Глава 18. Не ідеально

У середу о 11:43 до службового входу «Люмена» приїхала коробка.

Я знала про неї більше, ніж про деяких родичів.

Де була в понеділок.

Коли виїхала зі складу. Коли змінила машину. Хто підписав накладну.

О котрій кур'єр зупинився на заправці.

Олена стояла поруч і дивилася, як я дивлюся на телефон.

— Ти ще знаєш його групу крові?

— Чию?

— Водія.

— Ні.

— Слабко.

Я заблокувала екран.

— Деталь приїхала.

— Я зрозуміла. Ти стежиш за нею з учора.

— Не стежу.

— Ти о сьомій двадцять написала мені: «Виїхали».

— Це робоча інформація.

— О дев'ятій одинадцять: «Пройшли півдороги».

— Я не тобі писала.

— У групу керівників.

— Саме.

Олена усміхнулася.

— У групі тридцять дві людини.

— Значить, усі поінформовані.

— Усі тепер ненавидять ATS.

— Не можна ненавидіти обладнання.

— Ти його ненавидиш.

— Ні.

— Марто.

Я подивилася.

— Я дуже не люблю один конкретний привід.

— От.

Службові двері відчинилися.

Сашко-технік зайшов із коробкою.

За ним — сервісний інженер і наш chief engineer.

Сашко підняв її, як трофей.

— Приїхало!

— Не труси.

Він відразу притиснув до грудей.

— Я не трусив.

— Ти біг.

— Вона запакована.

— Все одно.

Chief engineer сказав:

— Марто Олегівно.

— Що?

— Відпустіть дитину.

Я подивилася на Сашка. Техніка. Не мого.

— Йому двадцять три.

— Саме.

Сашко обережно поставив коробку на візок.

— Можна я піду дивитися?

— Звідки?

— Як міняють.

— Ні.

Його обличчя впало.

— Чого?

Сервісний інженер відповів замість мене:

— Бо там електрощитова.

— Я знаю.

— І тому сьогодні дивитимуться тільки ті, кому треба там працювати.

Сашко зітхнув.

— Добре.

Я подивилася на сервісника.

— Дякую.

— У мене такі щодня.

— Я не…

Сашко вже пішов.

— Я ЧУЮ!

Олена сказала:

— Цей готель не потребує рацій.

— Іди працюй.

— Я працюю.

— Де?

— Біля коробки.

— Дуже фінансово.

* * *

Монтаж почали о 12:16.

Я туди не пішла.

О 12:17 дуже хотіла.

О 12:18 зайшла до housekeeping.

Це був свідомий вибір.

Можливо, найскладніший за весь день.

Катерина стояла біля housekeeping board.

— Ти чого?

Вона подивилася.

— Я тут працюю.

— Ні, я питаю, чого в тебе таке обличчя?

От знову.

— Нормальне.

— Щось із генератором?

— Міняють ATS.

— А.

— Що «а»?

— Тоді ясно.

Я відкрила дошку.

— Скільки номерів не inspected?

— Сім.

— Чому?

— Три після engineering. Два stain treatment. Один чекає replacement kettle. Один…

Катерина затрималася.

— Що?

— 827.

Я підняла голову.

— Що з ним?

— Нічого.

— Катю.

— Я залишила тобі.

— Навіщо?

Вона посміхнулася.