1

Знаєте, що роблять нормальні дівчата, коли дізнаються про зраду хлопця? Плачуть у подушку, їдять морозиво відрами і блокують колишнього в усіх соцмережах.

​Що зробила я? Замовила піцу, викликала Катю і вигадала план, за який мені видадуть Нобелівку усі незаслужено зраджені.

​— Міло, ти впевнена, що це не занадто? — Катя поправила чубчик і примружилася на екран мого ноутбука. — Денис, звісно, рідкісна скотина, але створювати для тебе фейкового нареченого за допомогою нейромережі — це вже якийсь новий рівень шизофренії.

​Я енергійно поправила окуляри на переніссі й повчально підняла вгору вказівний палець.

​— Між іншим, психолог Елізабет Лофтус ще у вісімдесятих роках довела, що людська пам'ять і сприйняття надзвичайно крихкі. Якщо створювати хибні спогади та візуальні докази регулярно, людина починає вірити в найабсурднішу брехню. Денис має лікті гризти від ревнощів. Він повинен зрозуміти, яку королеву втратив і на кого мене проміняв!

​— На третьокурсницю з паралельного потоку, у якої губи більші за її мозок, — нагадала Катя.

​— Отож! — я клікнула мишкою. — Тому мій новий «хлопець» має бути не просто симпатичним. Він повинен виглядати так, ніби щойно зійшов з обкладинки журналу про розкішне життя.

​Ми шукали підходяще фото в Pinterest добровільно-примусово години дві. Нам потрібне було обличчя, яке не гуглилося б за першим лінком, але від якого в усіх Денисових друзів і в нього самого відвисла б щелепа. І нарешті ми його знайшли.

​Із монітора на мене дивився брюнет із білосніжною посмішкою, ідеально виголеними вилицями й темними, трохи зверхніми очима. На ньому був темний піджак, який сидів так бездоганно, ніби його шили найкращі кравці Мілана.

​— Оце чоловік, — зітхнула Катя. — Я б сама з ним зустрічалася. Як ми його назвемо?

​— Хай буде Артем. Артем Громов. Звучить солідно й трохи небезпечно, — вирішила я.

​За наступну годину за допомогою штучного інтелекту ми створили цілу галерею спільних спогадів. На одному знімку «Артем» обіймав мене за плечі на тлі вечірнього міста, на іншому — ми нібито пили каву в затишному закладі, де його рука лежала поверх моєї. Нейромережа відпрацювала кожну копійку: мої окуляри, моє волосся і навіть мій улюблений светр виглядали на знімках абсолютно справжніми.

​Фейковий акаунт «Артема» ожив за лічені хвилини. Ми додали туди кілька фотографій дорогого годинника, керма автомобіля, краєвидів із подорожей і, звісно ж, наші «спільні» кадри.

​Я з задоволенням залишила під останнім фото коментар: «Найкращі вихідні разом із моїм коханим» і поставила три сердечка. Через п'ять хвилин з акаунту Артема прилетіла відповідь: «Ти робиш моє життя яскравішим, пташечко». Катя особисто друкувала цей шедевр, паралельно глузливо фиркаючи в кулак.

​— Ну все, пастку розставлено, — мовила подруга, захлопуючи ноутбук. — Тепер чекаємо, коли Денис побачить твою нову історію й почне кусати лікті.

​— Він уже подивився, — я хитро посміхнулася, розглядаючи список переглядів. — І навіть уже встиг відписатися від мене. Зачепило за живе, як я й планувала.

​Увесь тиждень я почувалася переможницею. План працював: на сторінку мого фейкового Артема підписалося купу наших спільних з Денисом знайомих, настрій був на висоті, а сонце світило так яскраво, що я вирішила винагородити себе великим горнятком рафу з солоною карамеллю перед парами.

​Проте я ще не знала, що Всесвіт має дуже специфічне почуття гумору, і мій «ідеальний план» уже летів у прірву на повній швидкості.