Глава 3

Тобіас

— Остіне, я починаю підозрювати, що тобі подобається себе жаліти. Вирішив поскиглити з самого ранку? Так, нам доведеться одружитися через це довбане парі. Так, ця пройдисвітка поклала нас, заматерілих самців, на лопатки, бо цей тюлень Джош закохався. Я вже майже змирився, але ти знову починаєш. Як ми їй помстимося, викрадемо нашого молодшого і потримаємо його пару місяців у підвалі, поки у нього не пропаде бажання любити? — притискаючи телефон до вуха, намагаюся привести до тями старшого брата, для якого нав'язаний шлюб гірше за пекло, а втрата свободи рівносильно смерті. Остін не вірить у кохання, він у ньому розчарувався, втім, як і я. Історії про кохання вигадали жінки, бо вони за своєю природою садистки, самка богомола яскравий тому приклад. Всі ці шури-мури, зізнання, гарні слова, клятви кохати один одного вічно… Тьху! І вигадали вони цю лабуду точно під впливом пмс. Ось ми, чоловіки, сприймаємо флірт і кокетство як гру, як запрошення в ліжко, ми не хочемо морочитися коханням. Всі ці страждання для мазохістів, а ми любимо якісний та регулярний секс, і щоб нам ніхто не капав на мізки і не вчив нас, як треба жити. Приємно, коли жінка з тобою на одній хвилі, вона тебе заводить спокусливими натяками, бо хоче добре провести час, а ти відповідаєш своєю готовністю на її заклик, домагаючись її для виду, щоб розігріти апетит у обох, бо це така гра. І вона мене влаштовує, а не це кохання! Досить, куштували, не сподобалося! Спочатку вона задурить тобі голову, змусить повірити, що ти найкращий, що ти потрібен, а потім вирве тобі серце і звалить у пошуках пригод. Досі відгороджуюсь від спогадів моєї невдалої любові, від історії кинутого біля вівтаря нікчеми. Я тоді справді почувався останнім недоумком. Більше не хочу.

З роздумів мене викидає різкий удар у ліве заднє крило моєї улюбленої тачки. Ще один доказ того, що навіть думати про кохання шкідливо. Гальмую, закипаючи гнівом, і зчепивши зуби, штовхаю дверцята, вибираючись із салону. Я зараз цьому оленю голову відірву! Це ж яким сліпим треба бути, щоб не помітити знак! Підлітаю до старої бляшанки, ще, мабуть, мій дід на таких катався. І що я бачу! Дівча! Стиснулась, заплющила очі і боїться поворухнутися. Капець, приїхали…

Волосся у неї дуже гарне, русяве, довге, густе. Сірі очі дивляться на мене винувато з-під чубчика. Тендітна, юна і дурна. Хоча, якщо придивитися краще і все зважити, може, просто налякана. Швидше за все навіть у розпачі. Тож і погодилася на мою пропозицію. Адже я сподівався, що вона вибере інший варіант, злякається поліції, заплатить мені за ремонт і все. Але, з іншого боку, проблема з нареченою відпала сама собою, тепер є з ким піти на весілля Джоша. Навіть не сподівався, що все так легко складеться. Головний плюс, що не буде проблем з розставанням, коли ця вистава закінчиться, бо у нас з нею не буде стосунків, мене на таких полохливих пташок не тягне. Вона й так червоніє при кожному моєму погляді, заїкається, сердиться, потім губиться і знову хмуриться, підтискаючи свої пухкенькі губки бантиком. Таку навіть по-дружньому дражнити страшно вона все всерйоз сприймає. І звичайно ж у неї ще не було хлопців і дякувати Богу, що її першим досвідом буду не я. Мені навіть спокійніше стало, коли я переконав себе, що між нами точно нічого не може бути, не моє. Віддаю перевагу коханкам з досвідом, дівчатам, які знають як і що потрібно робити, без цього наївного ляскання віями і рум'янцю на щоках. Тим більше, що секс із фіктивною дружиною робить шлюб вже не фіктивним і навіщо мені цей геморой потрібний. Ні-ні-ні, тільки ділова угода, а потім ввічливе розлучення без претензій.   

— Ми домовились, Ксано? Я дзвоню своїм юристам? — запитливо піднімаю брови. Вона киває. — У принципі, сьогодні у мене є вільний час. Можемо заїхати до торгового центру чи в бутики на центральній вулиці, щоб купити тобі все необхідне. Але спочатку заглянемо до мого адвоката, покажемо йому твій паспорт, щоб вніс дані до шлюбного договору. Ти згодна? Щось ти принишкла. Ще не пізно відмовитись. Дівчинко, я ж не нелюд якийсь. Але тоді за ремонт машини все одно доведеться заплатити, бо для мене це принципово, я не спонсор чужих помилок.

— Ні, я не передумала, поїхали. Не хвилюйся, я не збираюся смітити твоїми грошима, немає такої звички. Мені потрібно небагато: зубна щітка, гребінець, піжама, білизна, ще одна футболка та джинси, — настрій у неї явно зіпсувався, але вона не хоче мені говорити чому, мабуть, характер показує. Вони у такому віці всі бунтарки.

— Та ні, тобі знадобиться набагато більше, але я не проти, щоб у моєї дружини були ще й сукні, сумочки та туфлі, — слово «дружини» прозвучало дивно навіть для мене. — Скільки тобі років, Ксано?

— Двадцять.

— Я так і думав, — пирхаю собі під ніс. — Ходімо, прогуляємось. Несподівано у нас з'явилася купа справ. Мобільного в тебе теж нема, адже так?

— Ага, вже немає. А тобі скільки років? Дуже старий? — Боже, дівчинко, що ж ти видавлюєш усмішки з таким зусиллям, що в тебе сталося, що ти така затиснута і налякана.

— Ну, мені трохи більше, мені було десять, коли ти народилася. Тож, для тебе я, напевно, старий, — хмикаючи, беру ключі від машини і накидаю піджак, поки ми пили чай, погода за вікном помітно зіпсувалася.

— Тридцять років? Справді старий для мене. Але зате, напевно, досвідчений, — пирхає ця кирпата плюгавка.

— Що ти маєш на увазі? — розвертаюся і окидаю її пронизливим поглядом. Вона нижче за мене на цілу голову, тому дивлюся зверху вниз.

— Знаєшся на жіночій білизні! Гадаю, твої поради мені дуже знадобляться!

— Нічого собі! Це щойно була іронія? — Я пирхаю ще голосніше. Вона смішна, схожа на двомісячне кошеня, яке відважно вигинає спинку і шипить на величезного бульдога. — Ксано, ти вмієш єхидничати і кидатися гострими слівцями? Тоді вечорами нам точно не буде нудно, коли ми з тобою вдвох гратимемо в карти, шахи та шаради замість того, щоб кохатись, як усі нормальні люди. …Трясця, я мав на увазі не один з одним, не треба знов червоніти. Ти ж суворо заборонила мені крутити любов, тому будемо сімейними вечорами грати в слова.