи губу.

— Можна й так сказати, — посміхаються мені ці неймовірні карі очі, які так близько від мене, що якщо трохи потягнутися я можу їх поцілувати.

— Мені подобається, містере Купер. Глибокодумно, відверто. …Тоді поживемо побачимо. Але поспішати я не буду, бо я нікуди не запізнююся, мені лише двадцять, і я хочу зробити правильний вибір у житті.   

— Мені теж подобаються наші розмови, після них чи навіть під час них мені хочеться… — от зараза така, знову не договорив і посміхається. Хоча й так зрозуміло, що він мав на увазі. Щоки миттєво запалали, повітря не вистачає, у грудях тисне і серце розгойдується наче маятник. Адже до цього справді може дійти. Чи хочу я, щоб саме він став моїм першим? Однозначно я цього хочу. Першим, а може, й єдиним… Ох, Ксано, про що твої думки?!

В адвокатській конторі я хотіла швиденько розписатися, де потрібно, і піти. Бо я вже щаслива від того, що в мене новий паспорт на ім'я Ксана Купер, адже тепер я, нарешті, можу записатися в танцювальну студію, але Тобіас змусив мене сісти і не поспішаючи вивчити шлюбний контракт «щоб потім не було претензій». У деяких питаннях мій ... чоловік, виявляється, буває моторошно скрупульозним і принциповим. І тільки коли я прочитала всі п'ять сторінок під його пильним поглядом, поставивши три підписи, тільки тоді він розслабився, дозволивши собі знову посміхатися та жартувати.

— Ми справді це зробили? Ми найсправжнісіньке законне подружжя? — Вимовляю першою, спускаючись сходами.

— Так, Ксано, ми тепер з тобою чоловік та дружина, — відповідає автоматично, наче думками він десь в іншому місці.

— Тоді чому в тебе такий натягнутий вираз обличчя? Злякався і пошкодував про скоєне? — Зупиняюся і він зупиняється разом зі мною, щось дивлячись у телефоні. Навіть неприємно трохи стало. Я тут вся в розбурханих почуттях, а він такий... дивний.

— Злякався? Пошкодував? — Відривається на секунду від свого телефону, щоб подивитися на мене. — З чого б це раптом? Просто я дещо придумав. Адже ми ще не міряли твою обручку, і я хочу, щоб тобі запам'ятався цей день. День, коли ти поставила свій розпис і коли я надів тобі на пальчик каблучку. Принаймні, я хочу, щоб в моїй пам'яті цей день обов'язково відклався. …Вмієш плавати під водою?