Глава 10

Ксана

У мене погане передчуття. Після зустрічі з Кірою, страхи знову оголили свої моторошні ікла, вгризаючись у мої думки. Адже не дарма мій батько їй наярює, вони здогадуються, що крім єдиної подруги мені більше поїхати нема до кого, підозрюють, що я втекла до Бостона. Отже, Брант продовжує тиснути на моїх батьків, цьому виродку будь-що-будь кортить домогтися свого. Уява малює, як його люди шастають вулицями міста. Бостон хоч і величезний, але вони могли мене побачити, адже з Кірою я якось несподівано зіткнулася. …Відчуваю, що так і прокачаюсь до ранку, вимотуючи себе безсонням. Якщо розповім Тобіасу, хтозна, як він діятиме, не хочу наражати його на небезпеку. Зараз мені хочеться притулитися до нього, як сьогодні на вулиці, заплющити очі і заснути, бо поряд з ним мені справді набагато краще. …Ні, він вирішить, що я хвора на голову, якщо зараз прийду проситися до нього в ліжко.

І чим довше я про це думаю, тим сильніше мене мучить це бажання. З іншого боку, прожене, отже, так мені й треба. Піжама на мені скромна, нічого зухвалого, шортики та майка, кокетка спокусниця в житті б таке не одягла, тож Тобіаса не повинно це збудити. Я просто займу другу половину його ліжка. Ну… може, підсунуся трохи ближче, щоб чути його дихання.

 Він якраз вимкнув телевізор і заліз під ковдру. Втомлений, задумливий, чимось засмучений. …Напевно, через мене.

— Тобіасе, можна я ляжу з тобою? Не можу заснути, після зустрічі з Кірою в голову лізуть погані думки. Ніякого інтиму, просто згорнуся клубочком поряд з тобою. Ти не проти? … Пробач, якщо моє прохання здається тобі дивним, — якщо чесно, я сама від себе такого не очікувала. Просто тягне з непереборною силою на рівні незрозумілого хвилювання душі. Адже я не збираюся з ним кохатися. Мені лише треба побути поруч…

— Пффф… ну, лягай… не заперечуватиму, — Тобіас, нарешті, згадав, як вимовляють слова, приголомшено ляскаючи очима. Знаю, красунчику, ти здивований, я теж не очікувала, що так вийде.

Заповзаю під ковдру з іншого боку ліжка, постіль досить прохолодна, хочеться притулитися до чогось теплого, наприклад, до тіла карколомного хлопця, який лежить поряд і, на мою думку, навіть дихати перестав. Все ж таки підсовуюся ближче, намацавши його руку. Напевно, настав час хоч щось йому пояснити:

— Наша хатня робітниця завжди була добра до мене, дбала, як про власну дочку. Мама навіть ревнувала, але не злилася, бо Марія була такою відкритою і душевно-теплою людиною. Останні кілька років Марія дуже хвилювалася, якщо я раптом затримувалася на танцях або їздила на виступи в інші штати, а потім, одного разу, посадивши мене на кухні, розповіла, чим вона така стривожена. Справа в тому, що її брат на той час працював садівником у дуже… поганої та небезпечної людини, всім була відома репутація цієї родини, подейкували, що вони пов'язані з мафією, що на їхніх руках кров та злочини, які тягнуть на кілька довічних термінів. Проте ця сім'я заправляє майже всім у нашому невеликому містечку. Брат Марії випадково почув, що син цього мерзотника, до речі, ще той кінчений відморозок, не на жарт зацікавився мною. ... Якось він спробував під час благодійного концерту на День Незалежності затиснути мене в кутку і грубо обмацати, сунувши свої лапи мені під сукню. Мерзенно навіть не те, що він зробив, а те, що він мені тоді сказав… Я зарядила йому по яйцям, і покидьок розлютився ще більше. А нещодавно мій батько збанкрутував і єдиним порятунком мої батьки побачили лише один варіант — видати мене заміж за цього виродка. Він збирався мене жорстко зґвалтувати і не приховував цього. Тож я втекла. Але він дуже небезпечний, Тобіасе. Цим людям нічого не варто просто вистрілити в когось, а потім все обставити як нещасний випадок, у них скрізь зв'язки та багато грошей. Ти можеш постраждати, а я цього не хочу. Тому й не розповідаю тобі всі подробиці, тому й погодилася стати твоєю фіктивною дружиною, щоб сховатися і придумати надійний план. Я залишу собі твоє прізвище і, можливо, через три місяці поїду світ за очі, далеко-далеко…

— Нікуди ти не поїдеш, Ксано, — рішуче перебиває мене Тобіас. — Сховатися і тікати не вихід. Навіщо себе карати, хіба ти в чомусь винна? Карати потрібно того, хто отруює твоє життя. Ходити і озиратися, боятися, пірнати під ковдру до того, хто здається тобі надійним — паршивий розклад.

— Ми не можемо знати, що буде через три місяці, Тобіасе.

— Не можемо. Але планувати найгірше теж не варто. Тобі знадобиться допомога, і я не проти допомогти, — красунчик раптом перевертається на бік, обіймаючи мене рукою. Для чого він це робить? Господи, я пропала... Полчища мурашок, упершись мені в спину, штовхають мене до нього, але я посилено пручаюсь усім цим метеликам, голосу внутрішньої жінки і дикому бажанню, бо знаю, які можуть бути наслідки, якщо я зараз притиснуся до цього хлопця.

— Тобіасе… зараз я не хочу сексу ... вірніше ... — заїкаючись, насилу видихаю. Добре, що в темряві не видно, як я вкрилася червоними плямами.   

— Дитинко, а я тобі його і не пропоную, я пропоную допомогу. І допомогу я на секс не міняю. Схиляти до інтиму не в моїх правилах. Я ж не нелюд, Ксано, ти й сама це відчуваєш. Ти сама вирішиш, хто стане твоїм першим чоловіком і коли це станеться. Я розумію, що можу тебе чимось відштовхувати…

— Так, тим, що ти такий нестерпний! — перебиваю його. Він що спеціально це робить? Змушує мене сказати, як він мені насправді подобається. Що в мене через нього сіра речовина плавиться, шкіра палає, а серце намагається вистрибнути з розгону. — Такий розумний, приголомшливий… і такий дурень. Не знаю, чому я так боюсь за тебе. Краще б я на тебе злилася. Хоч би за цей браслет з маячком, — я чую, як він усміхається у темряві. Уявляю ці карі очі, в яких розсипаються гарячі золотисті іскри, згадую смак його губ та поцілунки, які хочеться ковтати, почуваючись бажаною…

— Ти вже мені допомагаєш, Тобіасе. Своїм ставленням і тим, що не мучиш мене розпитуваннями з упертою завзятістю. Все ж таки мені пощастило, що я тоді в тебе врізалася. …Можеш повернутись до мене спиною?