ЛУКА

ЛУКА

              Вона втекла від мене. Просто втекла, не дала змоги навіть по бути трохи більше часу з нею. Подивитися в її чарівні очі, потонути в глибинах її почуттів. Мені зовсім не подобається, що вона мене боїться. Я хочу аби вона відчувала себе в безпеці поруч зі мною.

              Я стояв біля машини – чекав, що вона визирне з вікна, але вона навіть не увімкнула світло. Щось підказувало мені, що вона теж дивиться, що можливо вона не хоче показувати того, що відчуває, але це могли бути лише мої відчуття. Я не сподівався, що з першої зустрічі вона мене допустить до себе, але я так цього хотів. Мені важливо бути поруч з нею, важливо відчувати її тепло та запах. Я хочу бути увесь час поруч з нею. Слухати як вона говорить, як соромиться і відводить погляд. Бачити як червоніють її щічки, коли вона бачить мою посмішку, і як вона радіє коли з нею щирі.

              Сьогодні був неймовірний день, єдине про що я шкодую, так це про те що він так швидко закінчився. Мене непокоїла думка, що вона така зневірена в чоловіках. Але я не міг звинувачувати її в цьому. Якщо подивитися на частину мого оточення, то більша частина саме таких недоумків. Вони користувалися дівчатами, обіцяючи шалене кохання, а на справі по гралися та викидали як непотрібних ляльок. Думка про те, що так хтось вчинив з нею, виводила мене з стану рівноваги, я стиснув кермо так, що побіліли пальці, а на обличчі запульсували мʼязи.

              Таку як вона, мають носити на руках, задарювати квітами, віддавати їй своє серце і душу. Вона сама чарівність, саме слово кохання в людській подобі.

              Я здивований своїм думкам, ще ніхто і ніколи не викликав таких сильних емоцій як вона. Мені було страшно і приємно одночасно. Те що я не відчував нічого подібного, не бентежило мене. Хіба я цього хоч колись прагнув? Звісно ні. Я розумів, що всьому свій час, тому ніколи не замислювався над цим.  Прикладом кохання для мене стали дідусь з бабусею. Вони закохалися один в одного з першого погляду. І навіть зараз дід не припиняє кохати бабусю, хоч вона і давно покинула нас.

              Дорога до дому тягнулась цілу вічність, можливо через те, що мої думки займала вона. Джина. Її імʼя це тепер моє улюблене імʼя. Господи в кого я перетворююсь.

              В голові промайнуло обличчя Стіва. Я не хотів, аби він якимось чином зашкодив їй. Мені було важливо, аби він не переслідував. Якщо він її зачепе – видеру горлянку не кліпнувши оком. Я і так доберусь до нього, але всьому свій час. Але якщо він доторкнеться до неї – розчавлю як комаху. Мені терміново потрібно було зробити декілька дзвінків.

              Гудки… На годиннику одинадцята година. Іноді я буваю нетерплячим.

• Алекс, сподіваюсь я не розбудив тебе. – чомусь мені стало не зручно в цей момент. Хоча це ж мій Алекс.
• Звісно ні… Зачекай, а ти чого такий любʼязний?
• Це одноразова акція. – Я сам здивований. – Мені потрібно, аби ти перевірив Стіва Хокіна. Хочу знати все, про його бізнес, чи залучає він нових людей до себе, і кожен його крок.
• Та не питання, завтра вся інформація буде в тебе на столі. – Його голос був трохи насторожений. – Скажеш що трапилося? Ти ж не збирався його поки чіпати.
• Все так і робимо, ми поки не чіпаємо його. Поки до нього не дійшла черга. Але ця тварюка, розпускає свої клешні до моєї дівчинки, а це не входило в мої плани. Тому я повинен знати усе.
• Чекай…. Ти що з нею познайомився??? Чому я дізнаюсь про це тільки зараз? Після всього? Да ти знущаєшся з мене. Я перший хто страждав від твоїх бляха нервів! Це зовсім не по дружньому Лука! – Він так голосно кричав мені в слухавку, що кортіло її розбити. – Чуваче, якщо ти забув, я твій ліпший друг. І такі новини я хотів би знати першим!
• Та досить тобі кричати. Я все розповім тобі завтра. – Мені треба було його заспокоїти, хоч трохи. – Алекс відправ завтра зранку, на мій маяк людей, нехай вони облаштують оглядову, аби там можна було сидіти.
• Що?! Ти роками там не бував. Що з тобою відбувається… - Тиша. Коротка тиша на тому боці. – Чорт, ти все робиш для неї?
• Все завтра Алекс. Завтра.

              Я поклав слухавку, бо розумів – він не зупиниться. Алекс мій помічник, та по сумісництву кращий друг. Ми виросли разом, навчалися в школі, а потім в одному вузі. Ми з ним не розлий вода, але іноді він така скалка в дупі. Серйозно!

Мені хотілось, аби вона частіше приїздила на маяк. Їй там дуже сподобалось. Я готовий віддати їй ключі, лише б вона бувала там. Та що там казати, якщо буде потрібно я подарую його їй. Аби вона тільки посміхнулась.

***

              На ранок, першим ділом я поїхав на тренування. Не спавши майже усю ніч, бо намагався зрозуміти, як мені її завоювати. Відчував себе злим і розбитим.

              Усю розминку, я бубонів незадоволений своїм результатом. В кожному моєму русі було все не так. Кожен рух – думка про неї.

До мене підійшов тренер, він насторожений. Я зривався і на нього сьогодні.

• Лука. Зупинися. Що з тобою?  Ти наче з ціпка зірвався.
•  Не питай, довго розповідати. – Я впав на підлогу. – Все на стільки погано?
• Та ні. Навпаки. Твої удари точніші, сильніші і більш сконцентровані. Не дивлячись на неконтрольовану лють.
• Будь ласка, не давай мені спуску. На носі бій, я маю бути готовий до нього. І не бійся казати, якщо щось не так.