ЛУКА

ЛУКА

              Робота і робота і ще раз робота. Лише вона допомагала не думати про Джину. Хоча кого я обманюю, я думаю про неї увесь час. З вчора як ми в останнє бачилися. Я все гадав як зробити так, щоб знову її зустріти. Мені не хотілося знов просити Стефано. А раптом вода подумає, що сам я геть ні на що не здатний. Господи раніше мені і в голову не приходили такі думки. Я розкис від почуттів яких ніколи раніше не відчував. І в якусь мить мене це – бісить, а в іншу мить тішить. Тішить тому, що я не робот, я маю почуття, а значить не все втрачено. Чорт я ж навіть не взяв її номер телефону. От йолоп.

              Я так задумався, що не помітив як Алекс увірвався як завжди до мого кабінету, і вже стояв біля мого робочого стола.

• Лука, досить мріяти вже про цю дівчину. Я маю для тебе пропозицію. – Ох його пропозиції ні чим не закінчуються добрим.
• Ну викладай, що хочеш ? - я відкинувся на спинку стільця.
• Сьогодні відкривається новий нічний клуб, ти повинен піти з нами. – Він дивиться на мене очима повними благання.
• Алекс, ти що геть здурів? Який клуб? Ти ж знаєш я не дуже люблю весь цей шум. – Я справді не люблю, а не просто не хочу.
• Лука, ти мені винен! Ти обіцяв, що сходиш з нами. Тим паче ми його збудували. – Ще трохи і він почне благати мене. – Ми вже цілу вічність ні де разом не відпочивали.
• Ми нещодавно були в барі…
• Ні! Це була ділова зустріч, хоч і в тому барі! А це відпочинок! І я не прийму відмову! Ти обіцяв, тож сьогодні ми йдемо.
• Ти й мертвого дістанеш. Добре, але я не на довго!
• Домовилися. – Алекс вискочив з кабінету щасливий, а я ні.

              Ввечері ми приїхали до того клубу, Алекс заздалегідь забронював столик на балконі, аби ми могли спокійно випити. Вечір був настільки нудним, що я почав розглядати тих хто знизу танцює. І я не міг повірити своїм очам. Це ж вона! Вона танцює в самому центрі. Господи, дихання перебило, у вухах шум. Я одним рухом опустошив свою склянку з віскі, і вирішив йти до неї. Піднявся на автоматі не зводячи очей з неї…

• Лука, ти куди зібрався? – Алекс зупинив мене, а я й забув що я не сам. – Ти що вирішив втекти?
• Ні, я йду танцювати. – Рикнув на нього.
• Що?? Ти? Куди ти йдеш? – Алекс був здивований не менше мого. – Ти точно мій друг?
• Алекс, я йду танцювати. Що не зрозуміло?

              Він розгублено відпустив мене, і я пішов прямо до неї. Вона була не сама, я памʼятав, що вона не любить коли її торкаються без дозволу. Але я не міг втриматися, і я вирішив ніжно доторкнутися до неї. Навіть якщо після цього вона мене застрелить. Я підійшов з спини, провів обережно пальцями по її руці, від ліктя до зап’ястка. Вона спочатку відсторонилась, але я сплів наші руки, вона розвернула голову і побачила мене, продовжила рухатися в одному ритмі зі мною. Вона торкалася своєю спиною моїх грудей, і я божеволів від неї. Бажання наростало в мені з кожним її рухом, кожним поглядом. Я більше не належу собі, тільки їй. Музика почала затихати, довкола нас почали з’являтися пари, які танцювали повільний танець. Вона хотіла піти, але я затримав. Я притягнув її до себе та тихенько прошепотів на вухо:

• По танцюй зі мною красуне. – Вона трохи напружилась, але не пішла. – не чемно відмовляти, такому гарному чоловіку. – Я ходжу по лезу просто.
• Лише один танець. – Боже який в неї мелодійний голос.
• Ну якщо подумати, це – другий. – посмішка не сходила з мого обличчя. Я не міг відвести погляду від неї.
• Ти що п’яний? – вона насміхалася з мене, а це забавно.
• Якщо тільки від твоєї вроди. – в неї вибився маленький локон, я ніжно заправив його за вухо.
• Лука, не треба… Не псуй цей момент.

              Я замовчав, так само як і вона. Я тримав її так близько до себе, моя рука була в неї на талії, і я відчував приємну м’яку шкіру. Господи я божеволію. Я хотів її просто викрасти. Відвести на самий край світу. Ніколи не відпускати. Її одна рука лежала на моїх грудях, і я був такий напружений від цього дотику, що сам не знав, що можу бути таким.

• Що ти тут робиш? – Вона витягла мене з мрій.
• Мій друг витяг мене сюди. Спочатку я був проти, але зараз, я вдячний йому. – Її очі стали теплішими, а вуста трохи при відкрилися.
• Лука, ти безсоромно п’ялися на мої вуста.
• Я знаю. Але нічого не можу з собою зробити.

              І вона теж нічого не могла з цим зробити. Я помічав, що вона так само дивилася на мене. Але я не чіпатиму її. Нехай вона звикне до мене. Я готовий чекати.

              Різко змінилася музика, Джину забрали дівчата, а я сів біля бару. Все тіло палало від її доторків. Мозок здається ось-ось вибухне від напруження, а серце вискочить з грудей. Я не відводив очей від неї, сидячи спиною до бармена, відчував як оживаю від її присутності. З боку біля мене хтось сів. Якась білявка вирішила познайомитися зі мною.

• Красень, не складеш мені компанію? – Який же в неї неприємний голос.
• Ні! Не цікавить. – навіть не повернувшись до неї, відповів.
• Ну чому ж? Ти один, сумуєш. Я допоможу розвіятись. – вона поклала свою руку мені на ногу. – Можемо поїхати до тебе потім.
• Ні і ще раз ні. Найди іншого.